Цивільна справа № 2-3482/09

PIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Романовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м: Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про зобов'язання вчинити дії, розірвання договорів та стягнення грошових коштів,

встановив:

В листопаді 2008р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (ВАТ «КБ «Експобанк») про визнання за ним права отримання вкладів або їх частин за договорами №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр» на першу вимогу позивача, яка була направлена до відповідача 11 жовтня 2008р.; припинити дії відповідача, щодо порушення прав позивача отримати вклади або їх частини за договорами №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр» на першу вимогу позивача, яка була направлена до відповідача 11 жовтня 2008р.; відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача, а саме зобов'язати відповідача виплатити позивачу готівковими коштами відповідні суми вкладів, зокрема: 15000, 0 грн. за договором № 953 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр» і 12400, 0 доларів США за договором № 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр»; припинити правовідношення між сторонами, які виникли внаслідок укладення договорів № 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр», за вимогами позивача, які були надані відповідачу 15 жовтня 2008р. шляхом розірвання договорів №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсотометр»; постановити окрему ухвалу за фактами порушення відповідачем вимог: ч. 2 ст. 598, ч. 2 ст. 1060, ч. 5 ст. 1061, ч.3 ст. 1066, ч. 3 ст. 1068, ч. 1 ст. 1074, ч. 1 ст. 1075 ЦК України, п. 5.2. договорів №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 вересня 2008р. між сторонами були укладені договори №№ 953, 954 банківських вкладів «Відсоткометр», за якими відповідач прийняв від позивача грошові кошти у розмірі 15000, 0 грн. на строк з 11 вересня 2008р. по 11 жовтня 2009р. і 12400, 0 доларів США відповідно на той самий строк.

13 жовтня 2008р. позивачем на адресу відповідача було надіслано дві заяви про дострокову вимогу вкладів, за вищезазначеними договорами №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р., відповідно до умов договорів, якими ця вимога була передбачена.

15 жовтня 2008р. позивачем було надіслано на адресу відповідача заяви про розірвання вищезазначених договорів № № 953, 954 від 11 вересня 2008р.

На вищезазначені заяви про дострокову вимогу вкладів, розірвання договорів банківських вкладів від 11 вересня 2008р. за №№ 953, 954 відповідачем 16 жовтня 2008р. було надіслано на адресу позивача заяву про відмову в задоволенні прохання позивача про дострокову вимогу вкладів та розірвання договорів банківських вкладів, з посиланням на обгрунтування відмови на Постанову Правління Національного банку України за № 319 від 11 жовтня 2008р. «Про додаткові заходи щодо діяльності банків».

Позивач вважає, що відмова відповідача про задоволення його вимог про дострокову вимогу вкладів, розірвання укладених між сторонами договорів банківських вкладів за №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. є незаконними та безпідставними, а тому позивач вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначав, що відповідачем не був порушений жоден нормативний акт, та не було порушено права позивача, оскільки відповідач, як банківська установа повинен керуватися вказівками Національного банку України, яки були викладені в відповідній Постанові Правління, яка забороняла достроково здійснювати повернення депозитних вкладів та розривати відповідні договори.

Суд заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 11 вересня 2008р. позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ВАТ «КБ «Експобанк» договір № 953 банківського вкладу «Відсоткометр» (а.с. 5), за яким відповідно до п. 1.1 - 1.3 договору відповідач прийняв від позивача грошові кошти в розмірі 15000, 0 грн., що підтверджується квитанцією № 1/29001 від 11 вересня 2008р. (а.с. 10) на строк з 11 вересня 2008р. по 11 жовтня 2009р. включно, зі сплатою процентів щомісяця (п. 1.5 договору), на підставі цього договору відповідач відкрив позивачу, як вкладнику, вкладний рахунок № НОМЕР_2 в валюті - гривня.

Також, 11 вересня 2008р. між сторонами було укладено договір № 954 банківського вкладу «Відсоткометр» (а.с. 6), за яким відповідно до п. 1.1 - 1.3 договору відповідач прийняв від позивача грошові кошти в розмірі 12400, 0 доларів США, що підтверджується квитанцією № 1/29003 від 11 вересня 2008р. (а.с. 8) на строк з 11 вересня 2008р. по 11 жовтня 2009р. включно, зі сплатою процентів щомісяця (п. 1.5 договору), на підставі цього договору відповідач відкрив позивачу, як вкладнику, вкладний рахунок № НОМЕР_1 в валюті - долар США.

Відповідно до п. 2.5. вищезазначених договорів банківських вкладів, Вкладник (позивач) має право дострокової вимоги вкладу за відповідною письмовою заявою, що подається до Банку (відповідачу) за п'ять днів до виплати Вкладу.

Згідно з п. 5.2. вищезазначених договорів банківських вкладів кожна сторона має право на свій розсуд розірвати договір шляхом односторонньої письмової відмови від цього договору, яка має бути надіслана стороною рекомендованим листом та/або вручена особисто іншій стороні/її представнику. Терміном розірвання цього договору є одинадцятий день після відправлення та/або вручення стороні/її представнику зазначеної відмови від цього договору.

Скориставшись передбаченими умовами договорів №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. правами, позивач 13 жовтня 2008р. звернувся до відповідача письмово з заявами від 11 жовтня 2008р. про дострокову вимоги вкладів (а.с. 8, 10) у розмірі 12000, 0 грн. і 15400, 0 доларів США відповідно, вказані заяви були надіслані на адресу відповідача поштою.

1.   15     жовтня 2008р. позивач звернувся письмово з заявами до відповідача про розірвання (відмову від) договорів №№953, 954 від 11 вересня 2008р. (а.с. 7, 9) та повернення йому внесених грошових коштів, вказані заяви були отримані та зареєстровані за №№ 1332, 1333 відповідачем того ж дня.

2.   16     жовтня 2008р. відповідач надіслав на адресу позивача лист - відповідь, зі змісту якого вбачається, що у достроковому поверненні банківських вкладів за договорами №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. депозитних коштів, розірвання цих договорів відмовлено з посиланням на Постанову Правління Національного банку України за № 319 від 11 жовтня 2008р.

Відмовляючи позивачу в його вимогах про дострокові вимоги вкладів, розірвання договорів №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р., відповідач посилався на вищезазначену постанову Правління Національного банку України № 319 від 11 жовтня 2008р., а в судовому засіданні представник відповідача посилався також на Лист Національного банку України від 06 грудня 2008р. за № 22-310/946-17250 адресований керівникам комерційних банків та Постанову Правління Національного банку України № 413 від 04 грудня 2008р., якою комерційним банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, проте суд з вказаними твердженнями не може погодитися виходячи з наступного.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності, є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності з ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом постанови Правління Національного банку України за № 319 від 11 жовтня 2008р. «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» з подальшими змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин визначено, що з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабілізації банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку слід виконувати свої зобов'язання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов'язання, незалежно від категорії контрагентів. Проводити з метою недопущення дострокового зняття коштів роз'яснювальну роботу зі своїми клієнтами. Активно проводити стимулюючу роботу із залучення готівки на депозити та пролонгації депозитних договорів. Виплати за умови настання строку згідно з договором здійснювати негайно (п. 2.4, 2.5 Постанови ).

У роз'ясненні Національного банку України, щодо застосування п.2.4 даної Постанови визначено обов'язок банку виконувати свої зобов'язання по договорах банківського вкладу лише в разі настання строку завершення зобов'язань.

Разом з тим, як визначено в ст. 56 Закону України «Про Національний банк України » Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 р. за № 493/92 із змінами та доповненнями та Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. за № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» також визначено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського контролю та управління і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено іншого пізнішого строку набрання чинності.

Оскільки законом визначено порядок набрання чинності нормативно - правовими актами Національного банку України, через 10 днів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, то відсутність відповідної реєстрації означає те, що Постанова Правління Національного банку України № 319 від 11 жовтня 2008р. «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» не набрала чинності, обмежує право власності фізичних осіб щодо банківських вкладів, суперечить загальним положенням про право власності, є підзаконним актом, і, по суті, не може вносити зміни до законів, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Суд вважає, що спірні правовідносини регулюються нормами Глав 71, 72 ЦК України.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога про визнання за позивачем права отримання вкладів або їх частин за договорами №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр» на першу його вимогу, яка була направлена до відповідача 11 жовтня 2008р. підлягає задоволенню, оскільки грунтується на вимогах закону та умовах укладених між сторонами вищезазначених договорів банківських вкладів.

За змістом ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що вимога позивача про дострокову вимогу вкладів відповідно до п. 2.5. договорів №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. настала, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу готівковими коштами відповідні суми вкладів, зокрема: 15000, 0 грн. за договором № 953 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр» і 12400, 0 доларів США за договором № 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр» підлягають задоволенню, як і підлягає задоволенню вимога припинити правовідношення між сторонами, які виникли внаслідок укладення договорів № 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр», за вимогами позивача, які були надані відповідачу 15 жовтня 2008р., шляхом розірвання договорів №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсотометр».

Відносно позовної вимоги про припинення дії відповідача, щодо порушення прав позивача отримати вклади або їх частини за договорами №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр» на першу вимогу позивача, яка була направлена до відповідача 11 жовтня 2008р., то ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки задовольняючи позовні вимоги про розірвання вищезазначених договорів банківського вкладу, зобов'язання відповідача виплатити позивачу, внесенні ним грошові кошти, суд припинив порушення прав позивача зі сторони відповідача.

Стосовно позовної вимоги про постановления судом окремої ухвали за фактом порушення відповідачем вимог: ч. 2 ст. 598, ч. 2 ст. 1060, ч. 5 ст. 1061, ч. 3 ст. 1066, ч.3 ст. 1068, ч. 1 ст. 1074, ч. 1 ст. 1075 ЦК України, п. 5.2. договорів №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківського вкладу «Відсоткометр», то суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, як визначено в ст. 211 ЦПК України, це є правом суду, щодо реагування на порушення закону, з метою направлення ухвали відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Не погоджується суд з твердженнями представника відповідача, що ВАТ «КБ «Експобанк» відмовляючи позивачу в його вимогах керувався Листом Національного банку України від 06 грудня 2008р. за № 22-310/946-17250 адресований керівникам комерційних банків, а також, крім, Постанови № 319 від 11 жовтня 2008р., Постановою Правління Національного банку України №413 від 04 грудня 2008р., оскільки вказаний Лист не є нормативно - правовим актом, а Постанова Правління Національного банку України № 413 від 04 грудня 2008р., немає зворотної дії в часі і не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, як цього вимагає закон.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» з відповідача ВАТ «КБ «Експобанк» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 51, 0 грн. і 30, 0 грн. - збір на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а також з відповідача ВАТ «КБ «Експобанк» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1062, 3 грн. [(15000, 0 грн. +(12400, 0 доларів США X 7, 7 грн.)/100 - 51, 0 грн. + 8, 5 грн.], при цьому судом враховано, що на час ухвалення рішення по справі за курсом Національного банку України 100, 0 доларів США = 770, 0 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 211 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 19, 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 319, 321, 525, 526, 530, 1058, 1060, 1074, 1075 ЦК України; ст. 56 Закону України «Національний банк України»; Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 р. за № 493/92 із змінами та доповненнями; Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. за № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про зобов'язання вчинити дії, розірвання договорів та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право отримання вкладів або їх частин за договорами №№ 953, 954 від 11 вересня 2008р. банківських вкладів «Відсоткометр», укладених між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_1, на його вимогу, яка була направлена до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» від 11 жовтня 2008р.

Розірвати укладені між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» договорів №№ 953, 954 банківських вкладів «Відсоткометр» від 11 вересня 2008р.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» виплатити ОСОБА_1 за Договором банківського вкладу «Відсоткометр» за № 953 від 11 вересня 2008р. суму вкладу у розмірі 15000, 0 /п'ятнадцяти тисяч/ грн.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» виплатити ОСОБА_1 за Договором банківського вкладу «Відсоткометр» за № 954 від 11 вересня 2008р. суму вкладу у розмірі 12400, 0 /дванадцять тисяч чотириста / доларів США.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на користь ОСОБА_1 51, 0 /п'ятдесят одну / грн. - судового збору, 30, 0 /тридцять/ грн. збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 1062 /одна тисяча шістдесят дві/ грн. 30 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.