Справа № 22 Ц.-181 /2009р. Суддя 1-ї інстанції: Старжинська О.Є.

Категорія-24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2009 р. Судова колегія судової палати в цивільних справа х о Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галу щенка О.І.

суддів: Колосовського С.Ю.

Шолох З.Л.

при секретарі- Бобуйок І.Ф.

за участю:

представника

позивача- Кожокар С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.10.2008 р. у справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договорів з надання юридичних послуг, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

27.08.2007р. ОСОБА_3, звернувся з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договорів з надання юридичних послуг, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що відповідно до умов договору про надання юридичних послуг, укладеного ним 03.09.2006р. та 18.12.2006 р. з ОСОБА_5, останній зобов’язався надати йому юридичні послуги з підготовки документів для звернення до суду, щодо захисту та представництва його інтересів з приводу викрадення належного йому майна та за фактом його побиття у Вознесенській міській лазні громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Він, в свою чергу, зобов’язаний був сплатити за ці послуги до підписання договорів відповідно 2500 грн. та 10.000 грн.

Отримавши гроші у повному обсязі до підписання договорів, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про розірвання договорів, стягнення збитків у розмірі 12500 грн. та відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 15.000 грн., завданої порушенням зобов’язань.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.10.2008 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на необгрунтованність висновків суду та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи обгрунтованість та законність рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що виконавець не допустив істотного порушення умов договорів про надання юридичних послуг, а тому не має підстав для їх розірвання та відшкодування завданих збитків чи моральної шкоди.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не в повній мірі відповідають вимогам матеріального закону та дійсним обставинам спору.

Так, судом правильно встановлено, що відносини, які виникають з надання юридичних послуг регулюються нормами ст. 59 Конституції України, Законом України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. і нормами глав 53 та 63 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 901-902 ЦК України, предметом договору з надання цього виду послуг є корисний ефект від здійснення виконавцем певної діяльності.

В укладених договорах сторони визначили, що ця діяльність полягає у вивченні виконавцем наданих замовником документів; інформуванні його щодо правових варіантів поновлення прав замовника послуги; підготовці документів для звернення до суду; представництві інтересів замовника на усіх стадіях судового процесу, у тому числі здійснення дій щодо оскарження рішень суду (а.с-5, 6).

Оскільки діяльність, на яку виконавець був уповноважений договорами, мала здійснюватися з дотриманням вимог чинного кримінального судочинства, то слід виходити з того, що предметом договорів, укладених сторонами, було досягнення мети щодо порушення кримінальних справ за фактами викрадення майна замовника та його побиття, притягнення винних до відповідальності та відшкодування шкоди, завданої цими злочинами.

При цьому, замовник не зобов’язував виконавця гарантувати повне досягнення цієї мети.

Договорами передбачалася можливість оплати кожної підготовленої виконавцем заяви як до суду так і до органу розслідування (дізнання).

Це витікає як із змісту п. 3 Договорів, так із змісту діяльності, на яку був уповноважений виконавець у сфері кримінального судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що з часу укладення договору від 03.09.2006 р. виконавець підготував документи для звернення до ОВС з метою порушення кримінальної справи та організації розслідування, забезпечив звернення до органів розслідування, декілька разів представляв інтереси замовника у судових процесах з оскарження постанов органу розслідування, тобто виконав значний обсяг роботи для виконання цього договору, не допустивши при цьому суттєвих його порушень, які б відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України, могли бути підставою для його розірвання та відшкодування збитків на підставі ч. 1 ст. 906 ЦК України.

Встановивши наведене, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимо г.

Що стосується виконання договору від 18.12.2006 р., то суд не з’ясував ні переліку дій, які мав виконати виконавець за цим договором, ні обсягу виконаної роботи для досягнення поставленої мети, ні розміру плати, отриманої для її виконання.

Встановлене свідчить про неповноту з’ясування обставин, які мають значення для справи та які тягнуть скасування рішення, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення.

Так, з часу укладення договору і до моменту звернення 13.07.2007 р ОСОБА_3 до Вознесенського МРВ УМВС з заявою про відмову ОСОБА_4 від виконання зобов’язань за цим договором., останній лише двічі, за окрему плату (договори від 21.02.2007 р. та від 28.03.2007 p., справа №.№ 14-4/07 p., 14-8/07 p.) приймав участь у судових засіданнях міськрайонного суду з питань оскарження незаконних постанов ОВС щодо відмови у порушенні кримінальної справи за фактом причинения ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, не виконавши фактично своїх зобов’язань, визначених основним договором.

В подальшому він в односторонньому порядку відмовився від здійснення дій, передбачених договором, безпідставно пославшись на те, що не отримував грошей для виконання юридичних послу г.

В той же час, факт отримання плати за договором від 18.12.2006 р. підтверджується змістом п. 2 розділу «Стоимость услуг и порядок расчета по договору» та власноручним підписом виконавця.

Таким чином, внаслідок невиконання договору замовник був позбавлений можливості своєчасного та вичерпного застосування різноманітних правових механізмів для захисту порушенного права і його відновлення.

Зазначені обставини свідчать про наявність істотного порушення умов договору з вини виконавця, яке, згідно з приписами 2 ст. 651 ЦК України, є підставою для його розірвання на вимогу замовника та стягнення збитків, відповідно до положень ч.1 ст. 906 ЦК України.

Збитками в даному випадку, слід вважати кошти, виплачені виконавцю авансом на виконання послуг за договором.

Таким чином, договір від 18.12.2006 р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про надання юридичних послуг, підлягає розірванню із стягненням з останнього збитків у розмірі 10.000 грн.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд правильно виходив з того, що ні договором, ні законом, який регулює спірні договірні відносини, не передбачено підстав для її відшкодування в разі істотного порушення умов договору з надання юридичних послу г.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині позовних ваимо г.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.10.2008 р. в частині відмови у розірванні договору від 18.12.2006 р. та відшкодуванні збитків - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договорів з надання юридичних послуг, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Договір від 18.12.2006 p., укладений між ОСОБА_3
Івановичем та ОСОБА_5 про надання юридичних послуг, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 10.000 грн.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.