2a-76 2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2009р. Ленінський районний суд м. Луганська, у складі:
головуючого - судді Матвєйшиної О.Б.
при секретарі Бел’яніновій Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради про визнання рішення противоправним, та його скасування,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська, як адміністративного суду, з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 обласної ради, в якому послалась, змінивши свої позовні вимоги, що рішенням відповідача № 22/11 від 29 травня 2008 року «Про затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», яке опубліковано в газеті «Наша газета», встановлено нові тарифи на ці послуги, які він сплачує ОКП «Компанія «Луганськвода». Вважає, що вказане рішення не відповідає вимогам закону, є таким, що порушує його права, оскільки він змушений сплачувати зазначені послуги у новому розмірі. Вважає, що вказане рішення винесено з порушенням норм Закону України «Про місцеве самоврядування», за межами повноважень відповідача, оскільки згідно зі ст.. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження про встановлення тарифів та цін на оплату комунальних послуг віднесено до компетенції виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради. ст..43 зазначеного Закону, на яку послався відповідач приймаючи вказане рішення, не надає йому такого права. Тому просить визнати противоправним та скасувати вказане рішення відповідача.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, послався, що ОСОБА_2 обласна рада відноситься до органів місцевого самоврядування, ст.. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» не містить вичерпного переліку питань, які можуть розглядатися радою на сесіях, згідно з Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду і водопостачання», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12 липня 2006 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення» питання затвердження тарифів на комунальні послуги відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування. Таким чином, ніяких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення ними не допущено.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності зі ст.. 2 КАС України у справа х щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
• - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
• - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
• - обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
• - безсторонньо ( неупереджено),
• - добросовісно,
• - розсудливо,
• - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
• - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія),
• - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
• - своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушення процедури його прийняття. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв’язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Згідно зі ст.. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог, суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
ст..71 КАС України передбачено, що у справа х про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що рішенням відповідача ОСОБА_2 міської ради № 22/11 від 29 травня 2008 року «Про затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», яке було опубліковано в газеті «Наша газета», встановлено нові тарифи на ці послуги, які мешканці м. Луганська, до яких відноситься і позивач, мають сплачувати ОКП «Компанія «Луганськвода». Позивач вважає вказане рішення прийнятим відповідачем з порушенням закону.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, вищезазначеним рішенням, копії яких долучено до справи.
Судом перевіряється правомірність зазначеного рішення у межах доводів позовної заяви позивача, тобто судом у даному випадку перевіряється, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
У зазначених межах суд вважає, що у даному випадку підстав для задоволення вимог позивача не вбачається.
Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акти державних органів та інших органів - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
При цьому нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Пункт 4 ст. 38 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначає право звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
ст..7, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.. 13 Закону України «Про питну воду і водопостачання» встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг відноситься встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для надання на відповідній території.
У відповідності з Законом України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, мі ст. Система місцевого самоврядування включає:
• - територіальну громаду;
• - сільську, селищну, міську раду;
• - сільського, селищного, міського голову;
• - виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
• - районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
• - органи самоорганізації населення.
Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, у
числі інших повноважень виконавчого комітету міської ради, встановлення в порядку і
межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних,
транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями
комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в
Остановленному порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які
не належать до комунальної власності. ст. .43 цього Закону встановлено перелік питань, які мають розглядатися обласною радою виключно на пленарних засіданнях, який не є остаточним, виходячи з ч. 2 ст. 43 цього Закону, що не виключає, що обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних положень законів, випливає, що кожна з рад здійснює свої повноваження у визначених законом межах, при цьому обласна рада, крім повноважень віднесених цим законом до її відання, також може вирішувати питання, які не віднесено до компетенції інших рад, та не вилучено з її компетенції.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у межах наданої компетенції та у відповідності з законом.
Наведених позивачем підстав для його визнання противоправним та скасування з цього приводу, не встановлено.
Доказів того, що у даному випадку суду необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, вийти за межі позовних вимог, суду не надано
Керуючись ст. 17, 70, 71, 160, 163 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради про визнання противоправним та скасування рішення ОСОБА_2 обласної ради № 22/11 від 29 травня 2008 року «Про затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення» - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.