Справа № 2-а-356/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2009 року

Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Якутюка B.C.,

при секретарі Давиденко M.B.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуславі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Богуславському районі про визнання відмови неправомірною та стягнення недоотриманих сум державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить поновити їй строк для звернення з адміністративним позовом до суду, визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі про виплату їй надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірною та стягнути з відповідача на її користь 4594 грн.02 коп. недовиплаченої надбавки до пенсії як "дитині війни" за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, посилаючись на те, що вона народилась 24 січня 1944 року, на даний час являється пенсіонером за віком і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до категорії "Дитина війни". Згідно ст. 6 вказаного закону управління Пенсійного Фонду України у Богуславському районі повинно їй виплачувати щомісячно надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач, діючи всупереч законодавству, не проводить їй нарахування відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і не виплачує надбавку відповідно до вказаного закону, тому вона і змушена звернутися з відповідним адміністративним позовом до суду.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, посилаючись на вищенаведені обставини і просила їх задовольнити, а також просила суд зобов’язати відповідача і в подальшому, починаючи з травня 2009 року проводити виплату надбавки до пенсії як "дитині війни" у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Богуславському районі в судове засідання не з’явився, але подав письмові заперечення на позов і просив суд відмовити в його задоволенні, справу розглянути без його участі та застосувати строк позовної давності відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 являється пенсіонером за віком і перебуває на даний час на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Богуславському ргйоні Київської області як "дитина війни", що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою "дитина війни".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року "дітям війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком, яку призначають та виплачують управління Пенсійного Фонду України за місцем проживання осіб, які мають статус "дитини війни".

Із письмової відповіді відповідача від 10 березня 2009 року вбачається, що управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі виплатило ОСОБА_1 надбавку до пенсії з 01 січня 2008 року - по 47 грн., з 01 квітня 2008 року - по 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008року - по 48 грн.20 коп., з 01 жовтня 2008 року - по 49 грн.80 коп., тобто із врахуванням змін, які були внесенні до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року.

Не погоджуючись з розміром отримуваної надбавки як "дитині війни" позивачка зверталась до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок та виплатити недоотримані суми такої надбавки у відповідності до чинного законодавства, проте відповідач відмовив в задоволенні її вимог.

Суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення ст. 19 ч.2 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на викладене суд вважає, що при прийнятті Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", були значною мірою звужені, гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" право позивачки на соціальний захист, зокрема на отримання надбавки до пенсії як "дитині війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційним п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни в ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Конституційний суд дійшов до висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а тому з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання надбавки до пенсії як "дитині війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях на позов з приводу того, що неможливо при визначенні розміру даного підвищення до пенсії позивача застосовувати мінімальну пенсію за віком, як розрахункову величину.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

В даному випадку, суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою її права на одержання підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд також вважає, що також є безпідставними і посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, крім того, виплата надбавки до пенсії "дітям війни" проводиться саме органами Пенсійного фонду України, починаючи з 01 січня 2008 року.

Таким чином, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо непроведения позивачу нарахування та виплати надбавки до пенсії як "дитині війни" у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком, що визначені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня -481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Отже, враховуючи наведене, управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі повинно було виплачувати позивачці надбавку до пенсії як "дитині війни", встановлену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» протягом 2008 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, коли діяла нова редакція ст. 6 вказаного закону, яка в послідуючому була визнана неконституційною згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Суд вважає, що відповідачем порушено право позивачки на отримання вказаних виплат, починаючи з 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення, оскільки відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п.5 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Позивачка просить суд зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату надбавки до пенсії за період з 01.01.2006 року по 01.04.2009 року та відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Суд не вбачає підстав для поновлення позивачці строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки із ч. 1 ст. 5 КАС України вбачається, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.

Із ч.2 ст. 100 КАС України вбачається, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач в своїх запереченнях проти позову наполягає на застосуванні річного строку звернення до суду, і зазначає, що пропуск цього строку позивачем є підставою для відмови в позові.

Суд вважає, що посилання позивачки на те, що вона лише 10 березня 2009 року дізналася про невиплату в повному обсязі надбавки до пенсії як "дитині війни", не може бути визнане судом поважною причиною пропущення процесуального строку звернення до суду, а тому її позовні вимоги можуть бути задоволені в межах річного терміну звернення до суду за захистом своїх прав, а з врахуванням того, що змінена редакція ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратила чинність лише з 22 травня 2008 року, про що було зазначено вище, то вимоги позивачки про стягнення недовиплаченої надбавки до пенсії можуть бути задоволені за період з 22 травня 2008 року по 01 травня 2009 року включно, що становить 1113 грн.60 коп.(недовиплачено за 10 днів травня 2008 року - 31 грн.; за період з 01.06.2008 року по 01 квітня 2009 року включно було виплачено 491 грн. 70 коп.: за червень - 48 грн. 10 коп., за липень - вересень по 48 грн.20 коп., за жовтень 2008 року - за березень 2009 року по 49 грн.80 коп.; за квітень 2009 року - 49 грн.80 коп., а повинно бути виплачено 1623 грн. 90 коп.: за червень - 144 грн.30 коп., за липень - вересень - 433 грн.80 грн., за жовтень 2008 року - березень 2009 року - 896 грн.40 грн.; за квітень 2009 року - 149 грн.40 коп., різниця становить 1623 грн.90 коп. - 510 грн.30 коп. = 1113 грн.60 коп).

Таким чином, позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.

Сторони звільнити від сплати судового збору (державного мита).

На підставі ст. ст. 19, 22, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року, ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України № 10- рп/2008 від 22 травня 2008 року, керуючись ст. ст. 5, 6, 17, 99, 100, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного Фонду України у Богуславському районі Київської області у виплаті ОСОБА_1 належних сум недоотриманої надбавки до пенсії як "дитині війни" за період з 22 травня 2008 року по 01 травня 2009 року неправомірною.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області на користь ОСОБА_1 недоотримані суми надбавки до пенсії як "дитині війни" за період з 22 травня 2008 року по 01 травня 2009 року в розмірі 1113 грн.60 коп.(одна тисяча сто тринадцять грн.60 коп).

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області проводити в подальшому, починаючи з травня 2009 року, виплату ОСОБА_1 надбавку до пенсії як "дитині війни" у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В решті позовних вимог відмовити.

Сторони звільнити від сплати судового збору (державного мита).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції або в порядку, встановленому ч.5 ст. 186 КАС України.