Справа № 2 – 354/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2010 р.     Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді                             Шестака О. І.

за участю секретаря                             Тріщук К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом прокурора Дзержинського району м.Харкова в інтересах Харківської міської ради, третя особа- Харківське міське управління земельних відносин Харківської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

встановив:

06.11.2008 р. позивач прокурор Дзержинського району м.Харкова звернувся до суду з позовом в інтересах Харківської міської ради до відповідача ОСОБА_1, в якому просить зобов’язати останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0040 га за адресою : м.Харків, вул. Бакуліна, 3 «Б», на якій розміщений металевий гараж, зобов’язати відповідача привести зазначену земельну ділянку у придатний для користування стан і стягнути з нього судові витрати, а також витрати, пов’язані зі звільненням земельної ділянки.

В судовому засіданні представник прокуратури Дзержинського району м. Харкова в обґрунтування заявленого позову пояснив, що під час проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства України, встановлено, що відповідачем на території Харківської міської ради за адресою: м.Харків, вул. Бакуліна, 3 «Б», в порушення вимог ст.125,126 ЗК України, без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі, самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,0040 га, де останнім розміщений металевий гараж №85. Даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 19.08.2008 р. за № 2092/08. Відповідачу земельна ділянка у встановленому діючим законодавством України порядку не надавалась, вона є державною власністю і, відповідно до п.12 перехідних положень ЗК України, перебуває у віданні Харківської міської ради. Згідно до ст.212 ЗК України самовільно зайнята земельна ділянка повертається за її належністю без відшкодування затрат, проведених за час незаконного користування. Згідно зі ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього. Таким чином,  самовільне зайняття земельної ділянки обмежує законного власника в праві розпорядження нею та використання за своїм призначенням, чим завдається істотна шкода державним інтересам, необхідність захисту яких покладений на прокуратуру, в якості обов’язку представництва інтересів держави в суді. В зв’язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі, зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привести її у придатний для користування стан і стягнути з нього судові витрати, а також витрати, пов’язані зі звільненням земельної ділянки.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з’явився,  надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, заявлений прокуратурою позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити на підставах, викладених в ньому.

Представник третьої особи Харківського міського управління земельних відносин Харківської міської ради в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 25.05.2009 р., нотаріально посвідченої 25.05.2009 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 за реєстровим № 1372, проти заявленого позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити. В обгрунтування заперечень пояснив, що дійсно,  відповідачем  було самовільно споруджено металевий гараж загальною площею 18,6 кв.м. на земельній ділянці площею 0,0040 га у дворі житлового будинку в зоні існуючих гаражів по вул. Бакуліна, 3 «Б» в м.Харкові. За ці дії останнього було притягнено до адміністративної відповідальності за ст.244 КУпАП та ним сплачений штраф. Однак, відповідно до ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визначне за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, що і було зроблено. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 08.07.2009 року по справі за №2-6266/09 за ОСОБА_1 визнано  право власності на самочинно збудований гараж 1, крім того, право власності є зареєстрованим в КП Харківське міськБТІ». А відповідно до Конституції України і діючого законодавства ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, право приватної власності є непорушним. Тому, зараз відсутні підстави стверджувати, що власником земельної ділянки, на якій розташовано спірний гараж, є держава, відповідно до цього, і відпадають підстави для пред’явлення позову. В зв’язку з чим просить в задоволенні позові відмовити.

Суд, заслухавши представників позивача і відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що в заявленому позові належить відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 08.07.2009 року по справі за №2-6266/09 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Харківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно збудований гараж 1, загальною площею 18,6 кв.м., який розташований по вул. Бакуліна, 3 «Б» в м.Харкові.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міськБТІ» від 20.01.2010 р. за № 25081192 право власності на вищезазначений гараж по вул. Бакуліна, 3 «Б» в м.Харкові 20.01.2010 р. зареєстроване за ОСОБА_1

Відповідно до ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п.1.5. Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» обов’язковій реєстрації прав власності на нерухоме майно підлягає право власності на нерухоме майно фізичних осіб. В переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, що є додатком №1 до вищезазначеного положення, зазначені рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Таким чином, так як рішення суду від 08.07.2009 р., на підставі якого виникло право власності у позивача на збудований гараж, набрало законної сили, проведено передбачену діючим законодавством України державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно в КП «Харківське міськБТІ» за позивачем, то з моменту такої державної реєстрації, тобто, з 20.01.2010 року, ОСОБА_1 вважається власником цього нерухомого майна.

Відповідно до ст.317,319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджуватися своїм майном і він володіє, користується і розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений в його здійсненні. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Суд вважає, що нерухоме майно, на яке набуте право власності відповідно до закону, з моменту набуття такого права не є самочинно збудованим майном і, відповідно, земельна ділянка, на якій проведене відповідне будівництво не є, в такому випадку, самовільно зайнятою земельною ділянкою. Привести земельну ділянку в придатний для користування стан не вбачається можливим з-за належного набуття права власності на споруджені на ній об’єкти нерухомого майна і непорушність цього права.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів, що спростовують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача проти позову, тому, суд вважає ці обставини доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.11, 60, 317, 319, 321, 331 ЦК України, п.1.5. Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» та додатку №1 до нього, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 79, 88, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Прокурора Дзержинського району м.Харкова в інтересах Харківської міської ради, третя особа- Харківське міське управління земельних відносин Харківської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовити.

Заяву про апеляційне скарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 25 січня 2010 року.

Головуючий