Справа № 22-1914 2006 р.                        Головуючий у 1 інстанції - Чельник О.І.

Категорія 21                                         Доповідач - Спірідонова Л.С.

апеляційний суд кіровоградської області

УХВАЛА

19 липня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого - Кіселика С.А.

Суддів- Спірідонової Л.С., Суржика М.М.

при секретарі - Напрюшкіній О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 грудня 2005 р., -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділення виконавчої дирекції у м. Кіровограді Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що працював ІНФОРМАЦІЯ_1 на шахті «ІНФОРМАЦІЯ_2» Інгульського рудоуправління з 1976 року.

25 березня 1987 року в результаті нещасного випадку на виробництві його було травмовано і він отримав другу групу інвалідності. З того часу він дуже хворіє, переніс декілька операцій. У квітні 2005 року у зв'язку з трудовим каліцтвом йому встановлено першу групу інвалідності безстроково у зв'язку з чим потребує сторонньої допомоги, що підтверджується висновком МСЕК.

Просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 52400 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда в задоволенні позову відмовлено.

Суд прийшов до висновку, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у 1987 р., тобто до набрання чинності законів України, які передбачали таке відшкодування, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в сумі 66400 грн.

Зазначається, що суд не врахував фізичні та моральні страждання, пов'язані з хворобою позивача, не застосував Конституцію України, за якою він має право на відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення скарги немає.

З матеріалів справи вбачається, що виробничу травму зі втратою працездатності позивач отримав у 1987 році, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1 шахти «ІНФОРМАЦІЯ_2», правонаступником якої є Інгульська шахта Схід ГЗК. Закону, чи іншого нормативного акту, який би на той час передбачав відшкодування моральної шкоди не існувало.

Вперше таке відшкодування було передбачено Законом України «Про охорону праці», що набрав чинності з 24.11.1992 р., а з 1 липня 1993 р. «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472.

Зазначені акти передбачали відшкодування моральної шкоди роботодавцем.

Відшкодування моральної шкоди Фондом передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності і почав діяти з 1 квітня 2001 року.

Відповідно до ст. 5 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пленум Верховного Суду України в п.12 постанови №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами і доповненнями №9 від 24.10.03 р.) роз'яснив, що спори, які виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Крім того, п.15 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 р. (зі змінами від 25.05.01 №5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в т.ч. і на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом не зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду є законним і обгрунтованим, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 5 грудня 2005 року - залишити

без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді: