АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

СправаАДРЕСА_1 22-3735/06р.         Голов. 1 інст.- Малухіна В. В.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 17 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   ПанковаМ. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі Іванові О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення суми боргу по договору позики за апеляційними скаргами ОСОБА_1  на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 01 березня 2006 року та ухвалу Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 19 вересня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу по договору позики.

Свої вимоги мотивує тим, що між нею і відповідачем було укладено усний договір позики. За даним договором відповідач отримав від неї 18000 доларів США ( за курсом на 09 серпня 2005 року 90900 грн.) для власних нужд і зобов'язався їх повернути по першій вимозі. Факт отримання цієї суми відповідач підтвердив написаною розпискою.

Ухвалою Центрального районного суду міста Сімферополя від 15 серпня 2005 року в задоволення заяви позивача про забезпечення позову, було накладено арешт на квартиру відповідача ОСОБА_2  розташовану АДРЕСА_1.

Ухвалою Центрального районного суду міста Сімферополя від 19 вересня 2005 року в задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 спосіб забезпечення позову було замінено, шляхом зняття арешту з квартири відповідача ОСОБА_2 розташованої АДРЕСА_1, та накладення арешту на будинок АДРЕСА_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3..

Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 01 березня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_2   зобов'язано зареєструвати договір купівлі-продажу 1/2 частки будинку по вул. Гражданській в м. Сімферополі на ОСОБА_2  в Сімферопольському міжрегіональному бюро реєстрації та технічної інвентаризації.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить ухвалу Центрального районного суду міста Сімферополя від 19 вересня 2005 року та рішення Центрального районного суду міста Сімферополя від 01 березня 2006 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі . Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ухвала і рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення та ухвалу суду належить скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, та ухвалу про забезпечення позову.

Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав умови договору позики, придбавши за кошти позивачки частину домоволодіння на ім'я доньки.

З даними висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли боргові зобов'язання на підставі договору позики.

ОСОБА_2,    20 квітня 2005 року узяв у борг у ОСОБА_1,    18000 доларів США, що підтверджується борговим документом - розпискою, оригінал якою залучений до матеріалів справи та оглянутий колегій суддів (а.с. 74).

18000 доларів США за курсом на час розгляду справи еквівалентно 90900 грн.

Згідно зі статтею 1046 ГК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно зі статтею 1047 ГК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до частини 1 стати 1049 ГК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це , якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, сторони дотрималися форми укладення договору позики, та з тексту договору слід, що відповідач отримав гроші від позивачки.

Доводи відповідача ОСОБА_2, що вказана розписка є безгрошовою, не підтверджений допустимими доказами.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що позовні вимоги   знайшли своє підтвердження у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та підлягає задоволенню. Приймаючи  до  уваги,  що  за договором  позики  ОСОБА_2   мав  боргові зобов'язання перед ОСОБА_1 суд обґрунтовано,   в   цілях забезпечення позову, ухвалою від 15 серпня 2005 року наклав арешт на квартиру відповідача.

Проте колегія суддів не погоджується з ухвалою суду від 19 вересня 2005 року, якою проведена заміна способу забезпечення позову та знятий арешт з квартири відповідача ОСОБА_2, розташованої АДРЕСА_1, та накладений арешту на будинок АДРЕСА_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

ОСОБА_3   стороною по справи не є, та не має боргових зобов'язань перед позивачкою ОСОБА_1.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає на необхідне скасувати ухвалу суду від 19 вересня 2005 року, та постановити нову ухвалу якою в цілях забезпечення позовній вимог, накласти арешт на квартиру  АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, так як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду

Ураховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення скасувати й постановити нове рішення про   задоволення позовних вимог.

З відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті держмита у розмірі 909 грн. на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись статтями 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 202, 303, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від  19 вересня

2005  року скасувати, постановити нову ухвалу якою накласти арешт на квартиру

АДРЕСА_1, належаний на праві приватної   власності ОСОБА_2.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01 березня

2006  року скасувати, та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1

задовольнити. Стягнути з    ОСОБА_2   на користь ОСОБА_1   суми боргу по договору позики у розмірі    90900 грн., судові витрати по сплаті держмита у розмірі 909 грн., а усього 91809 грн.(

дев'яносто одну тисячу вісімсот дев'ять гривній).

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючій, суддя Судді

Панков М. В. Ісаєв Г. А. Белинчук Т.Г.