ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-418/10/2370
07.04.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі –Левчуку А.С.,
за участю:
позивача –ОСОБА_1;
представника позивача –ОСОБА_2 на підставі ордера;
представника відповідача – Бутила В.Т. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ УМВС України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.
Позивач зазначав, що він працював інспектором з дізнання відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та автомобільної інспекції при УДАІ УМВС в Черкаській області. Далі позивач зазначав, що відповідно до наказів № 1186 від 30.11.2009 р. та № 8 о/с від 22.01.2010 р. його було звільнено з займаної посади за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Позивач стверджував, що звільнення відбулось з чисельними порушеннями вимог чинного законодавства. Насамперед позивач звертав увагу, що на момент звільнення його вина у вчиненні корупційного діяння не була встановлена судовим рішенням. Позивач також стверджував, що він був звільнений в період тимчасової непрацездатності.
На підставі наведених обставин позивач просив визнати протиправними та скасувати спірні накази, поновити його на роботі на посаді інспектора з дізнання відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та автомобільної інспекції при УДАІ УМВС в Черкаській області, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30 листопада 2009 р. по 07 квітня 2010 р. в сумі 8 268 грн. 86 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача вважав, що ОСОБА_1 був звільнений з додержанням порядку, встановленого Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Наказом № 13 о/с від 20.07.1998 р. ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
Згідно наказу № 268 о/с від 23.12.2008 р. позивача переведено на посаду інспектора з дізнання відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та автомобільної інспекції при УДАІ УМВС в Черкаській області.
В вересні 2009 р. співробітниками 24-го відділу внутрішньої безпеки (у Черкаській області) СВБ ГУБОЗ МВС України була проведена службова перевірка діяльності ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та АТІ при УДАІ УМВС України в Черкаській області. Результати перевірки оформлено висновком від 02.09.2009 р.
Відповідно до згаданого висновку 07 липня 2009 р. інспекторами ДПС ДАІ було складено два протоколи про адміністративні правопорушення відносно громадянина ОСОБА_4 та вилучено посвідчення водія останнього. В подальшому протоколи були втрачені, а посвідчення водія повернуто ОСОБА_4, який пояснив, що за повернення документів він сплатив невстановленій особі 2 500 грн.
За даними висновку з 27.06.2009 р. обов’язки інспектора з адміністративної практики виконував ОСОБА_1, він же і отримав посвідчення водія ОСОБА_4 згідно акту передачі від 18.08.2009 р.
Висновок та матеріали службової перевірки направлено до прокуратури м. Умань.
Постановою помічника прокурора м. Умань від 18.09.2009 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діянні складу злочину. При цьому в постанові зазначено, що формально в діях позивача вбачається склад злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України.
За таких обставин, 30 вересня 2009 р. оперуповноваженим 24-го відділу внутрішньої безпеки (у Черкаській області) СВБ ГУБОЗ МВС України складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення пункту «г»частини 3 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Постановою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.10.2009 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого п. «а»ч. 1 ст. 1, п. «г»ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
За результатами перевірки та на підставі постанови судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.10.2009 р. начальником ГУ УМВС України в Черкаській області видано дисциплінарний наказ № 1186 від 30.11.2009 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державтоінспекції області».
Згідно цьому наказу ОСОБА_1 підлягав звільненню з органів внутрішніх справ за зловживання службовим становищем та скоєння правопорушення, передбаченого п. «а»ч. 1 ст. 1, п. «г»ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Згаданий дисциплінарний наказ став підставою для видачі наказу № 8 о/с від 22.01.2010 р. яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за ст.ст. 62, 66 Положення (за дискредитацію).
Вирішуючи даний спір суд перш за все звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року № 565-XII особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, ОСОБА_1 перебував на державній, тобто публічній службі.
Сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (надалі за текстом –«Статут»).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно статті 12 Статуту одним з видів дисциплінарних стягнень є звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов’язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (надалі за текстом –«Положення»).
Згідно пункту 62 цього Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться, зокрема, у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність»для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров’я придатні до військової служби.
За змістом пункту 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
У цьому зв’язку суд враховує, що висновок відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 зловживав службовим становищем та скоїв правопорушення, передбаченого п. «а»ч. 1 ст. 1, п. «г»ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»ґрунтувався на постанові судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.10.2009 р.
Однак, на момент прийняття спірних наказів названа постанова не набрала законної сили, оскільки, не погоджуючись з правомірністю притягнення до адміністративної відповідальності, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2010 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.10.2009 р. скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю в діях позивача складу корупційного правопорушення.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено «відсутність доказів про сприяння ОСОБА_1 в уникненні від адміністративної відповідальності ОСОБА_4 та отримання позивачем винагороди в сумі 2 500 грн., що повністю виключає можливість притягнення ОСОБА_1 як до кримінальної так і до адміністративної відповідальності».
За приписами частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд також враховує, що постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2010 р. скасовано постанову помічника прокурора м. Умані від 18 вересня 2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30.03.2010 р. постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2010 р. залишена без змін.
За таких обставин, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 від 18.09.2009 р. якою встановлено, що формально в діях позивача вбачається склад злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України не може бути прийнята як доказ.
Оскільки позивача фактично було звільнено 22 січня 2010 р., а за даними листка звільнення від службових обов’язків за тимчасовою непрацездатністю № 234 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у період з 13.10.2009 р. по 19.10.2009 р., суд відхиляє твердження позивача стосовно того, що його було звільнено в період тимчасової непрацездатності як очевидно необґрунтовані.
З урахуванням викладеного, у світлі своєї власної оцінки обставин справи суд поділяє висновки та мотивування позивача і констатує, що наказ № 1186 від 30.11.2009 р. та наказ № 8 о/с від 22.01.2010 р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас ОСОБА_1 є протиправними.
Відповідно до пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно даним довідки про доходи середня заробітна плата ОСОБА_1 складала 1 784 грн. 14 коп.
Таким чином, розмір втраченого позивачем заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.01.2010 р. по 07.04.2010 р. становить 4 460 грн. 35 коп.
У зв’язку з вимогою позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначив, що внаслідок отриманого стресу від незаконних дій відповідача він змушений був звертатись до психотерапевтів, були порушені його нормальні життєві зв’язки.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На думку суду позивач не довів ні самого факту розладу здоров’я, ні наявність причинного зв’язку між звільненням з займаної посади та розладом здоров’я.
З огляду на викладене суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»компенсація витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення сплачується за рахунок держави у розмірі, що не перевищує суму, яка обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Статтею 55 Закону України від 26.12.2008, № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік»установлено з 1 листопада 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 744 гривень на місяць.
Приймаючи до уваги, що за даними журналів судових засідань представник позивача надавав правову допомогу протягом 2 годин 23 хвилин та з урахуванням того, що позов задоволено частково, розмір компенсації складає 5 грн. 46 коп.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 99, 100, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ № 1186 від 30 листопада 2009 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державтоінспекції області».
Визнати протиправним та скасувати наказ № 8 о/с від 22 січня 2010 р. «По особовому складу»в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з дізнання відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ УМВС України в Черкаській області з 23 січня 2010 р.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 35 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 64 (шістдесят чотири) грн. 71 коп. судових витрат.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора з дізнання відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ УМВС України в Черкаській та в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати, у межах суми стягнення за один місяць, в сумі 1 784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн. 14 коп., допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 12 квітня 2010 р.
Суддя І.О.Лічевецький