Справа № 2-1449/09

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2009 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, зносі самовільного палісаднику та навісу, відшкодуванні моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись з позовом в суд до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, зносі самовільного палісаднику та навісу, відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

На підставі договору купівлі продажу нерухомого майна за № 98.07-1168 від 30 червня 1998 року, укладеного на Одеській Спеціалізованій Біржі Нерухомості, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 14 серпня 1998 року кн.117 доп.стр.12р1885, ОСОБА_1 є власником квартирі № 9 в будинку № 1 по Серединському скверу у місті Одесі.

У 2006 році відповідачі без відповідних погоджень та дозволів самовільно возвели палісадник та навіс з азбестоцементних листів перед вхідними дверима своєї квартири.

Позивачі вказують, єдина кімната в якій вони проживають повністю позбавлена натурального освітлення та вентиляції.

У відкритому судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 цілком підтримали первісно заявлені позовні вимоги, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судові засідання неодноразово не з'явились, повідомлялись судом про розгляд справи належним чином й у встановлений законом строк, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ст. 224 ч. 1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, через неявку відповідачів по даній цивільній справі, враховуючи наполягання позивачів, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку, постановивши про викладене відповідну ухвалу.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення позивачів за суттю, що викладені у позові, а також висловлені ними у суді, оглянувши представлені письмові докази, суд переконався, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна за № 98.07-1168 від 30 червня 1998 року, укладеного на Одеській Спеціалізованій Біржі Нерухомості, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 14 серпня 1998 року кн.117 доп.стр.12р1885, ОСОБА_1 є власником квартирі № 9 в будинку № 1 по Серединському скверу у місті Одесі.

У 2006 році відповідачі без відповідних погоджень та дозволів самовільно возвели палісадник та навіс з азбестоцементних листів перед вхідними дверима своєї квартири.

У зв'язку з наведеним, 08 травня 2007 року начальником Дільниці № 4 КП ДЄЗ „Бугаївське" був складений припис на ім'я ОСОБА_3, відповідно до якого вирішено зобов'язати останню у строк до 14 травня 2007 року демонтувати збудований навіс.

Як вказує акт від 14 травня 2007 року посвідченого начальником Дільниці № 4 КП ДЄЗ „Бугаївське", в ході обстеження кв. 9 та кв. 10 по Серединському скверу 1 у місті Одесі встановлено, що мешканці кв. 10 по Серединському скверу 1 у місті Одесі возвели палісадник та навіс з азбестоцементних листів перед вхідними дверима своєї квартири, що призвело до затемнення квартири № 9 в якій мешкає ОСОБА_1, також було встановлено, що відповідні палісадник та навіс з азбестоцементних листів били встановлені без відповідних погоджень та дозволів.

Проте, як посилаються позивачі в суді, зазначене було проігнороване відповідачами.

У відповідності до ст. 29 ч.10Закону України „Про планування і забудову територій", здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як регламентує ст. 9 ч. 1 Закону України „Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України „Про планування і забудову територій".

При цьому, згідно до ст. 28 Закону України „Про архітектурну діяльність", власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані, зокрема: утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його архітектурно-технічному паспорті, встановлених місцевими правилами забудови населених пунктів, а також вимог законодавства; отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури; у разі необхідності внесення змін до об'ємно-просторових, планувальних та інших рішень об'єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію згідно з вимогами архітектурно-технічного паспорта об'єкта, погоджувати, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку.

Як того передбачає ст. 5 ч. 1 Закону України „Про основи містобудування", при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; а також, розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Згідно ст. 376 ч.ч. 1, 2, 7 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Тобто, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У відповідності до ст. 316 ч. 1 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У згідності зі ст. 319 ч. 1, 2 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як того передбачає ст. 321 ч. 1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У згідності зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, зносі самовільного палісаднику та навісу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 23 ч. 1 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. На підставі ч.2 даної норми ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї чи близьких родичів; а також, на ряду з іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно ст. 23 ч.3 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. Як регламентує ч.4 вказаної статті ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Адже, зважаючи на вимоги позивачів щодо компенсації заподіяної їм моральної шкоди, суд визнає, що позивачам неправомірною поведінкою відповідачів дійсно було заподіяно певної моральної шкоди. Та, спираючись на принцип виваженості, розумності та справедливості, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивачів суму компенсації заподіяної моральної шкоди - у розмірі 500 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, зносі самовільного палісаднику та навісу, відшкодуванні моральної шкоди - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою № 9 в будинку № 1 по Серединському скверу у місті Одесі.

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 знести палісадник та навіс з азбестоцементних листів самовільно прибудований до квартири № 10 в будинку № 1 по Серединському скверу у місті Одесі.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відмовити.Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.