Справа № 2-а-239/2009р.

ПОСТАНОВА

 ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 року Місцевий Корюківський районний суд Чернігівської області у

складі:

головуючого - судді Чурупченко М.І., при секретарі - Макуха О.О., з участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корюківка справу за позовною заявою ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства України до УДАІ ГУМВС України в Чернігівській області, інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігів - ОСОБА_2 про визнання протиправними дії суб"єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та накладання адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2009 року позивач звернувся до суду, з цією позовною заявою в порядку адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що постановою № СВ 032709 від 11.02.2009 року інспектотором ДПС ВДАІ м. Чернігів, молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 був визнаний іинним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України за порушення ППД (стоянку заборонено) і було накладено штраф 300 грн. Відповідно постанови і протоколу про адмінправопорушення він 11 лютого 2009 року о 12.20 год. в м. Чернігів на вул. Комсомольській він керував автомобілем марки Шевролет АВЕО, держномер СВ 2134 АЕ та здійснив стоянку в безпосередньому місці в»їзду транспорту. З протоколом про адмінправопорушення та постановою про накладення адмінстягнення позивач не згоден і вважає їх незаконними, оскільки такого порушення не скоював, а здійснив вимушену зупинку з поважних причин, а це на думку інспектора ДАІ. З цих підстав звернувся до суду і просить визнати дії працівника ДАІ протиправними, а також протиправною постанову СВ 032709 від 11.02.2009 року про накладення адміністративного стягнення і її скасувати.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просить визнати протиправними дії інспектора ДАІ ОСОБА_2, скасувати постанову про притягнення до адмінвідповідальності та закрити адмінсправу за відсутністю в його діях складу правопорушення. Також вказав, що дійсно 11.02.2009 року він в м. Чернігів їхав з пасажиром ОСОБА_3 та керуючи своїм автомобілем по вул. Комсомольській відчув, що автомобіль почало кидати в сторони, тому вимушений був припаркуватись, але місця вільного не було, тому ввімкнув аварійну сигналізацію і зупинив автомобіль у вільному від руху автотронспорту місці. Вийшовши з автомобіля, побачив, що ліве балон заднього колеса пусте, пасажир також це бачив. Потім в водія, якого він не знає попрохав насос, наповнивши балон колеса хотів виїзджати, але підійшов працівник міліції і повідомив, що він порушив правила дорожнього руху і не реагуючи на поясненняі склав протокол і постанову про адмінстягнення. Також показав, що не було будь-якого фіксування зупинки ближче, як за 10м. до безпосереднього в»їзду транспорту, перешкод нікому вимушеною зупинкою не здійснив і не було ніяких очевидців чи свідків, які підтвердили б його умисне порушення ПДД, що не відповідає вимогам ст. 14-1 КпАП України про порушення Правил дорожнього руху.

Відповідач і представник УДАІ Чернігівської області в судове засідання не з»явився, хоча про день та час розгляду справи були належним чином повідомлені про що свідчать розписки про вручення судових повісток, що не перешкоджає розгляду справи відповідно ст. 128 КАС України за наявних в у справі доказів.

Свідок ОСОБА_3 показав, що він 11.02.2009р. дійсно був в м. Чернігів з позивачем в автомобілі, яким позивач керував. Рухаючись автомобіль почало заносити з сторони в сторону, тому позивач пригальмувавши з»їхав з автодороги на узбіччя, де було вільне місце від автомобілів, увімкнувши аварійну сигналізацію. Вийшовши побачили, що лівий задній балон колеса був пустий. Позивач тоді пішов до інших водіїв автомобілів, щоб взяти насос, а він пішов у місто по своїх справа х. Потім, коли зустрілись з позивачем, то останній повідомив, що за зупинку на нього працівник ДАІ склав адмінпротокол і виніс постанову про стягнення.

Судом встановлено, що постановою інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігів молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 серії СВ № 032709 від 11.02.2009 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адмінправопорушення за ст. 122 ч. 1 КпАП України та було накладено адмінстягнення у виді штрафу в сумі 300 грн. за здійснення стоянки на безпосередньому місці прилеглої території «В»їзд автомобілів до підприємства».

Відповідно ст. 122 ч. 1 КпАП України вказано, що порушення водіями транспортних засобів правил стоянки транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу у відповідних розмірах.

Відповідно п.15.9»и» Правил дорожнього руху України, зупинку заборонено в місцях безпосереднього в»їзду транспорту.

Згідно пояснень позивача, свідка, позивач здійснив вимушену зупинку автомобіля через його технічний стан, що зобов»язує водія це зробити в місцях де зупинку заборонено відповідно п.15.14 ПДР, а також водій діяв згідно п.9.9-9.11 ПДР.

Згідно копії та оригіналу протоколу про адміністративне правопорушення Серії АК № 022792 від 11002.2009 року в гафі «місце, час учинення правопорушення та технічні засоби його виявлення (фіксації)» - відсутній запис про технічні засоби фіксації правопорушення, в графі «По суті порушення пояснюю (порушника)» - не вказано, що вину порушник визнає чи ні, а вказано, що водій з протоколом не згоден, також в графі «Свідки, поняті» - відсутні будь які записи.

Згідно ст. 71 ч.2 КАС України - в адміністративних справа х про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що покази свідка ОСОБА_3 є правдивими та такими, що відповідають обставинам справи. Крім того вказаний свідок попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.

Враховуючи вищевикладене, вислухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина позивача в скоєнні правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України не доведена жодним доказом, що водій умисно скоїв стоянку в забороненому місці, а не вимушену зупинку по технічним мотивам, а сам протокол про адмінправопорушення не може бути достатнім доказом доведеності вини позивача, так як будь-якими доказами не підкріплений.

Згідно ст. 62 ч.3 Конституції України - усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, аналізуючи в сукупності вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява аргументована і підлягає частковому задоволенню, тобто в скасуванні постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 та закриті провадження в даній адміністративній справі відносно нього за ст. 122 ч. 1 КпАП України у зв"язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, оскільки відсутні докази що підтверджують його вину.

Враховуючи, що позовна заява підлягає задоволенню, а позивач звільнений від сплати державного мита, а відповідачем є державний орган, тому від сплати судових витрат сторони слід звільнити, і ці витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 122 ч. 1, 268, 287-289 КпАП України, ст. ст. 6, 18 ч.2, 71, 87, 128, 158-163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Скасувати постанову СВ № 032709 від 11 лютого 2009 року винесену інспектором ДПС ВДАІ м. Чернігів, молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 300 (триста) гривень відносно ОСОБА_1 та закрити провадження в даній адміністративній справі відносно нього, порушеної за ст. 122 ч. 1 КпАП України у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства і ці витрати віднести за рахунок держави.

Копію постанови направити сторонам до відому.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Корюківський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги з дня отримання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.