Справа № 2-а-46/2010 р.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 березня 2010 року                                                                                     м. Могилів-Подільський                      

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді:               Цибульського О.Є.,

з участю секретаря:               Спічко А.Г.,

позивача:                                               ОСОБА_1,

представника відповідача -

Управління Пенсійного фонду

України у м.Могилеві-Подільському     ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському про визнання дій протиправними щодо перерахунку пенсії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському про визнання дій протиправними щодо перерахунку пенсії, посилаючись на те, що він являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом другої групи від захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби, у зв'язку з чим з 22.09.2009 року йому була призначена пенсія, як інваліду другої групи, яка виплачується управлінням Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському Вінницької області. У відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу повинна виплачуватися пенсія у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком. На думку позивача, належна йому пенсія виплачується у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З вказаного приводу позивач звернувся з заявою до відповідача про проведення перерахунку пенсії, але йому було відмовлено, посилаючись на дію постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654. Позивач вважає, що відмова управління є незаконною і тому звернувся до суду з даним позовом. На підставі викладеного, позивач просить суд поновити йому строк звернення до суду, в зв'язку з його пропуском по поважній причині, так як він є інвалідом і його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На протязі 2005-2008 років він знаходився на лікуванні в лікарні і по стану здоров'я не міг звернутися до суду. Крім того, позивач просить визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському неправомірними щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в зв'язку з чим зобов'язати відповідача зробити перерахунок призначеної йому пенсії з 22.09.2009 року, встановивши йому в подальшому основну пенсію щомісячно у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та виплатити йому розмір не донарахованої пенсії та додаткових виплат за весь час зниженого нарахування пенсії.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити їх. Суду пояснив, що йому не донараховано пенсії в розмірі 22093,47 грн. з вересня 2009 року по березень 2010 року, про що надав розрахунок за вказаний період.

Представник відповідача ОСОБА_2, юрисконсульт управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, просила в їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що пенсія відповідачу нарахована і виплачується відповідно до діючого законодавства. А тому вважає, що управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському діяло та діє правомірно та в межах чинного законодавства, а отже не порушує прав і свобод позивача ОСОБА_1

В своїх поясненнях в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративні позови, представник відповідача посилається на те,  що відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було встановлено, що у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою визначається  Кабінетом Міністрів України, відповідно до ч. 5 ст. 54 зазначеного закону. Оскільки в Законі України «Про державний бюджет України на 2009 рік» було відсутнє відповідне фінансове забезпечення виплат громадянам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановив розмір основної пенсії ліквідаторам наслідків катастрофи на ЧАЕС у 1987-1990р.р. І категорії, інвалідам ІІ групи - 725 грн., додаткової - 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» з 01.07.2008 року збільшено розмір основної пенсії особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема ліквідаторам наслідків катастрофи на ЧАЕС у 1987-1990р.р. І категорії, інвалідам ІІ групи – 820 грн.

Представник позивача посилається також на ч.5 та ч.6 ст.54 зазначеного закону, які  встановлюють, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається на момент виплат пенсій згідно із законом про Державний бюджет і не може коригуватися іншими нормативно правовими актами. Так як порядок обчислення пенсії по  інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою визначається Кабінетом Міністрів України, в зв'язку з чим закон делегує частину повноважень щодо обчислення даного виду пенсій Кабінету Міністрів України. На думку представника відповідача, Законом України "Про статус  і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  встановлено, що розмір основної пенсії інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії у розмірі 75 %  мінімальної пенсії за віком. Для обчислення мінімального розміру основної пенсії та розміру додаткової пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, ключовим є визначення розміру "мінімальної пенсії за віком".

Крім того, в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку посилається позивач в своїй позовній заяві, не закріплено положення, що «розмір пенсії інвалідам, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою по 2-й групі інвалідності не може бути нижче восьми місячних пенсій за віком». Тобто мінімальний розмір пенсії за віком встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" не поширюється на  визначення мінімального розміру пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимогами підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до 1 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та являється інвалідом 2 групи безстроково, що підтверджується посвідченнями ОСОБА_1 - серія А № 402245, серія Б №221535, серія ААА №747548 (а.с.14,15).

Копією військового квитка серії НК №4640622 (а.с.12-13) стверджується, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС, а копією його заяви (а.с.17) та пенсійним посвідченням серії ААЕ №820184 (а.с.18), що йому призначено пенсію по інвалідності, як інваліду ІІ-групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, ядерних аварії та випробувань.

Копією Експертного висновку за №8126 від 28.10.02 року (а.с.10) та випискою з амбулаторної карти диспансерного хворого ОСОБА_1 (а.с.11), стверджується, що захворювання позивача, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також те, що позивач у 2005 - 2009 роках хворів, і перебував на лікуванні.

Довідкою про розмір нарахованої пенсії позивачу №1417/06-28/02 від 04.12.2009 року (а.с.16) стверджується, що позивач перебуває на обліку в Могилів-Подільському міському управлінні Пенсійного фонду України і отримує пенсію по 2-й групі інвалідності згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.09.2009 року у сумі 1309,95 грн.

З наданої копії заяви позивача (а.с.4-6), та відповіді на неї (а.с.7-8) вбачається, що позивач звертався до відповідача з проханням провести йому перерахунок пенсії з 01.11.2005 року, встановивши йому основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але вимоги не були задоволені.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органами державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.  

Відповідно до вимог ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі  повної, часткової або тимчасової  втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Нормами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним  до 1, 2, 3, 4 категорії у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після  виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких  встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим  8 мінімальних пенсій за віком.    

Згідно з ч.3 ст.67 Закону України "Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії  здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема до ст. 50 та 54.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п.28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнанні неконституційними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування позивачеві пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.  

На підставі наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсії ОСОБА_1 є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 54 Закону України "Про статус i соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Керуючись ст.ст.49,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;  Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»; ст. 19 ч.2, 22, 46 ч.1, 152 ч.2 Конституції України;   ст.9 ч.4,  86, 99, 100, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському Вінницької області щодо виплати основної і додаткової пенсії ОСОБА_1 з 22.09.2009 року у розмірі меншому, ніж встановлено ст.54 та ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському Вінницької області здійснити з 22.09.2009 року перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до ст.54 та 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: