ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" серпня 2006 р. | Справа № 26/120-06-2986 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Тимофєєнко С.А., довіреність б/н, від 01.08.06;
Татарнікова І.М., довіреність б/н, від 01.08.06;
від відповідача: Світличний О.В., довіреність № 28-11/226, від 14.04.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Іллічівський морський рибний порт”
на рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2006 р.
по справі № 26/120-06-2986
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Одесенергобудтранс”
до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу „Іллічівський морський рибний порт”
про стягнення 92647 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ВАТ „Одесенергобудтранс” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 92 647,67 грн., з врахуванням трьох процентів річних та інфляції.
Позовні вимоги обґрунтуванні статтею 625 Цивільного кодексу України.
17.04.2006 року позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просив суд, з урахуванням погашення відповідачем у процесі розгляду справи боргу в сумі 40 000,00 грн., стягнути з АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” основний борг в сумі 47 242 грн., інфляційні в сумі 4 533,25 грн., три проценти річних в сумі 872,42 грн. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.06 року по справі № 26/120-06-2986 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено частково, стягнуто з АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” на користь позивача основний борг в сумі 47 242 грн., три проценти річних в сумі 872,42 грн., інфляційні в сумі 4 533,25 грн. за період з листопада 2005 року по лютий 2006 року та судові витрати.
В частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 40 000 грн., сплачених у процесі розгляду справи, провадження у справі припинено на підставі п.п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, про що постановлено відповідну ухвалу від 19.05.06 року.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем наявності основного боргу відповідача в сумі 47 242,00 грн., внаслідок чого та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - 4 533,25 грн. та трьох процентів річних - 872,25грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 19.05.06 року, АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржене рішення суду не відповідає нормам чинного матеріального та процесуального права, просить рішення від 19.05.06 року змінити, стягнути з АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” на користь позивача 27 452,00 грн. основного боргу, 715,67 грн. процентів річних, 3 440,05 грн. інфляційних за період з листопада 2005 року по лютий 2006 року та судові витрати.
Серед мотивів, з яких скаржник не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, вказуються наступні: судом не враховано, що відповідачем було здійснено ремонт крану, який належить позивачу, на суму 14 104 грн.; станом на 01.01.04 року існувала дебіторська заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 5 686,00 грн., тому відповідач вважає, що сума 19 790 грн. (14 104 + 5 686) є зустрічною однорідною вимогою, яка підлягає зарахуванню. Крім того, по твердженню скаржника, при нарахуванні судом індексу інфляції та трьох процентів річних не враховано, що відповідач частково сплатив борг в сумі 40 000 грн., а наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції та процентів річних є невірним.
У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „Одесенергобудтранс” вказує, що рішення суду від 19.05.06 року є законним, відповідає нормам чинного матеріального та процесуального права, тому підстави для його зміни відсутні. Позивач зазначає, що позовні вимоги були ним уточнені після погашення відповідачам частки боргу, а саме 40 000 грн.; посилання скаржника на якісь інші обставини, ніж предмет спору –стягнення боргу за договорами про надання транспортних послуг від 27.04.2004 року № 5 та від 01.01.2005 року № 81а/05Т є недоречними.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору, що розглянутий місцевим господарським судом, є стягнення основного боргу за договорами № 5 від 27.04.2004 року та № 8а/05Т від 01.01.2005 року з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.
Як встановлено судом першої інстанції, 27.04.2004 року між ВАТ „Одесенергобудтранс” (Підприємство) та АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” (Замовник) укладено договір № 5, відповідно до умов якого Підприємство надає Замовнику автомобілі „Татра-815” для перевезення вантажів, за що замовник зобов’язався сплачувати Підприємству вартість послуг в розмірі 53, 00 грн. за час роботи автомобіля (пункти 1.1, 1.2 договору).
Згідно пункту 2.2.3 договору № 5 від 27.04.04 року Замовник зобов’язаний вносити орендну плату в строки, встановлені договором: щомісячно, не пізніше п’ятого числа, наступного за розрахунковим місяцем (п. 3.1 договору). Пунктом 4.1 вказаного договору встановлено, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
01.01.2005 року між ВАТ „Одесенергобудтранс” (Орендодавець) та АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” (Орендар) укладено договір № 81а/05Т, згідно з яким Орендодавець передає Орендарю техніку для виконання вантажних робіт в Іллічівському морському рибному порту. Оплата за оренду техніки здійснюється щомісяця не пізніше 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку орендарем. Вартість послуг за договором визначається, а рахунок виставляється, на підставі калькуляцій роботи техніки, підписаних уповноваженими представниками сторін. Орендар сплачує Орендодавцю за фактично відпрацьований час техніки зі ставки 53,00 грн. за машино-час. Підставою для пред’явлення рахунку на оплату є належно оформлений акт виконаних робіт, підписаний повноважними представниками (пункти 3.1, 3.2, 3.3 договору).
Згідно наявних у справі документальних доказів (договори № 5 від 27.04.2004 року , № 81а/05Т від 01.01.2005 року, банківські роздруківки, акти виконаних робіт, рахунки, подорожні листи вантажного автомобіля) позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання за укладеними договорами, надавши відповідачу техніку для перевезення вантажів та здійснення вантажних робіт в Іллічівському морському рибному порту.
Наявність та розмір заборгованості, наведений позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку, за вищевказаними договорами відповідач оспорює з підстави заліку ним зустрічної однорідної вимоги в сумі 19 790, 00 грн.
Стаття 601 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
В матеріалах справи відсутні докази припинення грошового зобов’язання відповідача зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку, встановленому викладеною нормою закону, що свідчить про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень.
А відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” є особою, що порушила договірні зобов’язання, ґрунтується на наявних доказах і відповідає матеріалам справи.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 625 цього Кодексу встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, звернувшись 20.03.06 року до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 87 242,00 грн. основного боргу, 4 533,25 грн. індексу інфляції, 872,42 грн. трьох процентів річних та судових витрат, вподальшому скористався своїм процесуальним правом на зменшення розміру позовних вимог та уточнив свої вимоги з урахуванням погашення відповідачем у процесі розгляду справи 40 000 грн.
Остаточна редакція позовних вимог викладена в уточненні до позовної заяви про стягнення заборгованості (вхідний № 8040 від 17.04.06 року, а.с. 64 т.1), в якому позивач просив суд стягнути з АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” 47 242 грн. основного боргу, 4 533,25 грн. інфляційних, 872,42 грн. три проценти річних та судові витрати.
Суд першої інстанції, правильно та повно встановивши обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норму процесуального права, вказавши в резолютивній частині рішення від 19.05.06 року про часткове задоволення позову. При наявності уточнених позовних вимог та їх доведеності позивачем належними доказами, позов підлягає задоволенню повністю зі стягненням з АТЗТ„Іллічівський морський рибний порт” 47 242 грн. основного боргу, 4 533,25 грн. інфляційних та 872,42 грн. процентів річних.
Викладене є підставою для зміни рішення господарського суду від 19.05.06 року з викладенням резолютивної частини в іншій редакції.
Крім того, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати по сплаті позивачем державного мита в сумі 928,48 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., оскільки сплата відповідачем частини заборгованості здійснена в процесі розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101; 103-105 ГПК України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2006 року по справі № 26/120-06-2986 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
1)Позов задовольнити.
2)Стягнути з АТЗТ „Іллічівський морський рибний порт” на користь ВАТ „Одесенергобудтранс” 47 242 грн. основного боргу, 4 533,25 грн. інфляційних, 872,42 грн. процентів річних; витрати по сплаті державного мита в сумі 928,48 грн. та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ господарського суду Одеської області від 30.05.2006 року по справі № 26/120-06-2986 визнати таким, що не підлягає виконанню.
Зобов’язати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк