Справа № 2-1953/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 лютого 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Плахтій І.Б.

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визначення частки в спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно, --

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім’єю, визначення частки в спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно. Вимоги позову мотивувала тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3, 01 грудня 2000 року, залишилося спадкове майно, яке складається з частини квартири АДРЕСА_1, що зареєстрована на праві спільної сумісної власності за позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 На день смерті спадкодавця ОСОБА_3 шлюб між ними був формально розірваний, однак вони проживали однією сім’єю. Після смерті ОСОБА_3 вона є єдиним спадкоємцем, оскільки заповіт ним не складався, а спадкоємців першої, другої та третьої черги немає. А тому, просила встановити факт її проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 а саме на 1/3 частину вищевказаної квартири.

В попередньому судовому засіданні позивач вимоги позову збільшила. Додатково просила визначити, що померлому ОСОБА_3 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1. Решту вимог підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позов визнав з врахуванням змінених вимог, проти задоволення позову в повному об’ємі не заперечував.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому, суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення в попередньому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідка, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №088247 (а.с.6), спадкодавець ОСОБА_3 помер 01 грудня 2000 року (а.с.6).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 18.06.1998 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності позивачу, відповідачу та померлому ОСОБА_3 (а.с.7). Дана обставина підтверджується також матеріалами дослідженої в судовому засіданні інвентаризаційної справи.

Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Оскільки частки співвласників у праві спільної сумісної власності не встановлені, то вони є рівними, тобто по 1/3 у кожного співвласника.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов в частині визначення належності померлому ОСОБА_3 1/3 частини у спільній сумісній власності підлягає до задоволення.

    Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути також встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ЕГ №283985 (а.с.5) вбачається, що шлюб між позивачем та померлим ОСОБА_3 було розірвано 23.11.1984 року.

Однак, з пояснень в судовому засіданні позивача, відповідача, свідка ОСОБА_4, копії паспорта позивача (а.с.4), копії будинкової книги (а.с.9), довідки ЖКП №11 (а.с.8), встановлено, що позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу постійно проживала разом із ОСОБА_3 до його смерті в квартирі АДРЕСА_1.

Таким чином, факт спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 протягом п’яти років до дня смерті останнього знайшов своє підтвердження в суді.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з  1/3 частини квартири АДРЕСА_2.

Заповіт на спадкове майно спадкодавцем не складався. А тому, в даному випадку спадкування здійснюється за законом , який діяв на момент смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Статтею 549 цього Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном і це було вчинено протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що єдиним спадкоємців першої та другої за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 немає.

З повідомлень Першої та Другої державних нотаріальних контор м. Луцька вбачається, що спадкові справи після смерті ОСОБА_3 не заводились.

Позивач, яка проживала в одній квартирі з померлим до дня його смерті, фактично вступила в управління спадковим майном.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що за позивачем слід визнати право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 у виді 1/3 частини квартири АДРЕСА_2.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215, 256 ЦПК України, на підставі ст.ст. 529, 548, 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, ст.370 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Визначити, що ОСОБА_3, який помер 01 грудня 2000 року, на праві спільної часткової власності належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_2.

Встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_3, який помер 01 грудня 2000 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті ОСОБА_3, який помер 01 грудня 2000 року, а саме: на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення та подальшого подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в двадцятиденний строк після цього не буде подана апеляційна скарга то, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                         І.Б. Плахтій