Цивільна справа № 2-2459/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Волошина В.О.

при секретарях: Тімановській О.М., Романовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

В вересні 2008р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та відповідачкою 27 січня 2001р. було зареєстровано шлюб в Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім'ї. Від цього шлюбу у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Подружнє життя у них не склалося через відсутність взаєморозуміння в поглядах на сімейне життя, несумісності характерів, в результаті чого між ними стали часто виникати сварки і конфлікти при вирішенні кожного побутового питання, які призвели до того, що між ними втрачені почуття любові та поваги. Спільне господарство сторонами не ведеться з липня 2008р., шлюбно-сімейних відносин не підтримують. Подальше спільне життя між сторонами і збереження шлюбу не можливе та суперечить їх інтересам.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив суд його задовольнити. Відповідачка позов визнала, зазначала, що збереження шлюбу неможливе.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 січня 2001р. (а.с. 5). Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Судом встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, які негативно впливають, як на позивача, так і на відповідачку та їх неповнолітню дитину. З липня 2008р. позивач та відповідачка не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, сторони неодноразово намагалися зберегти шлюб, проте на теперішній час і позивач, і відповідачка зазначають, що подальше збереження шлюбу неможливе. Спір, щодо утриманні їх спільної дитини і майновий спір між сторонами відсутній, та сторони домовилися, що після розірвання шлюбу, їх спільна дитина ОСОБА_3, буде постійно проживати разом з відповідачкою.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

У відповідності з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно з ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Судом надався строк для примирення подружжя, проте сторони зазначали в судовому засіданні, що примирення не відбулося і не можливе.

Частиною 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини.

Витрати по реєстрації розірвання шлюбу покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України; ст. ст. 104, 110 - 112 Сімейного кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 27 січня 2001р. в Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 119 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1) -розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 17, 0 /сімнадцять/ грн., ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.