САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-622/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2009 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

    головуючого судді                     Румянцева О.П.

    при секретарі                     Бакум І.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Інкомстрах», третя особа Акціонерний банк «Металург» про стягнення страхового відшкодування, пені та 3% річних та зустрічним позовом ЗАТ «Інкомстрах» до ОСОБА_1, третя особа Акціонерний банк «Металург» про визнання недійсним договору страхування, -

В С Т А Н О В И В :

19.01.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Закритого акціонерного товариства «Інкомстрах», третя особа Акціонерний банк «Металург» про стягнення страхового відшкодування, пені та 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наступне, що між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування належного позивачеві транспортного засобу – самохідного судна Silver Eagle Cabin. 08.11.2007 року належний позивачу катер було викрадено, тобто настав страховий випадок, однак відповідач у добровільному порядку відмовляється виплачувати йому суму страхового відшкодування. Просив стягнути на його користь частину суми страхового відшкодування у сумі 96894,07 грн., пеню за порушення зобов’язання та 3% річних, а також стягнути на користь АБ «Металург» частину суми страхового відшкодування у сумі 120815,93 грн.  

24.03.2009 року позивач доповнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача також моральну шкоду у сумі 50000 грн.  

В судовому засіданні відповідачем було пред’явлено зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа Акціонерний банк «Металург» про визнання недійсним договору страхування. Свої вимоги відповідача обґрунтовував тим, що договір страхування був укладений з порушенням Закону України «Про страхування» та Правил страхування. Крім того зазначений договір був підписаний представником страхової компанії з перевищенням наданих йому повноважень.        

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав вказаних у позовній заяві та стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, пеню за порушення зобов’язання, 3% річних та моральну шкоду. Проти задоволення зустрічного позову заперечував в повному обсязі.

    Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити зустрічний позов та визнати недійсним договір страхування. У задоволенні первісного позову просив відмовити.

    Представник третьої особи - Акціонерний банк «Металург» в судове засіданні не з’явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

    Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що первісний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ЗАТ «Інкомстрах» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що 20.04.2009 року між позивачем та АБ «Металург» було укладено кредитний договір №641800000005 на покупку катера «Silver Eagle Cabin» у сумі 27157 доларів США строком на 36 місяців (а.с.17-20).

    З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та АБ «Металург» було укладено договір застави вказаного самохідного катеру, посвідчений 20.04.2007 року державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №3-1108 (а.с.13-16).

    Право власності позивача на зазначений самохідний катер підтверджується копією договору купівлі-продажу №01Л/07 від 13.03.2007 року (а.с.25-27) та копією класифікаційного свідоцтва (а.с.28).

21 квітня 2007 року між позивачем та ЗАТ «СК «Інкомстрах» було укладено договір страхування транспортного засобу серії АСТ 001030. Об’єктом страхування за зазначеним договором є самохідне судно «Silver Eagle Cabin», 2006 року випуску, вартістю 210898 грн. Загальна страхова сума за договором складає 210898 грн. Вигодонабувачем за договором зазначено АБ «Металург» (а.с.8-12).                

    08.11.2007 року належний позивачу катер було викрадено з території водної бази, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Маліновського, 102-д. За вказаним фактом СО Самарського РО ДГУ УМВС України в Дніпропетровській області 20.11.2007 року порушено кримінальну справу за ч.3 ст.185 КК України. Тобто настав страховий випадок, передбачений п.16.3 Договору страхування «Незаконне заволодіння транспортного засобу з будь-якою метою».

    25.12.2007 року досудове слідство по кримінальній справі було зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України, до встановлення особи, що вчинила злочин (а.с.32).  

    Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

    Позивачем було в повному обсязі виконано свої зобов’язання за договором страхування та сплачено Страховику страховій платіж у сумі 7803,23 грн., що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні.  

    Після настання страхового випадку позивач у встановлений договором страхування строк звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування та надав необхідній пакет документів, що підтверджується відповіддю директора ДФ ЗАТ «СК «Інкомстрах» (а.с. 21-22).    

    Однак відповідачем в порушення вимог п.31.1.г.  договору страхування протягом 15 робочих днів після отримання необхідних документів не прийнято рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування Страхувальнику.

    Також в порушення п.31.1.е. та п.31.1.з. договору відповідачем не була проведене виплата страхового відшкодування або, у випадку прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, письмово не повідомлено позивача з обґрунтуванням причин відмови.  

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв’язку з тим, що відповідач в добровільному порядку відмовляється виконувати умови договору страхування АСТ 001030 від 21 квітня 2007 року, сума страхового відшкодування у сумі 196135,14 грн. (страхова сума 210898 грн. мінус фрашиза у сумі 14762,86 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення частини страхової суми на користь третьої особи - АБ «Металург», то суд вважає цю вимогу такою, що не відповідає чинному законодавству. Так, діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено можливість пред’являти позов в інтересах третьої особи. Акціонерний банк «Металург» з самостійними позовними вимогами, відповідно до ст. 34 ЦПК України, до суду не звернувся, тому суд вважає за необхідне стягнути всю суму страхового відшкодування на користь позивача.    

    Також у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. З урахуванням індексу інфляції сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення позивача до суду склала 217710,00 грн.

Крім того згідно п.31.1.е. договору страхування страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення. Згідно п.1 Постанови НБУ №492 від 29.12.2007 року «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 01.01.2008 року облікова ставка встановлена у розмірі 10% річних.  

    На час звернення позивача до суду відповідач прострочив виплату страхового відшкодування на 300 днів, у зв’язку з чим пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань у сумі 32241,39 грн. (196135,14 грн.*10*2*300/365/100=32241,39 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.  

    Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що неправомірними діями відповідача, що виразилися у грубому порушенні умов договору страхування та не виплаті суми страхового відшкодування, йому завдана моральна шкода.

    Згідно ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок її прав.

    У зв’язку з чим вимога позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Що стосується позивача про стягнення в відповідача 3% річних на прострочення виконання грошового зобов’язання, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Частина 2 ст.625 ЦК України встановлює обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити крім суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в судовому засіданні договором страхування встановлена майнова відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення, про необхідність стягнення якої суд вже зазначив вище, тому вимога про стягнення 3% річних від простроченої суми задоволенню не підлягає.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню наступні грошові кошти: сума страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції за час прострочення у сумі 217710 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання у сумі 32241,39 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 15000 грн.

Приймаючі рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ЗАТ «Інкомстрах» до ОСОБА_1, третя особа Акціонерний банк «Металург» про визнання недійсним договору страхування суд виходив з наступного.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його  недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

    Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та  шостою статті 203 цього Кодексу.

      В зустрічній позовній заяві відповідач посилається на те, що укладений договору страхування суперечить Закону України «Про страхування» щодо порядку укладення договору страхування, оскільки зазначений договір укладений у відповідності до Правил страхування засобів наземного транспорту №002 від 31.10.2008 року, а об’єктом страхування згідно договору є самохідне судно.  Тому, на думку представника відповідача, це є суттєвим порушенням вимог ч.1 ст.203 ЦК України та є підставою для визнання договору страхування недійсним.

    З такою позицією відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.

    Згідно ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк дії договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.    

    Як встановлено в судовому засіданні спірний договір страхування відповідає вимогам зазначеної норми закону та вимогам, встановленим для договору страхування частиною 4 ст. 16 Закону України «Про страхування».

    Той факт, що спірний договір страхування був укладений відповідно до Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту №002 від 31.10.2006 року не є підставою для визнання договору недійсним.  

    При цьому судом приймається до уваги той факт, що зазначений договір страхування був складений на формовому бланку ЗАТ «СК «Інкомстрах» та підписаний зі сторони страховика директором Дніпропетровської філії ЗАТ «СК «Інкомстрах». Відповідач отримав згідно вказаного договору страховий платіж у сумі 7803,23 грн., та встановивши під час дії договору вказану невідповідність, не звернувся до позивача з пропозицією переукласти договір страхування відповідно до правил страхування, що передбачають страхування засобів водного транспорту. До того ж відповідач подав до суду позов про визнання договору страхування недійсним тільки після того, як позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором, що на думку суду свідчить про намагання відповідача уникнути виконання своїх обов’язків за договором.

    Суд також критично ставиться до посилань відповідача на те, що спірний договір страхування зі сторони страховика був укладений директором Дніпропетровської філії ЗАТ «СК «Інкомстрах» ОСОБА_4 з перевищенням наданих йому повноважень.

    В підтвердження своїх доводів представником відповідача надана суду копія довіреності ЗАТ «СК «Інкомстрах» на ім’я ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 16.03.2007 року, зареєстрованої в реєстрі за №2315, та додаток №1 до неї (а.с. 69-71).

    Зазначена вище довіреність з додатком не може бути прийнята судом у якості доказу того, що представник ЗАТ «СК «Інкомстрах» ОСОБА_4 при підписанні спірного договору перевищив надані йому повноваження. Так згідно вказаної довіреності ОСОБА_4 для виконання представницьких функцій надано право укладати договори страхування та ставити підпис без попереднього погодження з Головою Правління на будь яких договорах по страхуванню, обсяг страхових зобов’язань по яких не перевищує ліміти, визначені Додатком №1 до даної довіреності. Однак, наданий суду Додаток №1 до довіреності, виконаний не на нотаріальному бланку, а на звичайному аркуші паперу, не посвідчений нотаріально, а лише скріплений печаткою відповідача. Крім того зазначений Додаток не є невід’ємною частиною довіреності, тобто зазначені документи не зшиті, не пронумеровані та не скріплені печаткою, що унеможливлювало би підміну зазначеного додатку до довіреності або внесення до нього змін.        

    Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України судові витрати по страві підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.      

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 203, 204, 526, 611, 625, 979, 982 ЦК України, ст.ст. 1, 16, 20 Закону України «Про страхування», ст.ст.10, 11, 57-64, 88, 208, 214, 215, 218 ЦПК   України, суд -  

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Інкомстрах», код ЄДРПОУ 31282951, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64, на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції за час прострочення у сумі 217710 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов’язання у сумі 32241,39 грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 15000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього 264981,39 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят одну грн. 39 коп.).

В задоволенні зустрічної позовної заяви ЗАТ «Інкомстрах» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору страхування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Суддя                                         О.П.Румянцев