САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-690/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2009 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

    головуючого судді                     Румянцева О.П.

    при секретарі                     Демура Ю.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до  ОСОБА_2, треті особи: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне. Бабусі позивачки ОСОБА_3, разом з її чоловіком ОСОБА_2 та їхнім сином – батьком позивачки ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. 07.09.1999 року  батько позивачки ОСОБА_4 помер.  Після смерті відкрилась спадщина на майно, а саме, на його частку квартири. Бабуся та дідусь позивачки  фактично прийняла спадщину, т.я. фактично вступили в управління та володіння спадковим майном спадкодавця. Шлюб з матір’ю позивачки спадкодавець розірвав у 1981 році. 15.04.2008 року померла бабуся позивачки ОСОБА_3 Після її смерті відкрилась спадщина на майно, а саме на її частку квартири. Згідно заповіту від 06.09.2004 року ОСОБА_3 усе належне їй майно заповідала позивачці.  Позивачка  звернулася до Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину. Їй було відмовлено, у зв’язку з тим, що не виділена частка померлого із майна, що знаходилось у спільній сумісній власності.  

    В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила визначити, що ОСОБА_2 належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_2, а інші 2/3 частини належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних долях відповідно по 1/3 частині, а також визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 на Ѕ частку АДРЕСА_3.    

     Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

     Представник третьої особи - Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори  в судове засідання не з’явився та надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначив, що не має заперечень проти позову та просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи – Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з’явився та надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначив, що не має заперечень проти позову та просив розглядати справу без його участі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, її чоловіку ОСОБА_2, та їх сину ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_4, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 21.03.2007 року (а.с.7).

Згідно п. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ним або законом.  

Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, між відповідачем та померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не було жодних домовленостей щодо розміру часток у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру, суд вважає за можливе встановити, що частки співвласників є рівними.

07 вересня 1999 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ №272374 від 27.09.1999 р. (а.с. 11)

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну йому частку квартири АДРЕСА_5.

Згідно ч.1 ст. 529 ЦК Української РСР, що діяв на момент відкриття спадщини, спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.  

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки вони на час смерті спадкодавця мешкали разом з ним та фактично вступили в управляння та володіння спадковим майном (а.с.12).

Позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняла.

15 квітня 2008 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 208165 від 18.04.2008 р. (а.с. 14).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на належну їй частку квартири АДРЕСА_5.

Згідно заповіту ОСОБА_3 усе своє майно вона заповідала ОСОБА_5, що підтверджується копією заповіту від 06.09.2004 року (а.с. 15). Як вбачається з витягу зі спадкового реєстру зазначений заповіт є чинним (а.с. 43).  

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тобто у відповідності до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України вона прийняла спадщину.  

Відповідач – ОСОБА_2 відмовився від належної йому обов’язкової частки у спадщини, що залишилася йому після смерті ОСОБА_3, про що свідчить відповідна заява (а.с. 41).

Таким чином, суд доходить до висновку про можливість права власності позивача на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5, в порядку спадкування за заповітом, після покійної ОСОБА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 355, 372, 1233, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст. 529 ЦК УРСР, ст.ст. 11, 18, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву  ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_6 і ОСОБА_3 належало кожному по 1/3 частки квартири АДРЕСА_5.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом, після покійної ОСОБА_3, на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Суддя                                             О.П.Румянцев