Судове рішення #8675240

Справа  № 1- 8

2010 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року                                           смт. Рожнятів

        Рожнятівський районний  суд  Івано  - Франківської області  

у складі:           головуючої  судді     Калиній Г.В.

                                       секретаря     Федишин І.П.

з участю :                    прокурора      Бахура В.В.

   

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення     ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя   ІНФОРМАЦІЯ_2, Івано - Франківської області,  українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонера,  раніше не судимого, громадянина України,    у  вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України,  -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний вчинив службове підроблення, тобто будучи службовою особою вчинив інше підроблення документів та  видав завідомо неправдивий документ.

Злочин вчинено при наступних обставинах.

Підсудний ОСОБА_1 з  27 грудня 2000 року по 11 лютого 2009 року  працював на посаді сільського голови с. Креховичі Рожнятівського району. та виконував функції представника влади,  головної службової особи територіальної громади, був наділений повноваженнями щодо здійснення організаційно - розпорядчих та консультативно - дорадчих функцій.

24 грудня 1993 року 18 сесія 21 демократичного скликання Креховицької сільської ради прийнявши  рішення про передачу жителям ІНФОРМАЦІЯ_4 земельних ділянок у приватну власність,   не вказала площу земельної ділянки, яка передається у приватну власність ОСОБА_2.

17 жовтня 2006 року  на 3 сесії 5 демократичного скликання Креховицької сільської ради,   під головуванням  сільського голови ОСОБА_1,  розглядалося питання  про  вилучення у ОСОБА_2 та передачу її дочці ОСОБА_3  земельної ділянки площею 0,25 га. Питання про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_2 на  вказаній сесії не розглядалось.

 На початку 2007 року ОСОБА_2  вирішила  отримати державний акт на право власності на земельні ділянки, якими постійно користувалася.  З цією метою   вона отримала архівний витяг з рішення 18 сесії 21 демократичного скликання Креховицької сільської ради від 24 грудня 1993 року та з»ясувала, що  ньому  не вказано  площу земельної ділянки, яка передається  їй у приватну власність.  Тому 05 липня 2007 року  вона звернулася до підсудного ОСОБА_1 з проханням видати їй  рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок, якими вона  фактично користувалася,   та довідки про користування землею.

Підсудний  ОСОБА_1, знаючи що на сесії сільської ради у жовтні 2006 року  рішення про передачу у приватну власність землі ОСОБА_2 не приймалося,  дав вказівку спеціалісту 1 категорії по роботі з органами місцевого самоврядування з питань планування використання земель  управління земельних ресурсів Рожнятівської РДА ОСОБА_4 підготувати  рішення  3 сесії 5 демократичного скликання Креховицької сільської ради  від 17 жовтня 2006 року, у якому вказати, що ОСОБА_2 передано у приватну власність 1,0972 га землі, з них 0,2498 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,8474 га для ведення особистого підсобного господарства.

 ОСОБА_4 не була присутня на вказаній сесії, та  не знала, що  рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок не приймалось. Вважаючи вказівку ОСОБА_1 законною,  вона  внесла записи у бланк  рішення та підписала його.

Підсудний ОСОБА_1, усвідомлюючи, що він  вчиняє злочинне корупційне діяння, підписав завідомо неправдивий документ, завірив його гербовою печаткою Креховицької сільської ради та видав   ОСОБА_2

ОСОБА_2, вважаючи дане рішення законним, надала його у ПП “Вектор”, де їй була виготовлена технічна документація  про  право власності на земельну ділянку.        

На підставі вказаного   рішеня 21 квітня 2008 року ОСОБА_2 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки № 01083090009 площею 0,8194 га,  кадастровий номер 2624882601010010071  та № 01083090008 площею 0,2310 га,   кадастровий номер 2624882601010010070.

Свою вину у вчиненні злочину підсудний  не визнав, пояснивши, що йому було достовірно відомо, що  на сесії  Креховицької сільської ради  17 жовтня 2006 року,  рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 землі не приймалося. Однак він  особисто  підписав, завірив гербовою печаткою та видав   ОСОБА_2  рішення сесії, які підготувала землевпорядник. Рішення він підписав, не читаючи його, а тому  свідомо не вносив у нього завідомо неправдиві дані, а отже його не підробляв. Йому достовірно відомо, що  ОСОБА_2 постійно користується земельними ділянками, які передані їй   у приватну власність, а тому  мала законне право приватизувати їх. Його діями не спричинено державі будь - яких збитків. На даний час  він не працює сільським головою.  Просить  звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинене на підставі акту амністії, якщо суд дійде до висновку про наявність вини у його діях.

Не зважаючи на  те, що підсудний своєї вини у вчиненні злочину не визнав,  його вина   у вчиненні злочину повністю доведена у судовому засіданні  показаннями свідків, письмовими доказами, зібраними у ході досудового та судового слідства.

Так, свідок   ОСОБА_2   дала у судовому засіданні показання про те,  у її постійному користуванні   перебувають земельні ділянки площею 0,2498 га для обслуговування житлового будинку та 0,8474 га. для ведення особистого селянського господарства. У 1993 році сесія сільської ради прийняла рішення передати  їй у приватну власність землю, а у  2007 році вона вирішила приватизувати її. У процесі оформлення документації в архіві отримала довідку про те, що  у рішенні про передачу їй землі не вказано  площу.  Тому вона звернулась в сільську раду до сільського голови ОСОБА_1  На її звернення їй було видано довідки сільської ради та копія рішення сільської ради, а на їх підставі вона отримала  державні акти про право власності на землю.  Дані документи вона вважає достовірним, тому, що їй передано у власність землю, яка постійно перебуває у її законному користуванні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5  - секретар Креховицької сільської ради - дала показання про те, що   у її обов»язки входить ведення  протоколів  сесій сільської ради. ОСОБА_1, як сільський голова,  постійно був головою сесії. 01.08.2006 року  у сільську раду поступила заява ОСОБА_2 про вилучення у неї та передачу її дочці  земельної ділянки  площею 0,25 га біля жилого будинку по вулиці Стефаника, 4. Сільський голова ОСОБА_1 виніс дане питання на розгляд сесії. Того ж дня дочка ОСОБА_2 написала заяву про  передачу згаданої земельної ділянки їй для будівництва жилого будинку та господарських споруд. Дана заява також була винесена на розгляд сесії. На сесії  по заявах було прийняте позитивне рішення. Однак на вказаній сесії 17 жовтня 2006 року  не розглядалось питання про передачу ОСОБА_2  у  приватну власність земельної ділянки площею 1,09722 га. Фактично ОСОБА_2 постійно  користувалась вказаною землею на протязі тривалого періоду часу. Даний факт підтверджується записами в погосподарських книгах, відповідно до яких вона реально користувалась землею  загальною площею 1,1 га. Дана земля не  перебувала у землях запасу сільської ради. Коли  ОСОБА_2 вирішила приватизувати свої земельні ділянки, землевпорядник сільської ради ОСОБА_4 виготовила копію рішення Креховицької сільської ради від 17 жовтня 2006 року про те, що ОСОБА_2 надано для приватизації 1,0972 га землі. Записи у бланку рішення  внесла  ОСОБА_4,  вона, як секретар сільської ради, підписала згадане рішення, не звіривши його з даними протоколу сесії. Їй достовірно відомо,  що ОСОБА_2  законно користується згаданими земельними ділянками,  а тому мала законне право на їх приватизацію.

На даний час вона перевірила  всі рішення про передачу землі жителям села у приватну власність та встановила, що  24 грудня 1993 року вся земля, якою користувалася ОСОБА_2 спільно з своєю матір»ю ОСОБА_6 була передана у власність матері. Рішенням сесії  від 14 квітня 1995 року ОСОБА_2 було передано у власність 0,50 га землі, за рахунок присадиби матері, а 22 грудня 2006 року, після смерті матері – передано їй у приватну власність решту 0,60 га землі, належної її матері. Таким чином, земля ОСОБА_2  передана у власність у встановленому законом порядку,  однак рішенням не тої сесії, яка вказана у виданих їй документах.

Свідок ОСОБА_4,  спеціаліст 1 категорії Рожнятівського районного управління земельних ресурсів,  дала  у судовому засіданні  показання про те, що з 2002   по земельних питаннях обслуговує Креховицьку сільську раду. У її посадові обов’язки не входить питання підготовки проектів будь - яких рішень сільської ради. Вона не є службовою особою місцевого самоврядування і не зобов’язана підписувати будь - які документи Креховицької сільської ради.  ОСОБА_2  разом із своєю матір»ю мали у постійному  користуванні земельні ділянки. 24.12.1993 року сесія сільської ради прийняла рішення передати у приватну власність жителям с. Креховичі земельні ділянки. У список осіб була включена і ОСОБА_2 однак не була вказана у рішенні  площа її земельних ділянок. При оформленні документів по приватизації землі  ОСОБА_2 звернулась до сільського голови  ОСОБА_1 з проханням  видачі їй довідок про користування земельними ділянками та копії рішення про приватизацію земельних ділянок. Фактично ОСОБА_2 постійно користувалась  земельними ділянками загальною площею 1,0972 га, з них: 0,2498 га для обслуговування житлового будинку, 0,8474 га для ведення особистого селянського господарства. Секретар сільської ради ОСОБА_5 підготувала довідки про те, що ОСОБА_2 користується земельними ділянками та  не використала своє право на приватизацію землі,  підписала їх. Вона та сільський голова ОСОБА_1 також підписали їх. Крім того вона виготовила копію рішення від 17 жовтня 2006 року про передачу  ОСОБА_2  у приватну власність земельних ділянок загальною площею 1,0972 га, з них: 0,2498 га для обслуговування житлового будинку та  0,8474 га для ведення особистого селянського господарства. Копію рішення вона виготовила  на бланку старого зразка. Хто  дав їй вказівку підготувати копію  цього рішення  не пам’ятає. Вона не була присутня на сесії сільської ради і не знала які  рішення там  приймалися. Готуючи рішення вона не знала, що  дане питання на сесії не розглядалось. Секретар сільської ради  сказала, що дане питання розглядалось на сесії 17 жовтня 2006 року. Підготовка копій рішень не входить до її службових обов’язків, однак на прохання когось із керівництва сільської ради вона підготувала даний документ. Готуючи його, вона вважала, що в ньому міститься правдива інформація та не мала умислу вчинити його підробку. Вона вважала, що працівники сільської ради володіють інформацією про те, які рішення вони приймають. Вона не мала ніякого умислу внести неправдиві дані у копію рішення. У цьому не було  ніякої потреби, оскільки рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 її  землі дійсно приймалось. Вважаючи даний документ правдивим, вона підписала його. Копію рішення також підписала секретар сільської ради ОСОБА_5 та сільський голова ОСОБА_1  Хто і коли підписував дану копію вона вже не пригадує. Вважає, що вона не зобов’язана перевіряти достовірність рішень сільської ради, це не входить у її службові обов'язки.

 Допитаний у ході досудового слідства свідок ОСОБА_7 -   який працював   заступником  начальника управління земельних ресурсів,  дав показання про те, що землевпорядники  управління земельних ресурсів не входять у штат сільських рад. У посадові обов’язки спеціаліста управління земельних ресурсів не входить складання рішень сільської ради. Про те, що ОСОБА_1 при приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 видав неправдиве рішення він не знав. Перевірка рішень сільської ради не входить до його службових обов’язків. У матеріалах технічної документації є архівний витяг про те, що ОСОБА_2 надавалась архівна довідка про приватизацію  земельної ділянки, однак не вказано її площу ( а.с.86).

Свідок ОСОБА_8 - депутат Креховицької сільської ради, дав у ході досудового слідства показання про те, що був присутній на засіданні 3 сесії 5 демократичного скликання  Креховицької сільської ради  17 жовтня 2006 року. На даній сесії розглядались заяви жителів села Креховичі. Розглянувши заяву ОСОБА_2 сесія прийняла рішення  про вилучення  у неї земельної ділянки площею 0,25 га  та передачу її дочці ОСОБА_3 Питання про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,0972 га. на сесії не розглядалось, будь - яке рішення з цього приводу не приймалось (а.с.73).                                              

Аналогічні показання дали у ході досудового слідства депутати Креховицької сільської ради - свідки ОСОБА_9,   ОСОБА_10,   ОСОБА_11 ,   ОСОБА_12 ,   ОСОБА_13   та   ОСОБА_14  ( а.с. 74,75,76,79,83).

Архівним витягом  з протоколу 18 сесії 21 демократичного скликання Креховицької сільської ради  та листом архівного відділу № 57/01-26 від 17 липня 2009 року підтверджено, що відомості про площу земельних ділянок, виділених  у приватну власність ОСОБА_2,  відсутні. (а.с.48,99).

Копією протоколу 3 сесії 5 демократичного скликання  Креховицької сільської ради від 17 жовтня 2006 року підтверджено, що питання про  передачу у приватну власність ОСОБА_2 землі  вказаного числа не приймалося (а.с.140-150).

Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів  що посвідчують право на земельну ділянку та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2,  підтверджено, що державні акти про право власності  їй видані на підставі   виданого підсудним рішення 3 сесії 5  демократичного скликання від 17 жовтня 2006 року.(а.с.114)

Копією  рішення 4 сесії 2 демократичного скликання  від 14 квітня 1995 року (а.с.232) підтверджено, що ОСОБА_2  переданоно 0,508 га землі за рахунок присадиби ОСОБА_6, а копією рішення  четвертої сесії п»ятого демократичного скликання вказаної ради від 22 грудня 2006 року (а.с.231),  що  їй передано у приватну власність ще 0,60 га землі, якою користувалася   померла ОСОБА_15.  

Довідкою № 448, виданою Креховицькою сільською радою 26 червня  2009 року (а.с.97) підтверджено, що земельні ділянки, передані ОСОБА_2 у приватну власність,   постійно перебували у  законному користуванні її сім»ї.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності суд приходить до висновку,  що дії підсудного необхідно кваліфікувати за ст. 366 ч.1 КК України,  оскільки він , будучи службовою особою,  вчинив службове підроблення, тобто підписав, скріпив печаткою  та  видав завідомо неправдивий документ.

Органами досудового слідства дії підсудного кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України за  кваліфікуючою ознакою спричинення тяжких наслідків.

Як встановлено у судовому засіданні,   рішення про передачу  ОСОБА_2 землі, яка фактично  перебувала у її користуванні,   сесією Креховицької  сільської ради було прийнято ще  24 грудня 1993 року.  Однак у рішенні сесії не вказано її розмір.   ОСОБА_2 постійно та законно користувалася вказаною землею. За таких обставин  вона мла  законне право на отримання даної землі у приватну власність та відповідно до  ст.121 Земельного кодексу України ( в редакції 2001 року)  у розмірах, вказаних у державних актах.   Також судом встановлено, що 1995 та у 2006 роках  сесія  сільської ради  передала ОСОБА_2 у власність землю, яка перебувала у її постійному законному користуванні та не перебувала у вільному фонді сільської ради.  Тому видачею державних актів про право приватної власності на землю  ОСОБА_2, державним інтересам чи інтересам сільської громади збитків не заподіяно.

Отже у судовому засіданні не здобуто доказів спричинення діями  підсудного шкоди охоронюваним законом правам, свободам  та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, а тому дії підсудного з ч.2 ст.366 КК України слід перекваліфікувати на ч.1 ст.366 КК України, а за ст. 364 ч.2  КК України його необхідно виправдати.

Призначаючи покарання підсудному суд приймає до уваги,  що він вчинив злочин невеликої тяжкості та особу підсудного, те що до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину він притягається не вперше, позитивно характеризується по місцю проживання та праці. Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного суд  не вбачає,  а обставинами, що пом”якшують його відповідальність визнає, що на даний час він є пенсіонером, інвалідом 3 групи, що його  діями збитків не заподіяно. За таких обставин йому необхідно призначити покарання у виді штрафу, з позбавленням права займати керівні посади.  

ОСОБА_1 вчинив  злочини невеликої тяжкості,  він є інвалідом третьої групи. Злочин вчинив  до набрання чинності законом України «Про амністію»  від 12 грудня 2008 року

Відповідно до ст. 1 п. «б»,  ст. 6  вказаного закону, до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості та  на день набрання  чинності цим законом визнані інвалідами першої, другої чи третьої групи, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання,  досудового слідства чи не розглянуті судом, а так само розглянуті судами, але вироком не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності, поширюється амністія.

Обвинувачений дав письмову згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності відповідно до вказаного закону про амністію.  

Постановою Рожнятівського районного суду від 6 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 вже застосовувався Закон України «Про амністію»  від 12 грудня 2008 року за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.366 ч.1, 364 ч.1 КК України у листопаді 2006 року.

Оскільки і даний злочин і злочини, за вчинення яких він звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії,  вчинені ним до набрання чинності законом України «Про амністію»  від 12 грудня 2008 року, то щодо нього слід застосувати вказаний закон про амністію та   звільнити   від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії.

На підставі  ст.1 п. «г», ст. 6 Закону України «Про амністію»  від 12 грудня   2008 року, керуючись ст. 6 п.4  КПК України, керуючись ст. ст. керуючись ст.ст. 7,  323, 324, 327, 335     суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого  ст. 366 ч.1 КК України, та призначити йому покарання – штраф у розмірі 850 гривень ( вісімсот п»ятдесят) з позбавленням права займати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

За ст. 364 ч.2 КК України ОСОБА_1  виправдати.

Речові докази по справі  технічну документацію щодо складання документів  що посвідчують право власності ОСОБА_2 на землю залишити при справі.

На підставі  ст.1 п. «г», ст. 6 Закону України «Про амністію»  від 12 грудня   2008 року звільнити  ОСОБА_1 від  призначеного судом покарання  внаслідок акту амністії.

Запобіжний захід - перебування на підписці про невиїзд,  обраний щодо  ОСОБА_1,   скасувати.

На вирок може бути подано апеляцію  до  Апеляційного суду Івано-Франківської області  через Рожнятівсьий районний  суд на протязі п»ятнадцяти   діб з часу його  проголошення.

   

    Суддя:  

   

  • Номер: 11/783/22/16
  • Опис:
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 1-8/10
  • Суд: Апеляційний суд Львівської області
  • Суддя: Калиній Ганна Василівна
  • Результати справи: Винесено ухвалу про залишення постанови суду першої інстанції без змін, а апеляції - без задоволення
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.10.2015
  • Дата етапу: 29.02.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація