ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2008 року     № 2-а-2968/08

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом     ОСОБА_1

до     контрольно-ревізійного     управління     в

Талалаївському районі
про     визнання нечинним акту № 20-31/20 від 29.09.2005

року та листа від 02.11.2005 року № 20-20/187
за     участю

представників сторін:

від позивача     ОСОБА_2, довіреність від 01.07.2008 року

від відповідача     Кузьменко Г.П.,   довіреність   №   25-18/1390   від

28.08.2008 року, Лишафая О.І., довіреність № 25-

18/1888 від 21.10.2008 року

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до контрольно-ревізійного відділу в Талалаївському районі, в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати акт відповідача від 29.09.2005 року № 20-31/20 в частині визнання порушенням надання пільг педагогічним працівникам без урахування величини доходу, визнати нечинним та скасувати лист відповідача від 02.11.2005 року № 20-20/187 «Про усунення виявлених перевіркою порушень».

13.08.2008 року на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій вона просила визнати нечинним та скасувати акт відповідача від 29.09.2005 року № 20-31/20 в частині визнання порушеннями надання пільг їй та її родини, визнати нечинним і скасувати лист відповідача від 02.11.2005 року № 20-20/187 «Про усунення виявлених перевіркою порушень».

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача позов не визнала повністю з підстав, зазначених у наданому запереченні.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.11.2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.11.2008 року, про що повідомлено стороні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про державну контрольну службу в Україні» контрольно-ревізійні підрозділи (відціли, групи) в районах, містах і районах у містах діють як структурні підрозділи контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

На підставі направлень № 48, № 49, № 50 від 29.08.2005 року, виданих начальником контрольно-ревізійного відділу в Талалаївському районі, була проведена перевірка Талалаївського управління праці та соціального захисту населення з питань дотримання вимог законодавства у процесі використання наданих з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, надання передбачених законодавством пільг ветеранам війни та праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, реабілітованим громадянам та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепловодопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття, а також надання пільг ветеранам війни і праці з оплати послуг зв'язку та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, за друге півріччя 2003 року, 2004 року та перше півріччя 2005 року, а також дотримання вимог законодавства у процесі надходження та використання коштів Фонду соціального захисту інвалідів на виконання бюджетних програм у Талалаївському управлінні праці та соціального захисту населення.

Перевіркою дотримання вимог законодавства у процесі використання наданих з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на надання передбачених законодавством пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, реабілітованим громадянам та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепловодопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття, а також надання пільг ветеранам війни і праці з оплати послуг зв'язку та компенсації за піль вий проїзд окремих категорій громадян встановлено наступне.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» в Талалаївському управлінні праці та соціального захисту населення заведено єдиний Реєстр інформації про осіб, які мають право на пільги відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист», Законів, якими надаються пільги за професійною ознакою.

З дотриманням вимог «Положення про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117, сформовано особові справи по кожному пільговику, які включають заяву, довідку про склад сім'ї, копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги, копію довідки про присвоєння індитифікаційного номеру у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, облікова картка по формі «1-пільга», в якій, крім іншого, вказано перелік пільг на які має право пільговик.

Станом на 01.07.2005 року в Реєстрі по Талалаївському району зареєстровано 2609 осіб, які мають право на пільги. Скористалися пільгами станом на 01.07.2005 року 1836 осіб.

Заборгованість та розрахунки за надані пільги та субсидії належно відображається в бухгалтерському обліку районного управління праці та соціального захисту населення.

На 01.07.2003 року в обліку Талалаївському управлінні праці та соціального захисту населення рахувалася кредиторська заборгованість по розрахунках з підприємствами - надавачами послуг за надані пільги та субсидії в сумі 53, 72 тис. грн. та дебіторська в сумі 31, 72 тис. грн. Основні кредитори: цех електрозв'язку за надані пільги в сумі 40, 95 тис. грн. та залізниця за пільговий проїзд в сумі 6, 81 тис. грн. Основний дебітор -управління по газопостачанню та газифікації, заборгованість становить 27, 11 тис. грн.

Дебіторська заборгованість виникла в результаті перерахунку проведеного по закінченню терміну отримання субсидій (опалюваного сезону) фактично спожитих житлово-комунальних послуг по споживачах, облік у яких здійснюється по лічильниках.

На 01.07.2005 року в обліку Управління праці також рахувалися кредиторська заборгованість в сумі 26, 8 тис. грн.. та дебіторська заборгованість в сумі 9, 10 тис. грн. Основні кредитори ті ж: цех електрозв'язку за надані послуги пільговим категоріям - заборгованість 6, 49 тис. грн.; залізниця за пільговий проїзд - заборгованість 17, 73 тис. грн. Дебіторська заборгованість в сумі 9, 01 тис. грн. рахується по розрахунках з газовим господарством. Причина виникнення заборгованості та ж, що і в 2003 році.

В порушення вимог ст.42 Закону України «Про Державний бюджет на 2005   рік»   надання   пільг  окремим   категоріям   громадян   за  професійною

ознакою здійснюється без врахування розміру соціальної пільги. Таким чином, протягом 2005 року незаконно надано пільги на суму 22795, 92 грн., в тому числі педагогічним працівникам - 21162, 29 грн., працівникам культури -1159, 42 грн., медичним працівникам - 474, 21 грн.

За результатами перевірки складено акт №20-31/20 від 29.09.2005 року, який підписаний посадовими особами Талалаївського управлінні праці та соціального захисту населення без заперечень та зауважень, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувався.

Згідно ч.4 ст.57 Закону України «Про освіту», педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів

України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» із змінами і доповненнями, встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до п. 6.5.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка

дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1, 4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга, визначено п. 6.5.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" і він не повинен перевищувати суму, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1, 4. Враховуючи те, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» місячний прожитковий мінімум на 1 січня 2005 року становив 409 грн., відповідно величина доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу

дорівнює 570 грн.

Проаналізувавши висновки оскаржуваного акту відповідача та вищезазначені правові норми, суд вважає, що відповідачем зроблені обґрунтовані висновки, що в порушення вимог ст. 42 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» надання пільг окремим категоріям громадян за професійною ознакою здійснювалось Талалаївським управлінням праці та соціального захисту населення без врахування розміру соціальної пільги. Таким чином, протягом 2005 року в порушення положень вказаного закону надано пільги на суму 22795, 92 грн., в тому числі педагогічним працівникам 21162, 29 грн., працівникам культуру 1159, 42 грн., медичним працівникам 474, 21 грн.

Твердження позивача щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України не приймаються судом до уваги, оскільки порядок складання та проекту Державного бюджету, розгляд та його прийняття регулюються главами 6-7 Бюджетного кодексу

України.

Згідно ч. 5 ст. 44 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Таким чином, суд вважає, що викладеними обставинами спростовуються твердження позивача щодо застосування ст. 42 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» не раніше 1 січня 2006 року.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що оскаржувані акт відповідача від 29.09.2005 року № 20-31/20 та лист відповідача від 02.11.2005 року № 20-20/187 є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства та прийняті в межах наділених повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, акт ревізії № 20-31/20 від 29.09.2005 року та лист відповідача № 20-20/187 від 02.11.2005 року, які стали підставою для зміни розміру наданих пільг педагогічним працівникам та розміру оплати за постачання природного газу та інших комунальних послуг, винесені у 2005 році, про що знала позивач.3вернулася до суду з адміністративним позовом щодо оскарження даного акту та листа у серпні 2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем попущений строк звернення до адміністративного суду, оскільки позивач не звернувся до суду в межах річного строку, який обчислюється з дня коли він дізнався про порушення його прав.

Враховуючи те, що позивачем та його представником не заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а відповідач - контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області у наданих запереченнях наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог з даних підстав, суд приходить до висновку, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач достатніх, беззаперечних доказів суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до контрольно-ревізійного управління в Талалаївському районі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч.3ст.160 КАС України виготовлення постанови в повному обсязі відкласти на 11.11.2008р