Справа №2 „a"-516/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2009 року
Ленінський районний суд міста Луганська в складі:
головуючого - судді - Матвейшиної О.Б.
при секретарі - Бел*янінової Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради, третьої особи- Головне Управління Державного казначейства України в Луганської області про визнання неправомірною бездіяльністі, стягнення допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому вказала, що в обгрунтування якого вказала, що вона є дружиною померлого 06.09.2003року військовослужбовця - ОСОБА_2, має статус „Сім*я загиблого" відповідно до ст.10 п.1 Закону України від 22.10.1993року № 3551-ХП „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи-десять мінімальних пенсій за віком; 2групи-вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи-сім мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п*яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5травня членам сімей, зазначеним у п.1 ст.10 цього закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п*яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. В порушення діючого законодавства, відповідачем сплачувалась їй допомога не в повному обсязі, а саме у 2004році - 65грн., 2005р. -130грн., 2006р. - 130грн., 2007р. -150грн., 2008р. - 170грн.. Просить суд визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради та стягнути з відповідача суму недонарахованої одноразової допомоги за 2004-2008роки у розмірі 8688,45грн..
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, надала суду аналогічні пояснення по справі та наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях зазначив, що всі нарахування і виплати позивачу за період з 2004 по 2008 роки були проведені відповідно до норм діючого законодавства, конкретні розміри сум щорічної разової допомоги визначаються Законом України „Про державний бюджет „ на кожний рік. Крім того позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду. Просила розглянути справу у їх відсутність, про що надав суду письмове клопотання.
Представник третьої особи до судового засідання не з*явився, до початку розгляду справи по суті надав суду письмові заперечення по справі та просив у задоволенні позивних вимог відмовити, розглянути справу без його присутності.
Суд, заслухавши думку позивача, дослідивши письмові заперечення по справі, матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачка є дружиною померлого 06.09.2003року військовослужбовця - ОСОБА_2, має статус „Сім*я загиблого" відповідно до ст.10 п.1 Закону України від 22.10.1993року № 3551-ХП „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога
у розмірах: інвалідам 1 групи-десять мінімальних пенсій за віком; 2групи-вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи-сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п*яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5травня членам сімей, зазначеним у п.1 ст.10 цього закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п*яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
При виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5травня з 2004-2008роках Управління керувалося Законом України „Про державний бюджет України" на 2004-2008роки, згідно якого у 2004р. - було виплачено позивачу 65грн., 2005р. - 130грн., 2006р. - 130грн., 2007р. -150грн., 2008р.-170грн..
Відповідно до ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.
В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 8-рп2005 від 11.10.2005р, № 7-рп2004 від 17.03.2004р., № 20-рп2004 від 01.12.2004р., № 6-рп2007 від 09.07.07р., 10-рп 2008 від 22.05.2008р. зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 9.07.2003 року, мінімальні пенсії за віком не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст.1 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум" № 966-ХЇУ від 15.07.1999 року прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Крім того, ст. 46 Конституції України не містить будь-яких обмежень що до застосування прожиткового мінімуму до пенсій військовослужбовців чи іншої соціальної категорії громадян України.
Згідно закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2004 рот для осіб, які втратили працездатність становив 284 грн. 69 коп. Згідно закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" та згідно закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» - мінімальна пенсія за віком у 2005 році та прожитковий мінімум встановлені у однакових розмірах - 332,00 грн., з 1.04.2006 року, мінімальна пенсія за віком встановлена у розмірі 359,00 грн.. У травні 2007 року мінімальна пенсія за віком та прожитковий мінімум встановлені у розмірі 410.00 грн.. У 2008році прожитковий мінімум встановлен у розмірі 481.00 грн..
Позивачеві виплачено компенсацію на оздоровлення в 2004році - 65грн., 2005р. -130грн., 2006р. - 130грн., 2007р. - 150грн., 2008р. - 170грн.. Виплати позивач отримав відповідно в 2004 - 2008 роках, тобто своєчасно. Не донарахована та недоотримана сума позивачем складає 8688,45 грн., виходячи із розрахунку:
• - в 2004 р. - (284,69 грн. х 5)-65грн. = 1358,45 грн.; -в 2005 р. -(332 грн. х5)-130грн. = 1530,00 грн.;
• - в 2006 р. - (359грн. х 5)-130грн. = 1665,00грн.,
• - в 2007 р. - (410 грн. х 5)-150 грн. = 1900,00грн.;
- в 2008 p. - (481 грн. х 5)-170 грн. = 2235грн., а всього 8688,45 грн..
Посилання відповідача на необхідність застосування Закону України «Про державний бюджет» та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, на який посилається позивач, є безпідставним, оскільки ст.22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звужування змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки ч.5 ст.13 Закону № 3551 зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно із Законом N 3235-ІУ від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Даний закон Конституційним Судом України до теперішнього часу не визнаний неконституційним. За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У частині стягнення допомоги за 2006 рік позивачу слід відмовити.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд вважає, що позивачем строк позовної давнини не пропущено, оскільки на дані правовідносини він не розповсюджується взагалі, виходячи із наступного:
Ст.99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інше встановлено нормами спеціального Закону, який регулює правовідносини в державі.
Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України, вимоги що до позовної давності не поширюються на спори про визнання незаконними правових актів органів владних повноважень або органів місцевого самоврядування, якими порушується право власності або інше речове право, до яких відносяться і передбачені статтею 13 Закону України „Про статус ветеранів Війни, гарантії їх соціального захисту" щорічні грошові виплати у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, які мають бути виплачені до 5 травня кожного року.
Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 8, 9,161-163, 167 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради з нарахуванням ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5травня за період з 2004 р. по 2005 р. та з 2007 р. по 2008 р.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної разової грошової допомоги до 5травня за 2004 р. - 1358,45 грн., за 2005 р. - 1530,00 грн., за 2007 р. - 1900,00 грн., за 2008 р. - 2235,00 грн., в сього 7023 гривень 45копійок.
В іншій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України