№ 3-п

Копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 року м. Київ

Суддя військового місцевого суду Київського гарнізону підполковник юстиції Дячук С.І, при секретарі судового засідання - Бобильовй А.В., за участю - військового прокурора Білоцерківського гарнізону - підполковника юстиції Бончева І.В., у присутності обвинуваченого - ОСОБА_3, його захисника - адвоката ОСОБА_4, провівши в приміщенні суду попередній розгляд кримінальної справи за обвинуваченням заступника командира 2-го механізованого батальйону з озброєння військової частини А-2167, -

майора ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Користишів Житомирської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, несудимого, , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, надійшла до суду 13 березня 2009 року разом з постановою слідчого військової прокуратури Білоцерківського гарнізону, погодженою військовим прокурором Білоцерківського гарнізону, про направлення даної справи до суду для вирішення питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 16 жовтня 2008 року організовуючи на виконання наказу старшого начальника пересування спеціальної машини БРЕМ-2 б/н 209 до пункту технічного обслуговування, в порушення вимог ст. ст. 345-346 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України допустив до керування вказаним транспортним засобом сторонню особу, яка не мала право керувати останнім. Під час руху заднім ходом БРЕМ-2 б/н 209, ОСОБА_3, спостерігаючи за маневром БРЕМ-2, разом із собою, яка ним була неправомірно допущена до керування вказаним транспортним засобом і самостійно ним керувала за кермом, в порушення п.п. 2.13, 2.14 Інструкції по техніці безпеки при експлуатації військової техніки та п.3 додатку І Керівництва по правилах водіння бойових машин, не забезпечив безпеки маневру, внаслідок чого стався наїзд БРЕМ-2 б/н 209 на автомобіль КРАЗ-6322, в/н 91-36 С5, в створі якого працював військовослужбовець ОСОБА_5 під керівництвом іншої особи, яка не убезпечила роботу підлеглого в умовах маневрування військової техніки на близькій відстані. У результаті даної пригоди потерпілому КАЧУРІ були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, тазу, розриву крижово-клубового зчленування зліва, перелому лонної та сідничної кісток, гематом, саден та травматичного шоку І ступеня.

10 грудня 2008 року ОСОБА_3 притягнутий у даній справі як обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.

Під час досудового слідства ОСОБА_3 у присутності свого захисника подав письмову заяву від 27 лютого 2009 року з проханням застосувати до нього акт амністії і звільнити від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим слідчий за погодженням з прокурором ставить у своїй постанові питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

У судовому засіданні прокурор вважав можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 п. "в" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.

Під час попереднього розгляду справи обвинувачений та його захисник визнали, що діяння, яке поставлено обвинуваченому за провину, дійсно мало місце, і не оспорюючи кримінально-правову кваліфікацію цього діяння, просили застосувати акт амністії.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінальної справи, вважаю, що постанова слідчого підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, підлягають безумовному звільненню від покарань у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, зокрема, особи, які мають неповнолітніх дітей.

Відповідно до правил ст. 6 згаданого Закону, якщо кримінальні справи щодо вказаних осіб не розглянуті судами, останні підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений подав письмову заяву, в який, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені прокурором, та їх правову оцінку, просив застосувати до нього акт амністії, і ця заява була укладена ним особисто у присутності захисника та прийнята слідчим.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 та утримує у складі своєї сім'ї неповнолітню ОСОБА_8

Обставин, які б перешкоджали застосуванню положень ст. ст. 1 та 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року до обвинуваченого у судовому засіданні не встановлено. Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали вирішенню питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, не встановлено.

Як видно з матеріалів справи, потерпілий завчасно був повідомлений про направлення даної кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності одночасно з врученням йому копії постанови слідчого.

Таким чином, ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року як особа, яка має неповнолітню дитину.

Враховуючи викладене, вимоги прокурора про покладення на ОСОБА_6 обов'язку відшкодувати судові витрати у справі не можуть бути задоволені на підставі ст. 93 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 93, 244, 248 КПК України, ст. ст. 8, 10 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, військовий місцевий суд,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову слідчого військової прокуратури Білоцерківського гарнізону старшого лейтенанта ОСОБА_7 про застосування акту амністії до обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, на підставі п. "в" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, а справу щодо нього - закрити на підставі п. 4 ст. 6 КПК України внаслідок акту амністії.

Судові витрати у справі, пов'язані з проведенням експертиз, на загальну суму 4 246 грн. 50 коп. - прийняти на рахунок держави.

На постанову може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону України протягом семи діб з дня її винесення.