Справа № 1-1/2009

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року Глухівський міськрайонний суд Сумської областів складі: головуючого судді ЧАБАК І.О.

при секретарі ЧИШКІНІЙ A.M.

з участю прокурора САПОН Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глухові справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючого, мешкаю чого по вул. Сверлова, 47 в с. Свеса, Ямпільского району, Сумської області, раніше не судимого в скоєнні злочину, передбаченого ст..215 ч.2 КК України (1960 р), -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 5 листопада 2000 року, біля 20-00 год., без довіреності, керував автомобілем марки «Москвич-408», реєстраційний номер НОМЕР_1, належному ОСОБА_2, в якому в якості пасажирів знаходились ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Слідуючи по 11 км автодороги «Орлівка -Зорино-Червоне» в напрямку с. Зорине на закругленій ділянці дороги ОСОБА_1. не справився з керуванням автомобіля, виїхав в кювет справа і перевернувся.

В результаті перевернення автомобіля, пасажир ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 148 від 13 листопада 2000 року отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої, тупої, механічної травми голови і шиї, супроводжуючої множинними садни нами, забійними ранами і обширними крововиливами м'яких тканей в правій лобно-тім»яно-височної області, оскольчатим переломом нижньої щелепи травматичними крововиливами під паутинну оболонку обох півкуль головного мозку, множинними крапковими крововиливами в область кори і білої речовини мозку, а також в стволовий відділ головного мозку, забоєм головного мозку тяжкого ступеню, множинними саднинами і забійними ранами на шиї справа в зоні розташування судинно нервового пучка. В результаті отриманих тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_5

Пасажири ОСОБА_4, ОСОБА_3 отримали легкі тілесні ушкодження, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я.

Згідно висновків авто технічної експертизи № 686 від 27 червня 2001 року, ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити дорожньо-транспортну пригоду, шляхом виконання вимог п.п. 12.1, 12.2, 12.3, 19.2 Правил дорожнього руху України. Вибрана водієм швидкість по умовах бачення дороги перевищує допустиму.

Таким чином в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п.12.1, 12.2, 12.3, 19.2 Правил дорожнього руху України

-12.1 При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинний враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, який перевозить і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух.

-12.2 В темний час доби і в умовах недостатнього бачення швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах бачення дороги.

 -12.3 виникнення перепони чи безпеки для руху, які водій об'єктивно здібний виявити, він повинний негайно прийняти міри до зниження швидкості майже до зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перепони.

-19.2 При осліпленні водій повинний включити аварійну світлову сигналізацію і не змінюючи лінії руху, знизити швидкість чи зупинитися.

2.1 Водій повинний при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і доданий до посвідчення талон, реєстраційний документ на транспортний засіб, при відсутності власника транспортного засобу - документ, який підтверджує право користування чи розпорядження ним, чи свідоцтво на право спільної власності на транспортний засіб;

1.3. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і виконувати вимоги Правил

дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими;

1.4 Дії чи бездії учасників дорожнього руху і інших осіб не повинні вчиняти безпеку чи перепону для руху, погрожувати життю чи здоров'ю громадян, спричиняти матеріальні збитки.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст..215 ч.2 КК України (1960 ) визнав повністю і суду пояснив, що дійсно 5 листопада 2000 року він керував автомобілем марки «Москвич-408», належного його вітчиму ОСОБА_6 ОСОБА_4 сидів на передньому пасажирському сидінні, позаду сиділи ОСОБА_3 Ю і ОСОБА_5 Рухаючись по дорозі з с Червоне в напрямку траси Москва-Київ він увімкнув ближнє світло фар. Рухаючись зі швидкістю 60 км/ год. почав в'їжджати в лівий поворот дороги, коли раптово був осліплений зустрічним автомобілем і застосувавши різке гальмування злетів у кювет. Вдарившись головою, втратив свідомість. Коли отямився, то почав витягати з автомобіля пасажирів. Поряд з автомобілем на землі лежав ОСОБА_5, його пульс був слабкий, а потім пульсу зовсім не стало. Проїжджаючи машини не зупинялись, тому він пішком прийшов в с. Пустогород по допомогу, звідки викликав швидку допомогу. До приїзду швидкої допомоги ОСОБА_5 помер.

В скоєному розкаюється.

Відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного ОСОБА_1

Своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки руху, тобто п.п. 12.1, 12.2, 12.3, 19.2 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди і наставшими наслідками -спричинення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, потягнувши його смерть, ОСОБА_1 скоїв злочин.передбачений ст..215 ч.2 КК України (1960).

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1С, суд відповідно до ст..65 КК України враховує ступінь і характер суспільної небезпеки ним скоєного, його особу: раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.

Щире розкаяння підсудного у вчиненому, позитивна характеристика за місцем проживання, те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, добровільне відшкодування моральної шкоди потерпілій, судом визнаються, як обставини, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне обрати міру покарання ОСОБА_1 за ст. .215 ч.2 КК України (1960) у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, приймаючи до уваги, що втрачена актуальність справи та необхідність застосування додаткової міри покарання.

Між іншим, суд дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_1 без відбування покарання, а тому на підставі ст..75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст..299, 323, 324 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 215 ч.2 КК України (1960) і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном на один рік.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом 15 діб з дня проголошення.

ДОВІДКА

Вирок Глухівського міськрайонного суду від 10 червня 2009 року на ОСОБА_1 набрав законної сили 26 червня 2009 року.