Справа № 2-3528/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2007 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Сітайло Л. Г. при секретарі - Кравчук О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в розмірі 11 850, 14 грн. в порядку регресу. Мотивуючи свої вимоги зазначив, що 20.05.2005 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Камаз" д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням відповідача та автомобіля „БМВ" д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 15.06.2005 року відповідача визнано винною у скоєнні ДТП та притягнуто до відповідальності. В зв’язку з тим, що відповідач, на час ДТП, перебував з нею в трудових відносинах, нею відшкодовано збитки ОСОБА_3 в розмірі 11 850, 14 грн., визначені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.10.2006 року. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача суму в розмірі 11 850, 14 грн. в порядку регресу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні суму завданих ОСОБА_3 матеріальних збитків визнав та не заперечував проти відшкодування останніх позивачу. Також зазначив, що відшкодування моральної шкоди, завданої позивачем, не може бути стягнуто з нього в порядку регресу.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши письмові докази та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1187 ЦПК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні встановлено, що 20.05.2005 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Камаз" д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням відповідача та автомобіля „БМВ" д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 15.06.2005 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до трудового договору, укладеного 28.12.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останній зобов’язаний був виконувати перевезення вантажу та слідкувати за станом автомобіля.

В судовому засіданні відповідачем не заперечувався факт перебування з позивачем в трудових відносинах та керування ним автомобілем, який належить позивачу на праві власності.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є володільцем джерела підвищеної небезпеки і несе повну матеріальну відповідальність.

Стаття 1187 ЦК України регулює, що організації і громадяни, діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів та ін.) зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2006 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволено частково та стягнуто на користь позивача з ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 764 грн., моральної шкоди в розмірі 4000 грн. та судові витрати в сумі 86, 14 грн. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції від 18.04.2008 року ОСОБА_1 борг перед ОСОБА_3, на підставі рішення Печерського районного суду від 24.10.2006 року, погашено в повному обсязі.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи, що постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 15.06.2005 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП 20.05.2005 року та позивачем фактично виплачено ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної шкоди в розмірі 7 764 грн. та судові витрати в розмірі 86, 14 грн.

Доводи позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу відшкодованої нею суми моральної шкоди в розмірі 4000 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Беручи до уваги, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2006 року встановлено, що моральна шкода ОСОБА_3 завдана саме позивачем, стягнення відшкодування останньої в порядку регресу з іншої особи є необгрунтованими та порушуючими права та інтереси відповідача.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до складу судових витрат належать витрати на оплату судового збору та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 921, 69 грн., а також судові витрати в розмірі 81 грн., а всього 1002, 69 грн.

Керуючись ст. ст. 625, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 57, 58, 60, 79, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7 850, 14 грн., а також судовий збір в розмірі 78, 50 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 7 958, 64 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається в десятиденний термін з дня проголошення рішення