Справа № 2 – 130/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2010 р.     Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді                             Шестака О. І.

за участю секретаря                             Тріщук К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

встановив:

25.01.2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики  від 29.09.2007 р., укладеного між ним і ОСОБА_2, посвідченим 29.09.2007 р.  приватним нотаріусом в розмірі 1 474 600,00 грн., також стягнути суму судового збору в розмірі 1600,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 30,00 грн.

26.03.2008 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд визнати договір позики від 29.09.2007 р. недійсним, зазначаючи, що договір позики було підписано ОСОБА_2 проти власної волі, під примусом ОСОБА_1

До суду позивач та відповідач не з’явились, причину неявки суду не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, однак, з’явились їх представники.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1Е, ОСОБА_3 підтвердила обставини викладі в позовній заяві, просила позов задоволити. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала і просила відмовити в ого задоволенні.

в обгрунтування заявленого позову пояснила, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 29.09.2007 р. було укладено договір позики, нотаріально посвідчений 29.09.2007 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 за реєстровим №1472 (надалі-договір позики), згідно якого ОСОБА_1 було передано ОСОБА_5 в борг суму грошових коштів в розмірі 1474600,00 грн., що еквівалентно 292000,00 доларів США. Відповідно до умов договору позики з вищевказаної суми 757500,00 грн. або еквівалент 150000,00 доларів США повинно бути повернуто не пізніше, ніж 18 годин 02 жовтня 2007 року, а залишок боргу в сумі 717100,00 грн. або еквівалент в сумі 142000,00 доларів США не пізніше ніж 29 жовтня 2007 року. Однак, ОСОБА_2 у вказаний строк умови договору не виконав, суму боргу не повернув, до теперішнього часу заборгованість ОСОБА_1 не сплачено, вирішити питання в добровільному порядку неможливо, бо ОСОБА_2 переховується, на телефонні дзвінки не відповідає. В зв’язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі, стягнути суму боргу і судові витрати на користь ОСОБА_1 В заявленому ОСОБА_2 зустрічному позові просить відмовити, так як  обставини, ним викладені є надуманими і не підтверджуються ніякими доказами, договір позики було укладено між його сторонами добровільно, без будь-якого впливу, застосування фізичного чи психічного тиску цих осіб один на одного. Вважає, що причиною подачі зустрічного позову є небажання ОСОБА_2 повертати суму боргу.

В судовому засіданні представник відповідача по первісному позову-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_6, проти заявленого позову про стягнення суми боргу заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити, так як ніяких грошових коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не отримував. В обгрунтування заявленого зустрічного позову пояснив, що ОСОБА_2 ніяких грошових коштів від ОСОБА_1 не отримував. ОСОБА_1 застосував психічний тиск і змусив ОСОБА_2 підписати договір позики. Підписуючи договір, останній діяв проти власної волі, під примусом, тиском та погрозами зі сторони власника товариства ОСОБА_1, сприймаючи їх, як реальні. Тому, зазначений договір позики не відповідає дійсності і волевиявленню його довірителя і не може спричинити реальне настання правових наслідків і повинен відповідно до діючого законодавства бути визнаний судом недійсним.

Суд, заслухавши представників позивача і відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

29.09.2007 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, нотаріально посвідчений 29.09.2007 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 за реєстровим №1472.

Відповідно до умов п.1. договору позики ОСОБА_1 було передано ОСОБА_5 в борг суму грошових коштів в розмірі 1474600,00 грн., що еквівалентно 292000,00 доларів США. Згідно абзацу 2 пункту 1 вищевказаного договору позики з ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_1 з вищевказаної суми 757500,00 гривень або еквівалент 150000,00 доларів США не пізніше, ніж 18 годин 02 жовтня 2007 року, а залишок боргу в сумі 717100,00 грн. або еквівалент в сумі 142000,00 доларів США повинен був повернути не пізніше ніж 29 жовтня 2007 року.

Відповідно до п.3 договору позики, ОСОБА_2 свідчив, що отримана ним сума грошей у вказаному в умовах договору позики розмірі одержана ним ще до підписання цього договору.

Таким чином, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1474600,00 грн. було передано ОСОБА_2, що підтверджується умовами укладеного між сторонами договору позики, чим ним було виконано виниклі у нього на підставі укладеного договору позики зобов’язання.

Однак, ОСОБА_2 прийняті на себе зобов’язання за договором позики не виконані, у встановлений договором позики строк грошові кошти ОСОБА_1 не повернуто, ніяких дій щодо повернення  суми боргу не проведено.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином визнаються дії особи, що направлені на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків є договори та інші правочини. Відповідно до ст.509 ЦК України з договорів та інших правочинів виникають зобов’язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, що визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та якості.

Згідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк їх виконання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Неповернення ОСОБА_2 грошових коштів у встановлений строк призвело до виникнення заборгованості перед ОСОБА_1 Однак, всупереч, виниклій заборгованості, останнім оплату суми боргу ОСОБА_1 проведено не було, що є порушенням права позивача за первісним позовом, яке підлягає захисту судом і порушення якого підлягає усуненню ОСОБА_2

Посвідчений нотаріально договір позики в присутності нотаріуса було підписано обома сторонами договору. Підпис ОСОБА_2 з вказаним прізвищем, ім’ям, по-батькові на тексті договору позики про отримання в борг грошових коштів в сумі 1474600,00 грн. свідчить про згоду особи, яка його проставила з текстом та  всіма умовами, викладеними в цьому документі.

Відповідачем не надано суду доказів достатніх доказів, які спростовують виниклі у нього зобов’язання щодо повернення отриманих в борг грошових коштів та розмір заборгованості перед позивачем в сумі 1474600,00 грн. Тому, суд вважає ці обставини доведеними, а позов, таким, що підлягає задоволенню.

В обґрунтування зустрічного позову про визнання договору позики недійсним представник відповідача посилається на наявність кримінальної справи за № 61071195, яку порушено за фактом шахрайських дій за ознаками складу злочину, передбаченого п.4 ст.190 КК України. За цією справою ОСОБА_2 було дано показання про той факт, що його змусили підписати договір позики від 29.09.2007 р., укладений між ним і ОСОБА_1

Однак, вищевказану кримінальну справу було порушено за заявою громадянина ОСОБА_7 за фактом скоєння шахрайських дій стосовно нього невстановленими особами, які в період часу з серпня по вересень 2007 року, зловживаючи його довірою, обманним шляхом, під приводом продажу партії терміналів мобільного зв’язку, спричинили останньому шкоду в розмірі 672000 доларів США. Кримінальну справу було закрито за п.1 ст.6 КК України.

Тобто, завданням розслідування за вищевказаною кримінальною справою було скоєння шахрайських дій відносно гр-на ОСОБА_7М.ё що не є пов’язаним з особою ОСОБА_2 і ніби-то, проведеними у відношенні нього діями щодо примусового підписання договору позики від 29.09.2007 р.

При цьому, ОСОБА_2 з моменту подачі позову до ухвалення рішення по справі так і не надав суду доказів, того що він особисто звертався до правоохоронних органів по факту незаконних дій, проведених ОСОБА_1 щодо примусового підписання ним договору позики від 29.09.2007 р., також він не надав доказів того, що

Посилання ОСОБА_2 на той факт, що він звертався до правоохоронних органів з вимогою встановити йому охорону в зв’язку з застосуванням до нього ОСОБА_1 психічного тиску також не нашли свого підтвердження в ході розгляду справи, бо суду не надано доказів, що питання про встановлення охорони взагалі розглядалось та доказів, що охорону таки було встановлено. Зустрічний позов базується лише на свідченнях самого та свідченнях його дружини- Корницької ОСОБА_8. Однак, в судове засідання до теперішнього часу його представник не забезпечив явку ані його, ані його дружини, особисто ці особи свідчення не надавали.

Таким чином, обставини, викладені представником ОСОБА_2 ОСОБА_6, на підставі яких обгрунтовується заявлений позов про визнання правочину недійсним, не є підтвердженими ніякими належними доказами, в зв’язку з чим суд вважає ці обставни не доведеними, а зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Одночасно, з ОСОБА_2 у відповідності до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума витрат по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн. та сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справи в розмірі 30,00 грн.

На підставі ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049,ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 79, 88, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 1474600,00 грн. (один мільйон чотириста сімдесят чотири тисячі шістсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (однієї тисячі шістсот гривень 00 копійок) і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 30,00 грн. (тридцяти гривень 00 копійок).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.

Заяву про апеляційне скарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Головуючий