Справа № 2 - 4746/10
РІШЕННЯ
Іменем України
13 жовтня 2010 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у
складі: головуючого - Ільїної Г.І.,
за участю секретаря - Мінаєвої А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання Ѕ земельного паю спільно набутого у шлюбі та визнання права власності на нього в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась в суд з вказаним позовом та просила: визнати недійсним заповіт, посвідчений 08 вересня 2004 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.; визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельного паю, що розташований на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області на праві спільної власності; визнати земельну ділянку (пай) площею 2,28 га у вигляді Ѕ частки, спадщиною, що не охоплена заповітом; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті бабусі на Ѕ частину (1,14 га) земельного паю, розташованого на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області. При цьому зазначає, що земельна ділянка площею 2,28 га на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, в подальшому приватизована її дідом, відповідно до ст. ст. 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в зв`язку з чим Ѕ цієї земельної ділянки повинна належати на праві власності її бабці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останньої позивач звернулась в установлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом за правом представлення. ОСОБА_1 вважає заповіт, складений її дідом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , недійсним, оскільки земельний пай. що увійшов до спадкової маси, є майном, нажитим подружжям за час шлюбу і належить їм на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні:
представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити; відповідач заперечували проти задоволення позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог посилалась на рішення Харківського районного суду Харківської області від 21.01.2009 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_4 та договору довічного утримання недійсним та визнання права власності у порядку спадкування за законом - було відмовлено. Апеляційний суд Харківської області своєю ухвалою від 23.04.2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, а рішення Харківського районного суду Харківської області залишив без змін. Як наслідок, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 , посвідченого 08.09.2004 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О., задоволенню не підлягають. Щодо позовним вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ земельної ділянки (паю), зареєстрованої на праві приватної власності за її чоловіком ОСОБА_4 , відповідач вважає їх необґрунтованими та незаконними. Земельна ділянка (пай) була передана ОСОБА_4 у приватну власність згідно державного акту особисто, як працівнику СВК «Червоний партизан» за його багаторічну працю. Тому ОСОБА_4 , як одноособовий власник земельної ділянки (паю), розпорядився нею на свій розсуд в укладеному заповіті, який не було визнано недійсним.
Матеріалами справи встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 6).
До Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись спадкоємці, в тому числі за правом представлення і онука спадкодавців - ОСОБА_1 (а.с. 17).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, шо кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю, що діяли на час набуття ОСОБА_4 права приватної власності на вищеназвану земельну ділянку (пай). Таке ж положення міститься в ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю, а саме, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Оскільки у Цивільному кодексі України вжито термін набуття права власності, підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності на майно є його придбання, виготовлення, спорудження за час шлюбу.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особа. Згідно з п. б) ч. З вказаної статті Кодексу безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ, організацій ..., а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Частиною 3 цієї статті передбачено, що землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій, передаються безоплатно.
Суб`єктами права власності на землю, згідно із ст. 80 ЗК України можуть виступати фізичні особи. Фізичні особи можуть набувати землю у власність на праві спільної часткової та спільної сумісної власності. Право спільної сумісної власності на землю згідно з вимогами земельного законодавства може набуватись лише громадянами, а саме: подружжям, співвласниками жилого будинку та членами фермерського господарства, якщо між ними не передбачено інше укладеною угодою. При цьому земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, а не є спільною сумісною власністю подружжя. На це прямо звертається увага у листі Голови Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року за № 19-3767/0/8-08.
Як свідчать матеріали цієї цивільної справи ОСОБА_4 отримав земельну ділянку площею 2,28 га на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, саме в такий, зазначений вище, встановлений законом спосіб.
Так, як вбачається з розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 02 грудня 2002 року № 462 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам СВК «Червоний партизан» згідно з п. 5 ст. 118, п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України на території Мереф`янської міської ради, Бабаївської та Василевської селищних рад, Лизогубівської та Яковлівської сільських рад Харківського району Харківської області та листа голови СВК «Червоний партизан» - безоплатно передані в приватну власність земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту, членам КСП «Червоний партизан» на території Мереф`янської міської ради, Бабаївської та Василевської селищних рад, Лизогубівської та Яковлівської сільських рад Харківського району Харківської області взамін отриманих сертифікатів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі згідно зі списком, що додається до цього розпорядження, також дозволено членам СВК «Червоний партизан» замовити виготовлення державних актів на право приватної власності на землю. Згідно додатку до розпорядження Харківської райдержадміністрації від 02.12.2002 р. № 462 в списку власників земельних паїв СВК «Червоний партизан» під порядковим номером 608 значиться ОСОБА_4 (а.с. 58-59).
На підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації від 2 грудня 2002 року № 462 ОСОБА_4 , який мешкав в АДРЕСА_1 , передана у приватну власність земельна ділянка площею 2,28 гектарів, яка розташована на території Лизогубівської сільської ради, про що свідчить фотокопія державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 031035, виданого Харківською райдержадміністрацією 13 березня 2003 року (а.с. 39).
З вищенаведеного вбачається, що право приватної власності на земельну ділянку (пай) безпосередньо ОСОБА_4 було отримано ним безоплатно на законних підставах та у зв`язку з тим, що він був працівником та членом СВК «Червоний партизан», тобто право власності набуде не придбанням, у якому брали участь дружина або кошти подружжя.
Отже земельна ділянка площею 2,28 гектарів, яка розташована на території Лизогубівської сільської ради, правомірна увійшла в спадкову масу після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі заповіту, складеного ОСОБА_4 та посвідченого 08 вересня 2004 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О., все рухоме та нерухоме майно, яке до дня його смерті виявиться йому належним, в чому б таке не полягало і де б воно не знаходилось і, взагалі, все те, на що він буде мати право за законом на день його смерті, заповідав ОСОБА_2 (а.с. 12).
В зв`язку з вищенаведеним вимоги ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_3 права власності на 14 частину земельного паю, що розташований на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області на праві спільної власності; визнання земельної ділянки (паю) площею 2,28 га у вигляді !4 частки, спадщиною, що не охоплена заповітом; визнання заповіту, складеного ОСОБА_4 та посвідченого 08 вересня 2004 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О., недійсним - задоволенню не підлягають. Тому й вимога позивача про визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті бабусі на !4 частину (1,14 га) земельного паю, розташованого на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд залишає на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 11. 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Г.І.Ільїна