Справа № 2-2217/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій .Б.,

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Західінкомбанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу. Позов мотивує тим, що 15 жовтня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №24548 на суму 50000 грн. строком на 6 місяців. Після закінчення терміну дії договору неодноразово звертався в банк із заявою про повернення залишку вкладу, однак йому було повернуто лише 20000 грн., у видачі решти коштів відмовлено. А тому, просив стягнути з відповідача в свою користь належні йому кошти в розмірі 30000 грн., відсотки за користування вкладом з 15.04.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 4785 грн., стягнути кошти з врахуванням зміни індексу споживчих цін, судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав з викладених у позовній заяві підстав. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково лише в частині суми вкладу та відсотків по вкладу. Суду пояснила, що на рахунку у позивача залишається 30000 грн., та не сплачені відсотки – 26,44 грн., які позивач не вимагає. Зазначила, що постановою Правління Національного банку України №68 від 12 лютого 2009 року в КБ «Західінкомбанк» строком на один рік з 13.02.2009 року по 12.02.2010 року тимчасову адміністрацію та на шість місяців з 13.02.2009 року до 12.08.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який продовжено до 12.02.2010 року. А тому виплата коштів не проводилася не з вини банку. Порушення договірних відносин з боку відповідача є неумисним. В частині відсотків після закінчення дії договору та інфляційних позов не визнала.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1та КБ «Західінкомбанк» ТзОВ 15.10.2008 року було укладено договір банківського вкладу на суму 50000 грн. строком до 15 квітня 2009 з відсотковою ставкою за користування депозитом 19% річних.

    З виписок по операції ПАТ «Західінкомбанк» вбачається, що станом на 20.10.2010 року на рахунку у позивача залишається 30000 грн., та не сплачені відсотки – 26,44 грн.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України , за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Відповідно до ст.629 ЦК України  договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався з заявою до відповідача про повернення депозитного вкладу по закінченню строку дії договору банківського вкладу, однак їй було відмовлено у виконанні вимог заяви.

Із змісту ст.ст.317, 321 ЦК України слідує, що власникові належить право користування, володіння та розпорядження своїм майном.

Відмова відповідача у видачі вкладу позивачу обмежує право останнього щодо користування, володіння та розпорядження своєю власністю, що є порушенням ст.41 Конституції України.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на положення постанови Правління Національного банку України №68 від 12 лютого 2009 року, якою в КБ «Західінкомбанк» призначено тимчасову адміністрацію, оскільки до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного кодексу України як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.

Також не заслуговує на увагу покликання представника відповідача на введений з 12 лютого 2009 року мораторій на задоволення Банком вимог кредиторів, оскільки за змістом ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» введення мораторію означає заборону стягнення на підставі виконавчих документів, але не виключає можливість ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредиторів. Мораторій діє лише на стадії виконання такого рішення.

    А тому позов в частині стягнення суми вкладу підлягає до задоволення.

Разом з тим, не підлягають до задоволення вимоги позивача про відсотків після закінчення дії договору банківського вкладу, оскільки умовами договору передбачено, що відсотки нараховуються до «дня, який передує поверненню вкладу», тобто до 15 квітня 2009 року.

01.10.2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи – Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», який створений внаслідок реорганізації шляхом перетворення товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Західінкомбанк» в Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», який є повним правонаступником всіх прав та обов’язків ТзОВ КБ «Західінкомбанк».

Проаналізувавши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» як з правонаступника слід стягнути в користь позивача суму вкладу в розмірі 30000 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача також слід стягнути в користь позивача понесені ним витрати по сплаті за ІТЗ розгляду справи судом та судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 11, 58, 60, 88, 209, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.4, 1058, 1060, 1061, 1167 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України»,   ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»  суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, 300 (триста) гривень сплаченого судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи , а всього 30 420 (тридцять тисяч чотириста двадцять) гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення та подальшого подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в двадцятиденний строк після цього не буде подана апеляційна скарга то, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                     Плахтій І.Б.