Справа № 2-1299/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 грудня 2009р.     Пустомитівський районний суд Львівської області

У складі:

Головуючого-судді     — ОСОБА_1

При секретарі         — ОСОБА_2

розглянув у відкритому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, моторно (транспортного) страхового бюро України  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача – ОСОБА_4 в свою користь 29 890 (двадцять дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто) грн. 21 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 986,78 грн. – витрат понесених на проведення досліджень спеціалістів, 750 грн. витрат понесених на евакуацію транспортного засобу, 65 грн. 90 коп. витрат понесених на купівлю ліків для сина. Також позивач просить суд стягнути з відповідача - моторно (транспортного) страхового бюро України 25 500 гривень спричиненої шкоди ОСОБА_4, як власником джерела підвищеної небезпеки.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог покликається на такі обставини:

19.02.2009р. о 12 год.  на а/д. Львів-Пустомити в с. Сокільники відбулася ДТП з участю автомобіля Тойота д.н. НОМЕР_1 під керуванням його сина ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 В результаті ДТП обидва автомобілі отримали технічні пошкодження.

Позивач вказує, що ДТП сталася не з вини його сина – ОСОБА_5, який в момент зіткнення автомобілів керував автомобілем Тойота на законних підставах, а з вини водія ОСОБА_4, що стверджується постановою Сихівського районного суду м. Львова від 23.03.2009р. та постановою апеляційного суду Львівської області від 28.05.2009р.

Позивач вказує, що внаслідок ДТП його автомобілю було заподіяно технічних ушкоджень, і вартість матеріального збитку, з технічної точки зору становить 55 390,21 грн.

Окрім того, позивач вказує, що йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у тому, що внаслідок пошкодження автомобіля він та члени його сім’ї були позбавлені  засобу пересування на тривалий час. Позивач також вказує, що він змушений був тривалий час добиратися до місця праці громадським транспортом, що змусило його змінити робочий розпорядок дня. Окрім того, у зв’язку із пошкодженням його автомобіля, позивач змушений був затратити час на відновлення пошкодженого автомобіля. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 5 000 гривень.

Позивач також вказує, що у зв’язку із вказаною ДТП йому було додатково спричинено шкоду у вигляді понесених ним витрат за проведення досліджень спеціаліста в сумі 986,78 грн.; за послуги евакуатора для транспортування його автомобіля з місця ДТП до станції технічного обслуговування в сумі 750 грн.; на купівлю синові – ОСОБА_5 медичних препаратів за рекомендацією лікаря в сумі 65 грн. 90 коп.

Позивач вказує, що тим самим загальна сума заподіяної йому матеріальної шкоди внаслідок ДТП становить 56 206,01грн., а також ним понесені судові витрати в сумі 1 643 грн. 84 коп.

На підставі вищенаведеного позивач просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позовні вимоги задоволити. Також додатково пояснив суду, що медичні препарати на лікування сина купував він, оскільки син ніде не працює, оскільки навчається і свого власного заробітку не має, хоч і є повнолітнім. Послуги спеціаліста за проведення автотехнічного дослідження в сумі 486 грн. 78 коп., також були оплачені його коштами, хоча оплату здійснив його син від свого імені, про що зазначено у відповідній квитанції.

Позивач також зазначив у судовому засіданні, що висновок спеціаліста автотехніка №5-293/09 від 08.07.2009р., який представив відповідач ОСОБА_4 не слід суду брати до уваги, оскільки як видно із фототаблиць до висновку, автомобіль НОМЕР_3 після ДТП піддавався механічному втручанню. Після ДТП, у період до автотехнічнго дослідження, було проведено частковий ремонт вказаного автомобіля, зокрема частково відреставровано передню частину вказаного автомобіля, а тому представлений ОСОБА_4 суду висновок автотехнічного дослідження не може прийматися як доказ, оскільки висновок спеціаліста ґрунтується на хибних вихідних даних. У підтвердження своїх слів позивач представив суду фотограції місця ДТП (у цифровому вигляді), які зроблені відразу після зіткнення автомобілів, на яких було зображено автомобілі НОМЕР_3 та Тойоту д.н. НОМЕР_4 у такому стані, як вони виглядали відразу після ДТП.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_6, яка діє згідно довіреності від 20.09.2009р., в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що ДТП сталася не з вини її довірителя, а з вини ОСОБА_5 Так ОСОБА_4 19.02.2009р. о 12 год. рухався автомобілем НОМЕР_2 разом із своєю дружиною ОСОБА_7 із м. Львова в напрямку с. Сокільники, і перед знаком „Стоп” він натиснув на гальма та відчув, що гальмування не відбулося, і він швидко  повернув свій автомобіль на напрямний острівець, і в цей час автомобіль Тойота д.н. НОМЕР_1, який рухався назустріч на великій швидкості, не поїхав по дорозі, яку звільнив йому ОСОБА_4, а різко повернув на напрямний острівець, де і відбулось зіткнення з автомобілем ВАЗ, яким керував ОСОБА_4 Оскільки ДТП сталася не з вини ОСОБА_4 то і обов’язок по відшкодовуванню шкоди завданої ДТП позивачу ОСОБА_3 лежить не на ньому. Представник відповідача в судовому засіданні просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник відповідача  моторно (транспортного) страхового бюро України – ОСОБА_8 (діє згідно довіреності від17.04.2009р. №8523/4), в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що відшкодування збитків від ДТП проводиться МТСБУ у випадку настання страхового випадку – події, внаслідок якої  заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Однак, страхового випадку не відбулося, оскільки жодним рішенням суду не встановлено вину ОСОБА_4 у вказаній ДТП, а тому його цивільно-правова відповідальність, у зв’язку із відсутністю в його діях вини, не настає.

Заслухавши покази сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд рахує, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2009р. о 12 год.  на а/д. Львів-Пустомити в с. Сокільники відбулася ДТП з участю автомобіля Тойота д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 і яким керував ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, і який йому належить на праві приватної власності. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали технічні пошкодження.

За фактом вказаної ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення і оформлено справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 23.03.2009р. провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 закрито, у зв’язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно постанови апеляційного суду Львівської області постанову Сихівського районного суду м. Львова від 23.03.2009р., про закриття провадження  по справі щодо ОСОБА_5 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, - залишено без змін, а апеляцію ОСОБА_4 – без задоволення. Одночасно апеляційний суд вказаною ухвалою виключив з резолютивної частини постанови покликання на відсутність події адміністративного правопорушення. Також у мотивувальній частині вказаної ухвали апеляційного суду Львівської області встановлено, що саме дії ОСОБА_4 перебувають у причинному зв’язку з настанням даної дорожньої пригоди. Натомість дії водія автомобіля „Тойота” ОСОБА_5, який виявивши небезпеку для руху на намагаючись об’їхати перешкоду звернув в сторону напрямного острівця, відповідали вимогам Правил дорожнього руху.

Згідно ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі наведеного, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ДТП 19.02.2009р. встановлена судовими рішеннями (постановою Сихівського районного суду м. Львова від 23.03.2009р. та ухвалою апеляційного суду Львівьскої області від 28.05.2009р.).

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Як видно із висновку спеціаліста №31/04 експертного автотоварознавчого дослідження від 17.04.2009р. вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля „Тойота” д.н. НОМЕР_4, на момент виконання дослідження становить 55 390 грн. 21 коп. Саме в таку суму – 55 390,21 грн., суд оцінює шкоду, яка заподіяна майну ОСОБА_3 в результаті ДТП.

Як видно із товарного чеку від 17.04.2009р. вартість проведення експертного дослідження автомобіля „Тойота” д.н. НОМЕР_4, становить 500 гривень.

Як видно із квитанції від 25.02.2009р. ОСОБА_5 сплатив на користь МДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області 486,78грн. за проведення автотехнічного дослідження.

Як видно із рецепту  виданого лікарем та чеку доданого до нього, вартість медичних препаратів придбаних на лікування ОСОБА_5 становить 65,90грн.

Як видно із розрахункової квитанції АСГД №640209 від 19.02.2009р. за послуги з евакуації автомобіля НОМЕР_5, сплачено кошти в сумі 750 гривень.

Таким чином, суд вважає, що матеріальна шкода, яка заподіяна позивачу діями ОСОБА_4, і яка підлягає йому до відшкодування становить 57 192 грн. 89 коп.

Як встановлено судом, позивач дійсно зазнав моральної шкоди у зв’язку із вищевказаною ДТП. Заподіяна позивачу моральна шкода виразилася у перенесених ним душевних стражданнях, в незручностях, пов’язаних з неможливістю експлуатації автомобіля, в результаті чого він змушений був тривалий час добиратися до місця праці громадським транспортом, що змусило його змінити робочий розпорядок дня. Окрім того, у зв’язку із пошкодженням його автомобіля, позивач змушений був затратити час на відновлення пошкодженого автомобіля. Моральну шкоду, заподіяну позивачеві – ОСОБА_3 суд оцінює у 500 гривень.

Згідно ст. 13 п. 13.1. Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, учасники бойових  дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.  Відшкодування збитків  від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Як видно із посвідчення виданого Підгаєцьким райвійськоматом Тернопільської області. серії АА №541823 від 13.07.1999р. ОСОБА_4 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Згідно ст. 41. п. 41.1.”г” Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, МТСБУ за рахунок коштів  фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13  цього Закону.

Згідно ст. 9 п. 92. Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

На підставі наведеного, суд вважає, що МТСБУ повинно відшкодувати шкоду заподіяну майну позивача ОСОБА_3, яка заподіяна ОСОБА_4, в межах обов’язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, який встановлений у розмірі 25 500 гривень на одного потерпілого.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача - МТСБУ в користь позивача слід стягнути матеріальну шкоду, яка заподіяна ОСОБА_4 майну ОСОБА_3, у розмірі 25 500 гривень.

Згідно ст. 22 п. 22.3. Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,” різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа,  яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки винною особою у скоєнні даного ДТП є ОСОБА_4, тому з нього у користь позивача слід стягнути різницю між сумою відшкодування – 55 390 грн. 21 коп. та сумою яка відшкодовується страховиком – 25 500 грн. Така різниця становить 29 890 грн. 21 коп.

Суд, при ухваленні рішення, не бере до уваги висновок спеціаліста автотехніка №5-293/09 від 08.07.2009р., оскільки спеціаліст здійснював своє дослідження наданого йому автомобіля ВАЗ-2104 на основі хибних вихідних даних. На фотознімках місця ДТП (фотознімки надані суду позивачем у цифровому форматі і збережені на оптичному диску, який долучено до справи), які зроблені відразу після зіткнення автомобілів, зображено автомобілі НОМЕР_3 та Тойоту д.н. НОМЕР_4 у такому стані, як вони виглядали відразу після ДТП. При співставленні даних фотознімок з фототаблицями з висновку спеціаліста автотехніка №5-293/09 від 08.07.2009р., видно, що кузов автомобіля ВАЗ-2104 на момент проведення автотехнічного дослідження піддавався механічному втручанню і його вигляд кардинально відрізняється від того вигляду, який мав вказаний автомобіль відразу після ДТП. Тому наданий суду висновок спеціаліста №5-293/09 від 08.07.2009р. не може бути визнаний судом як доказ по справі, оскільки на його основі суд не може встановити наявність чи відсутність обставин, на які покликається відповідач ОСОБА_4

Суд вважає, що з відповідача – ОСОБА_4 в користь позивача слід стягнути також понесені останнім судові витрати у розмірі 562 грн. 06 коп. – судового збору та 250 гривень – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 58, 59, 60, 213 ЦПК України, ст.ст. 23,  1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 13, 22 41 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_9 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 29 890 грн. 21 коп. (двадцять дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто гривень 21 коп.) спричиненої матеріальної шкоди та 500 (п’ятсот) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 (п’ятсот) гривень – кошти, які витрачені ОСОБА_3 на здійснення автотоварозначого дослідження; 486 (чотириста вісімдесят шість) гривень 78 коп. – кошти витрачені ОСОБА_3 на проведення автотехнічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 65 (шістдесят п’ять) гривень 90 коп. – кошти витрачені ОСОБА_3 на ліки для лікування сина ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 750 (сімсот п’ятдесят) гривень – кошти сплачені останнім за послуги з евакуації автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 562 (п’ятсот шістдесят двох) гривень 06 коп. судового збору та 250 (двісті п’ятдесят) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що були позивачем сплачені при подачі позовної заяви в суд.

Стягнути з Моторно Транспортного Бюро України на користь ОСОБА_3 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень – спричиненої матеріальної шкоди ОСОБА_4 власником джерела підвищеної небезпеки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                         Кукса Д.А.