ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29.09.2009р. № 2а-39/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І., суддів -Арсірія Р.О., Кротюка О.В.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт`до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -Відділ примусового виконання рішень, третя особа - Акціонерний банк «Таврика», про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -Відділ примусового виконання рішень, третя особа - Акціонерний банк «Таврика», про визнання дій неправомірними та скасування постанови.

У суді представник позивача позов підтримав та просив:

- визнати дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -Відділ примусового виконання рішень по стягненню виконавчого збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт`у розмірі 3 161 857 грн. 51 коп.;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.12.2008 року ВП№8964365.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що між стягувачем за виконавчим провадженням ВП №8964365 - АБ «Таврика`та боржником -ТОВ «Укрконтракт»10.10.2008 року укладено договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, після укладання якого стягувач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -Відділу примусового виконання рішень із заявою про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що оскаржена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена державним виконавцем відповідно до вимог законодавства України, а тому підлягає виконанню.

Третя особа - Акціонерний банк «Таврика`про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, явку свого представника до суду не забезпечила.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

09.09.2008 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Євтушенко Н.С. відкрито виконавче провадження ВП №8964365 по виконанню виконавчого напису №2232, виданого 01.08.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк Оленою Григорівною та надано семиденний строк з моменту одержання постанови для добровільного виконання напису.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт`надіслало до державної виконавчої служби лист від 19.09.2008 №22/9, в якому зазначено, що постанову про відкриття виконавчого провадження отримано 18.09.2008 року та просило відкласти проведення виконавчих дій та надати строк для добровільного виконання напису до 26.09.2008р.

В строк, встановлений державним виконавцем, виконавчий напис нотаріуса №2232 від 01.08.2008 року, тобто станом на 25.09.2008 року, позивачем виконано не було.

Акціонерний банк «Таврика`звернувся до державного виконавця з листом від 03.10.2008 року №025/4134, в якому просив відкласти проведення виконавчих дій у зв`язку із можливістю вирішення питання погашення кредиту.

На підставі заяви Акціонерного банка «Таврика`від 03.10.2008 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Євтушенко Н.С. винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій від 09.10.2008 року до 10.10.2008 року.

Отже, відкладення проведення виконавчих дій здійснювалось після закінчення строку, наданого на добровільне виконання рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в строк, встановлений державним виконавцем, виконавчий напис №2232, виданий 01.08.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк Оленою Григорівною позивачем не було виконано.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» у термін встановлений для добровільного виконання рішення виконавчий напис не виконано, 08.12.2008 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №8964365.

На підставі листа АБ «Таврика`від 10.10.2008 року №025/4266 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2009 року ВП№8964365, в якій виділив в окреме провадження постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.12.2008 року ВП №8964365.

У зв`язку із порушенням позивачем строку, що наданий для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса, державним виконавцем правомірно винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.12.2008 року ВП№8964365.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження`визначені виконавчі документи, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.

Згідно ч. 1 ст.5 вищезазначеного Закону державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження`вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов`язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

В силу ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

В ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження`зазначено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Таким чином, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом та надав позивачу строк для добровільного виконання напису нотаріуса відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 30 зазначеного Закону встановлює, що Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, встановленому статтею 24 цього Закону, накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк, встановлений для добровільного виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження`у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

За таких обставин, державний виконавець у відповідності до вимог статті 46 Закону України «Про виконавче провадження`правомірно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до ч. 7 вищевказаної статті Закону України «Про виконавче провадження`у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Тому суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору та виділені окремого виконавчого провадження діяв на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Отже, твердження позивача є необґрунтованими.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт»-відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя: Ю.І. Цвіркун

Суддя: Р.О. Арсірій

Суддя: О.В. Кротюк