Справа №22-3652\2006р. Головуючий в 1 інстанції Гнусарев В.К.
Доповідач Берзіньш В.С.
РІШЕННЯ
Іменем України
12 липня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Шестакової Н.В. Суддів: Берзіньш В.С. Капустіної П.П. при секретарі Бахтагарєєвій М.В., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_2, виконкому Сімферопольської міської ради про визнання недійсними договору від 26.06.2000р, рішення міськвиконкому від 27.04.2001р., свідоцтва про право власності і витребування гаражного приміщення, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_2, виконкому Сімферопольської міської ради про визнання недійсними договору від 26.06.2000р, акту про виконання договору та передачу об»єкту від 20.03.2001р., рішення міськвиконкому від 27.04.2001р., свідоцтва про право власності і витребування гаражного приміщення. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.07.1997р. між ним та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві багатоквартирного жилого будинку, відповідно до якого ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов»язалась передати йому гараж вартістю 5500 доларів США. При розподілі гаражних приміщень йому було виділено гараж НОМЕР_1. Проте 26.06.2000р. ТОВ фірма «Консоль ЛТД» уклала договір з ОСОБА_2. про пайову участь у будівництві гаражної автостоянки, відповідно до якого фірма зобов»язується закінчити будівництво об»єкту до 30.08.2000р. і передати спірне гаражне приміщення НОМЕР_1 по пер..Кронштадському в М.Сімферополі ОСОБА_2., 20.03.2001р. гараж було передано відповідачу за актом про виконання договору і передачу об»єкту, а 15.05.2001р. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на гараж НОМЕР_1 на підставі рішення Сімферопольського міськвиконкому НОМЕР_2. Вважає, що уклавши договір з ОСОБА_2 відносно спірного гаражного приміщення, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» порушила своє зобов»язання за договором з ним, таким чином, договір з ОСОБА_2 укладено в порушення вимог ст.161 ЦК України. Крім того, договір між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ОСОБА_2 від 26.06.2000р. є удаваним, оскільки на час його вчинення будівництво автостоянки було закінчено і її було здано в експлуатацію, цей правочин укладено для прикриття правочину купівлі-продажу, який відповідачі насправді вчинили. Просить визнати недійсними вищевказані договір, акт, рішення виконкому, свідоцтво про право власності та зобов»язати ОСОБА_2 повернути спірне гаражне приміщення у спільну власність позивача та ТОВ фірма «Консоль ЛТД», зобов»язати ТОВ фірма «Консоль ЛТД» передати йому спірне гаражне приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 відповідно до договору про сумісну діяльність від 15.07.1997р. ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 не визнав і звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., та судових витрат, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 подав необгрунтований позов, чим робить замах на непорушність його конституційного права приватної власності. Необгрунтованними, навмисними та неправомірними діямиОСОБА_1, який намагається відібрати у нього гаражне приміщення, придбане на законних підставах, йому спричинено моральну шкоду.
Рішенням суду від 08.12.2005 року ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання недійсними: договору між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ОСОБА_2 від 22.06.2000р., акта від 20.03.2001р., рішення Сімферопольського міськвиконкому НОМЕР_2. та покладанні на ОСОБА_2 обов»язку повернути одержане ним за договором спірне гаражне приміщення в загальну сумісну власність- відмовлено; провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на гаражне приміщення НОМЕР_1 поАДРЕСА_1, видане на ім»я ОСОБА_2 І про покладення на ТОВ фірму «Консоль ЛТД» обов»язку передати ОСОБА_1 Спірне гаражне приміщення відповідно до договору про спільну діяльність від 15.07.1997р. - закрито. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено і з ОСОБА_1 на його користь стягнуто 20000грн. моральної шкоди та 1600грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 17 грн. повернення держмита. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 08.12.2005р. скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення його позову і відмову у зустрічному позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі. В поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2. Вважає апеляційну скаргу необгрунтованною та непідлягаючою задоволенню.
В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги; представники ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_2 вважають доводи скарги необгрунтованими, а рішення суду - законним, просять скаргу відхилити.
Обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, заперечення на неї та перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині стягнення моральної шкоди з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в позові з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.303,308,309ч.1п.4 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові про визнання недійсними: договору між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ОСОБА_2. від 22.06.2000р., акта від 20.03.2001р., рішення Сімферопольського міськвиконкому НОМЕР_2. та покладанні на ОСОБА_2 обов»язку повернути одержане ним за договором спірне гаражне приміщення в загальну сумісну власність, суд виходив із необгрунтованності позовних вимог.Такі висновки суду узгоджуються з положеннями чинного законодавства, обставинами справи.
Так по справі встановлено, що 22.06.2000р. між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і ОСОБА_2. було укладено договір про пайову участь у будівництві гаражної автостоянки, відповідно до якого фірма зобов»язується закінчити будівництво об»єкту до 30.08.2000р. і передати спірне гаражне приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, ОСОБА_2. , 20.03.2001р. гараж було передано відповідачу за актом про виконання договору і передачу об»єкту, а 15.05.2001р. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на гараж НОМЕР_1 на підставі рішення Сімферопольського міськвиконкому НОМЕР_2. Гаражна стоянка, яка здана в експлуатацію, не була придатна для використання через суттєві будівельні недоробки, які усувалися після прийняття в експлуатацію будинку та гаража-стоянки. Удаваність і невідповідність вимогам закону, зокрема ст.ст.48,58ч.2 ЦК України 1963р., договору від 22.06.2000р., і прийнятих на його підставі акту і рішення міськвиковнкому судом не встановлено.
Доводи апелянта про те, що гаражна стоянка була здана в експлуатацію до укладення оспорюваного ним договору і що цей правочин прикриває договір купівлі-продажу були предметом обговорення суду першої інстанції і їм дано належну оцінку. Крім того, ОСОБА_1 не надано суду документів, які б підтверджували його доводи про належність йому спірного гаражного приміщення та порушення його інтересів вищевказаними договором, актом та рішенням виконкому. Відповідно до положень ст. 15 чинного ЦК України, ст.ст.5,6 ЦК України 1963р., захисту підлягає порушене законне право або інтерес особи. Оспорюючи вищевказаний договір,ОСОБА_1 посилався на те, що уклавши договір з ОСОБА_2 відносно спірного гаражного приміщення, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» порушила своє зобов»язання за договором з ним НОМЕР2. . Проте рішенням Київського районного суду М.Сімферополя від 15.07.2003р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ТОВ фірма «Консоль ЛТД» про визнання права власності на гаражне приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 і усуненні перешкод у користуванні ним; припинено зобов»язання за договорами, укладеними між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1, від 23.04.1997р. та 15.07.1997р. Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Залізничного районного суду М.Сімферополя від 01.02.2005р.ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову, за його необгрунтованністю, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на гаражне приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, видане на ім»я ОСОБА_2 і про покладення на ТОВ фірму «Консоль ЛТД» обов»язку передатиОСОБА_1 спірне гаражне приміщення відповідно до договору про спільну діяльність від 15.07.1997р. Суд виходив з того, що свідоцтво про право власності на спірне гаражне приміщення видано ОСОБА_2 на законних підставах, відповідно до договору від 16.06.2000р., рішення міськвиконкому від 27.04.2001р.; договір позивача з сервісною компанією «Комфорт КО» не має правового значення; із додаткової угоди до договору від 18.02.2002р. не випливає обов»язок ТОВ фірма «Консоль ЛТД» по наданню ОСОБА_1 у спірного гаражного приміщення. Це рішення також набрало законної сили. Позов ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на гаражне приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, видане на ім»я ОСОБА_2 і про покладення на ТОВ фірму «Консоль ЛТД» обов»язку передати ОСОБА_1 спірне гаражне приміщення відповідно до договору про спільну діяльність від 15.07.1997р., який заявлено у квітні 2005р., є спором між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином висновки суду про закриття провадження по справі в частині позову ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на гаражне приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, видане на ім»я ОСОБА_2, і про покладення на ТОВ фірму «Консоль ЛТД» обов»язку передати ОСОБА_1 спірне гаражне приміщення, узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать положенням ст.205ч. 1 п.2 ЦПК України.
Доводи апелянта в частині стягнення витрат на правову допомогу неспроможні, оскільки відповідно до ст.ст.79,88 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат і при відмові в позові ці витрати відповідача стягуються на його користь з позивача; розмір витрат підтверджено документально(а.с.37), граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу законом не встановлено.
Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги в частині відмови ОСОБА_1 у позові, закриття провадження по справі та в частині стягнення витрат на правову допомогу немає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд виходив з обгрунтованності заявлених вимог. Такі висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи, діючим законодавством.
Так ст.ст.386ч.3,1167 ЦК України, на які послався суд в підтвердження своїх висновків, передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відшкодовується моральна шкода, яка завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000грн., ОСОБА_2 обґрунтовував ці вимоги тим, що ОСОБА_1 подав необгрунтований позов, чим робить замах на непорушність його конституційного права приватної власності. Проте ст.З ЦПК України передбачено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних судових установ.; будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду з позовом не може розцінюватись як неправомірні дії та протиправний замах на право власності ОСОБА_2. За таких обставин рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, як ухвалено з порушень і неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові
Керуючись ст.ст.303,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2005 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000грн. -скасувати. ОСОБА_2
Анатолію Васильовичу в позові до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В іншій частині це ж рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2005 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили/й моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Судді: