АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-3993/06р. Голов. 1 інст.- Переверзєва Г. С.
Доповідач - Белинчук Т. Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 17 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:
Головуючого, судді Панкова М. В., Суддів Ісаєва Г. А.,
Белинчук Т.Г.,
При секретарі Іванові А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Ялтинський міськвиконком, КП РЕО НОМЕР_2 про усунення перешкод у користуванні власністю після самовільного зведення будов, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП РЕО НОМЕР_2 про скасування актів КП РЕО, НОМЕР_1, НОМЕР_2, розпорядження Ялтинського міського голови, свідоцтва про право власності на житло
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 01 березня 2006 року, -
ВСТАВНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні позивачі поточивши свої позовні вимоги просили усунути перешкоди в користуванні квартирою, що належить їм, шляхом зносу самовільно збудованої відповідачами ОСОБА_6 мансарди (веранди) та стягнути з них судові витрати.
Свої вимоги мотивують тим, що збудована мансарда (веранда) висотою в три метри, має вікна, є самовільно збудованою спорудою. Розташована в безпосередній близькості перед вікнами їхньої квартири, порушує їхні права і створює їм незручності в користуванні їх власністю. Більш того, будинок, у якому розташовані їхня квартира і квартира відповідачів, є будівлею побудованою ще до 1917 року, не відповідає нормам сейсмостійкості, а мансарда (веранда) збудована відповідачами без дозвільної документації, проекту, їхньої згоди як співвласників будинку. Побудова спирається на внутрішню перегородку їхньої квартири, і порушує стійкість будинку в цілому.
ОСОБА_6, ОСОБА_7 не визнавши первинний позов, звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , КП РЕО , НОМЕР_2 про скасування актів КП РЕО НОМЕР_1, НОМЕР_2, розпорядження Ялтинського міського голови НОМЕР_1, свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_2, зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні власною квартирою шляхом зносу самовільно збудованих тамбура літ. „2-6", навісу над проходом у квартиру НОМЕР_2; прибудови до навісу загального користування літ. „М"; з'єднання кам'яного сараю літ. „Ж" з котельною літ. „ДО", металевих огороджень, які розділяють територію загального користування.
Свої вимоги мотивують тим, що акт конкретного користування немає дати його складання та на ньому відсутній реєстраційний номер, а також в ньому зазначено, що приміщення, які повинні знаходитися в загальному користуванні, знаходяться в користуванні квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Акт КП РЕО НОМЕР_3 вважають недійсним з тих підстав, що ним скасовано Акт КП РЕО НОМЕР_2, який відповідає дійсності. Свідоцтво про право власності і розпорядження Ялтинського міського голови вважають недійсним з тих підстав, що в приватизаційну площу було включено тамбур літ. „2-6", що самовільно збудований і не підлягає передачі у власність громадянам на підставі приватизації. Вимоги про усунення перешкод шляхом зносу самовільних будівель мотивовані утрудненням проходу до квартири, металеві огородження двору перешкоджають їм у користуванні загальною при домовою територією.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 01 березня 2006 року постановлено:
„Позов ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_6 про усунення перешкод - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_6 , ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні квартирою позивачів шляхом зносу мансарди (веранди), розташованої над квартирою АДРЕСА_1.
У випадку, якщо ОСОБА_6 , ОСОБА_6 не виконають рішення суду протягом одного місяця після набуття ним законної сили, то ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5 вправі зробити знос своїми діями, з наступним стягненням витрат з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .
В задоволені зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просять рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволені первинного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про задоволення основного позову, суд першої інстанції виходив з того, що реконструкція ОСОБА_6 є самовільною, порушує права о, перешкоджає їм в користуванні квартирою, як власникам, а тому спірна мансарда (веранда) підлягає зносу. Відмовляючи в задоволені зустрічного позову суд першої інстанції посилається на пропуск строку позовної давності, та на недоконаність позовних вимог.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є власниками квартири АДРЕСА_1.
З метою поліпшення житлових умов, відповідачами ОСОБА_6 було проведено реконструкцію квартири, з розширенням даху і крівлі під мансарду (веранду), над квартирою що їм належить.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 пояснила, що ні дозвільної документації, ні проекту на зазначену реконструкцію, а також згоди сусідів вони не одержували і зробили її самовільно.
Відповідно до висновку судово-будивельної експертизи слід, що реконструкція квартира ОСОБА_6 є самовільною, будівництво зроблене з порушенням будівельних норм і правил, а саме: конструкції мансарди спираються на старі перегородки, що приведе до їх швидкого руйнування, а в подальшому і руйнуванню усього будинку; спаленні конструкції веранди не піддані вогнезахисній обробці; відсутній монолітний залізобетонний і антисейсмічний пояс, наявність якого є обов'язковою при будівництві в сейсмічних районах; вікна мансарди розташовані в бік квартири позивачів і відстань між ними складає менш 15 метрів, що також суперечить вимогам Будівельних норм та правил. Збудована відповідачами мансарда (веранда) наносить шкоду як їх квартирі, так і квартирі позивачів тим, що руйнує старі перегородки в обох квартирах, що приводить до руйнування будинку в цілому. Крім того, самовільна будівля створює перешкоди позивачам у плані реконструкції і надбудови другого поверху їхньої квартири, оскільки вікна мансарди розгорнуті в її сторону (а.с. 79-86).
Згідно частин 1 і 4 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Самовільне будівництво підлягає зносу особою, яка його здійснила за його рахунок, у випадку, якщо це порушує права інших осіб.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна мансарда (веранда) є самочинною у зв'язку з чим підлягає зносу.
З матеріалів справи вбачається, що 15.03.1994 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4, було видане свідоцтво про право власності, на квартиру АДРЕСА_1, на підставі приватизації. В приватизацію ОСОБА_2 -ОСОБА_4 вийшов тамбур літер «2-6», який ОСОБА_6 вважають самочинним будівництвом, який перешкоджає їм в користуванні своєю квартирою. У ході приватизації у 1994 році був складений акт конкретного користування, який не суперечив фактичному користуванню приміщеннями сторонами. Про складання зазначеного акту, та приватизацію ОСОБА_6 було відомо.
ОСОБА_6 не просили поновити їм строк позовної давності звернення до суду, та не надали причин поважності його пропуску.
Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив 'позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволені зустрічного позову у даній частині посилаючись на пропуск строку позовної давності.
Вимоги статті 60 ЦПК України зобов'язують кожну сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не доказали свої вимоги відносно зносу навісу над проходом у квартиру НОМЕР_2; прибудови до навісу загального користування літер «М»; з'єднання кам'яного сараю літер «Ж» з котельні літер «ДО», то в даній частині вимог суд відмовив.
Крім того, що стосується навісу літер 3, то відповідно до Положення «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України № 273 від 05 грудня 2000 року» і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року, на будівництво тимчасових будинків і споруджень, зведення яких не вимагає виконання робіт із пристроєм фундаменту, дозвіл не потрібен. Відповідно до методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна за 2003 рік, до таких тимчасових споруджень відносяться і навіси, які не вважаються самовільним будівництвом.
Згідно даним БТІ м. Ялта, будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці загальною площею 1305 квадратних метрів. Державний акт на землю нікому з мешканців будинку не видавався. Дана територія не може бути віднесена до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 оскільки вона не була відведена за правилами „Положення про порядок встановлення і закріплення границь при домових територій існуючого житлового фонду і надання в загальне користування чи загальну спільну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків", згідно п. п. 2.3 і 2.4. яких розміри і границі земельних ділянок прибудинкових територій визначаються відповідно до державних норм і правил і затвердженої проектно - технічної документації. Сторони не представили суду проектно - технічної документації, яка б визначила розміри і границі при будинкову територію, а також рішення виконкому про закріплення даної території за будинком.
У зв'язку з чім суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що власником земельної ділянки є Ялтинська міська Рада і за правилами ст. 376 ЦК України тільки власник вправі звернутися до суду з вимогою про знос самовільно зведених огороджень і приведенні земельної ділянки в первісний стан. Ялтинська міська Рада з подібною вимогою до суду не зверталася у зв'язку з чим в даній частині зустрічного позову також відмовлено.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих особами в порядку правил ЦПК України.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Головуючий, суддя Панков М.В.
Судді