Справа №2-1227/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Затолочного B.C.,

при секретарі Морозовій Н.М.,

за участю:

•   -     позивача ОСОБА_1,

•   -     представника відповідачів адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ нерухомого майна.

Позов, на задоволенні якого в ході судового розгляду справи наполягав позивач, обгрунтований тим, що сторонам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.

В серпні 2008 року сторони домовилися між собою про визначення часток у квартирі, зазначивши в нотаріально посвідченому договорі про належність кожному з них по 1/3 частині квартири.

В подальшому з відповідачами вони досягли домовленості щодо поділу спільного майна і відповідно до цієї домовленості відповідачі погодилися на отримання грошової компенсації своїх часток квартири, а позивач отримує у власність квартиру.

Не маючи змоги іншим чином оформити своє право власності на квартиру через те, що КП ДОР «Криворізьке БТІ» відмовилося реєструвати договір про визначення часток, позивач просить визнати за ним право власності на спірну квартиру та стягнути з нього на користь відповідачів в рахунок компенсації за належні їм частки по 5329 грн.

Крім того, в судовому засіданні позивач пояснив суду, що на час розгляду справи він компенсував відповідачам їх частки у спільній власності на квартиру.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов визнав повністю, пояснивши, що дійсно сторони домовилися про визначення часток у спільній сумісній власності, про що уклали нотаріально посвідчений договір. КП ДОР «КБТІ» відмовилося реєструвати цей договір. В подальшому сторони домовилися, що право власності на квартиру переходить до позивача, а відповідачам компенсується грошима їх частка квартири. На час розгляду справи судом відповідачі отримали від позивача гроші як компенсацію за частки в квартирі

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом, позивачу, ОСОБА_1, а також відповідачам -ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 на підставі договору міни від 26.03.1994 року, укладеного між сторонами та Страховим акціонерним

товариством СК «Феррум» і посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 1125.

Вказане право власності на спірну квартиру було зареєстровано в КП «Криворізьке БТІ» у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 08.09.2004 року № 4675058.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

На підставі цього 31.08.2007 року між сторонами з метою подальшого поділу було укладено договір про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю, посвідчений державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за реєстровим № 1-2262, на підставі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого БТІ 13.08.2007 р. за № 15557882.

Відповідно до умов вищевказаного договору визначено, що частки всіх співвласників у спільній сумісній власності є рівними і кожному належить по 1/3 частині вказаної квартири.

Відповідно до ст. 182 ЦК України договір про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю, підлягав реєстрації в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

З цією метою 30.05.2008 року позивач звернувся до КП ДОР «Криворізьке БТІ» для реєстрації свого права власності на нерухоме майно. Однак, рішенням реєстратора БТІ ОСОБА_7 за підписом начальника БТІ ОСОБА_8 від 30.05.2008 р. йому та відповідачам було відмовлено у реєстрації права власності та видачі витягу про реєстрацію права власності на тій підставі, що згідно п. 3.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом МЮУ № 7/5 від 07.02.2002 р. у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Позивач обґрунтовано вважає, що відмова КП ДОР «Криворізьке БТІ» є безпідставною та не відповідає положенням закону, а саме ст. 328 ЦК України, оскільки БТІ не було прийнято до уваги, що згідно п. 1 підпункту «б» договору міни від 26.03.1994 р. сторонам переходить у власність не тільки квартира АДРЕСА_3, а й квартира АДРЕСА_4, яка зареєстрована за ними у встановленому законом порядку на підставі цього договору міни, що вбачається з вищевказаного витягу від 08.09.2004 року № 4675058.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Отже, спірна квартира належить сторонам на праві приватної спільної сумісної власності на підставі, що не заборонена законом, про що свідчить договір міни, зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 41 Конституції України, яка містить норми прямої дії, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою собою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, між сторонами досягнуто згоди щодо поділу спірної квартири, якому перешкоджає відсутність реєстрації договору про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно з ч.2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки. Оскільки виділ в натурі вищевказаної квартири на думку співвласників неможливий, то відповідачі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, погодились на отримання від позивача грошової компенсації за свої частки і на визнання за ним права власності на квартиру в цілому.

На час розгляду справи судом відповідачами отримано грошові кошти від позивача як компенсацію їх часток у квартирі.

Тому позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання позову за позивачем, а у вимогах про стягнення з позивача коштів має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 319, 328, 364, 370, 392 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ нерухомого майна задовольнити повністю частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_5.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.