ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
Копія
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
3 листопада 2009 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Юненка М.О., Моцного М.В.,
за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону Врублевського В.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача на постанову військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 16 вересня 2009 року, якою кримінальну справу відносно колишнього військовослужбовця Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С.Нахімова підполковника медичної служби у запасі
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Княгинин Демидівського району Рівненської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 423 КК України, повернуто на додаткове розслідування,
в с т а н о в и л а:
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що будучи начальником медичної служби СВМІ ім. П.С.Нахімова, зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів, притягнув підлеглого матроса ОСОБА_4 до виконання будівельних робіт на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2, та знаходиться за адресою: провулок Юферова, 13 у м. Севастополі.
__________________________________________________________________________
справа № 11- 46 головуючий у суді 1-ї інстанції Меліхов В.С.
На незаконні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_4 в період з 4 січня по 19 травня 2008 року, щоденно, з 8 по 18 годину, убував з розташування військового інституту за вказаною вище адресою по наданим ОСОБА_2 запискам про звільнення, де виконував будівельні роботи.
В наслідок фізичних навантажень при спорудженні будинку ОСОБА_2 у ОСОБА_4 погіршився стан здоров’я, що виразилося у виникненні “нестабільністі положення головки лівої плечової кістки у лівому плечовому суглобі” та “загостренні хронічного геморою, ускладненого випадінням гемороїдальних вузлів, яке супроводжувалося кровотечею”, в зв’язку з чим він знаходився на стаціонарному лікуванні у Військовому клінічному центрі Кримського регіону з 26 травня по 11 червня 2008 року.
Постановою військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 16 вересня 2009 року вказана кримінальна справа повернута прокуророві на додаткове розслідування. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції послався на те, що по даній справі допущена суттєва неповнота досудового слідства, а саме не встановлені факти та обставини, які мають значення по справі, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
В зв’язку з цим, як вказано у постанові, потрібно встановити та зазначити, які протиправні дії в конкретні дні вчинював ОСОБА_2 по відношенню до підлеглого ОСОБА_4 в період з 4 січня по 19 травня 2008 року, залучаючи його до виконання будівельних робіт. Встановити по днях, які роботи виконував безпосередньо ОСОБА_4 у вказаний період при спорудженні будинку. Необхідно також встановити, від виконання яких робіт та в який час в період з 4 січня по 19 травня 2008 року виникло погіршення стану здоров’я потерпілого. Окрім того, по справі необхідно встановити дійсне місцезнаходження свідка ОСОБА_6 та обставини направлення за його підписом трьох телеграм на адресу військового місцевого суду Севастопольського гарнізону про відмову від показів, даних в ході досудового слідства, та встановити особу громадянина, який при допиті в суді в якості свідка, назвався ОСОБА_7. У постанові суду також вказано на необхідність встановлення факту проведення ремонтних робіт в палатах лазарету військового інституту в період з 4 по 28 лютого 2008 року, хто їх здійснював, та які роботи проводилися, а також де знаходився та чим займався потерпілий ОСОБА_4 в період з 23 по 28 лютого 2008 року.
В апеляції прокурор вважає прийняте рішення незаконним з підстав однобічності та неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що мотиви, з яких справу направлено на додаткове розслідування, є надуманими, оскільки всі вказівки суду стосуються необхідності перевірки даних, встановлених під час судового слідства, що може бути усунено шляхом надання органу досудового слідства судового доручення, та здійснення оцінки доказів по справі.
Як вказано в апеляції, обставини протиправного направлення ОСОБА_2 підлеглого ОСОБА_4 з розташування військового інституту на будівництво власного будинку, та які саме будівельні роботи виконував ОСОБА_4, досліджувалися як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні. Про ці обставини потерпілий ОСОБА_4 давав детальні покази, які підлягають оцінці судом разом з іншими доказами в справі.
На думку прокурора, питання щодо встановлення місця, часу та безпосередньо робіт, від яких в період з 4 січня по 19 травня 2008 року виникло погіршення стану здоров’я потерпілого, є надуманим, оскільки висновки судово-медичної експертизи № 407, проведеної Севастопольським міським бюро судових експертиз 28 липня 2008 року, вказують, що вказане погіршення здоров’я сталося в наслідок тривалої важкої фізичної праці.
Стосовно встановлення місця перебування свідка ОСОБА_6 та обставин направлення від його імені на адресу суду телеграм, в апеляції вказується, що такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи, тому що в матеріалах справи є відомості про його дійсне місцезнаходження, а неприбуття та недоставлення його за викликами до суду є результатом неналежного виконання винесених постанов про привід свідка органами внутрішніх справ, на що суд відповідним чином не прореагував.
Як зазначено в апеляції, суд першої інстанції, в порушення ст. 302 КПК України, допитав в якості свідка особу, яка назвалася ОСОБА_7, не пересвідчившись в його особі, при цьому підсудний ОСОБА_2 пояснив суду, що ця особа не має постійного місця проживання та жодних документів, що посвідчують особу, та постійно проживає у нього вдома, допомагаючи по господарству.
Окрім того прокурор вказує, що суд, безпідставно відхиливши клопотання державного обвинувача про виклик та допит в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з яким погодилися всі учасники процесу та заперечували проти повернення справи на додаткове розслідування, зробив висновок про неможливість подальшого проведення судового слідства та направив справу на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Моцного М.В., думку прокурора на підтримання апеляції, позицію підсудного та його захисника, які не заперечували проти направлення справи на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 281 КПК України та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року ”Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 та 64 КПК України не були досліджені або поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Крім того, згідно вимог статей 132 та 223 КПК України органи досудового слідства у постанові про притягнення як обвинувачення та обвинувальному висновку повинні зазначити поряд з іншими обставинами час, місце, спосіб вчинення злочину, його наслідки та інші обставини його вчинення.
Цих вимог процесуального закону слідчим, який проводив досудове слідства у кримінальній справі щодо ОСОБА_2, належним чином не дотримано.
Як вбачається з матеріалів справи, органи досудового слідства пред’явили ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 1 ст. 423 КК України. За змістом цієї статті відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем настає у випадку незаконного використання підлеглого для особистих послуг. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є фактичне заподіяння внаслідок злочинних дій істотної шкоди. При цьому необхідно, щоб розпорядження військового начальника було незаконним, тобто вимагало від підлеглого вчинення таких дій, які не відносяться до його службових обов’язків.
Тобто в ході досудового слідства необхідно встановлювати та аналізувати мотив, мету та фактичні обставини вчиненого діяння, наявність причинного зв’язку між порушенням службовою особою свої обов’язків та настанням конкретних шкідливих наслідків.
Як вбачається з постанови про пред’явлення обвинувачення та обвинувального висновку, органами досудового слідства у провину ОСОБА_2 ставиться те, він з 4 січня по 19 травня 2008 року, з 8 по 18 години, зловживаючи владою та посадовим становищем, діючи з корисливих спонукань та всупереч інтересам служби, систематично звільняв від обов’язків по військовій службі свого підлеглого матроса ОСОБА_4, направляючи його у звільнення, при цьому, всупереч його волі, використовував його в особистих інтересах для виконання робіт не пов’язаних з військовою службою, а саме виконання різноманітних будівельних робіт у власному домоволодінні, в результаті чого здоров’ю матроса ОСОБА_4 була спричинена істотна шкода - загострення хронічного геморою, ускладненого випадінням гемороїдальних вузлів, яке супроводжувалося кровотечею, нестабільність положення головки лівої плечової кістки у лівому плечовому суглобі, а також підірвана бойова готовність ввіреного ОСОБА_2 підрозділу та підірваний авторитет Збройних Сил України.
Разом з тим, із зазначених процесуальних документів не видно в чому виражалися незаконні дії ОСОБА_2, як військової службової особи, по відношенню до підлеглого ОСОБА_4 при направленні останнього для виконання будівельних робіт, про що правильно вказав у постанові суд першої інстанції.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що в ході досудового слідства не досліджувалося питання в чому безпосередньо знаходив свій прояв примус ОСОБА_2 не виконувати ОСОБА_4 обов’язки військової служби, а займатися будівництвом будинку, та чи відбувалося це проти волі останнього.
Відповідно до протоколу судового засідання, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні 22 липня 2009 року на переважну більшість питань про те, які роботи при спорудженні будинку він виконував, повідомив, що не пам’ятає, які безпосередньо роботи виконував у конкретні дні чи проміжки часу, обмежившись загальним перерахуванням виконаних робіт. Таким чином, доводи апеляції про те, що в ході розслідування справи та судового розгляду достовірно було встановлено, в які саме дні та які будівельні роботи виконував потерпілий і де він знаходився в цей проміжок часу, є необґрунтованими.
Окрім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що в період з 4 січня по 19 травня 2008 року, коли ОСОБА_4 виконував будівельні роботи при спорудженні будинку ОСОБА_2, про що вказують органи досудового слідства, у приміщеннях лазарету військового інституту з 4 по 28 лютого того ж року проводилися ремонтні роботи, до виконання яких залучався потерпілий ОСОБА_4, а відповідно до дослідженої в суді історії хвороби № 49 він знаходився на стаціонарному лікуванні з 23 лютого по 2 березня того ж року.
Тобто, всупереч вимогам ст. ст. 22 та 64 КПК України, в ході досудового слідства не було детально встановлено та перевірено, які роботи та в які дні виконував ОСОБА_4 на будівництві будинку ОСОБА_2, з врахуванням погодних умов в цей проміжок часу, а в акті обвинувачення визначено лише період, впродовж якого потерпілий не виконував обов’язків військової служби, а займався спорудженням будинку ОСОБА_2, чим було допущено неконкретність у формулюванні обвинувачення.
На думку колегії суддів військового апеляційного суду така неконкретність пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення є порушенням його права на захист, унаслідок чого він був позбавлений можливості знати в чому його обвинувачують, і захищатися від цього обвинувачення.
Отже, у постанові суду першої інстанції обґрунтовано вказано про необхідність під час додаткового розслідування встановити по днях, які будівельні роботи виконувалися потерпілим при спорудженні будинку ОСОБА_2, для чого провести необхідні слідчі дії та конкретизувати пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення
Такий, вказаний судом першої інстанції, недолік, на думку колегії суддів військового апеляційного суду, має бути усунуто в ході додаткового розслідування шляхом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8, а також проведенням очної ставки між ними.
Як вбачається з постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку, направляючи ОСОБА_4 на виконання будівельних робіт, ОСОБА_2 видавав йому записки про звільнення. Однак матеріали справи не містять в собі відомостей про те, що в ході досудового слідства було в повній мірі досліджено порядок направлення у звільнення військовослужбовців, встановлений у військовому інституті згідно статей 216 - 220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Обов’язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 423 КК України, є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Відповідно до постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку, істотна шкода протиправних дій ОСОБА_2 знаходить свій пряв у загостренні хронічного геморою, ускладненого випадінням гемороїдальних вузлів, яке супроводжувалося кровотечею та виникненні нестабільністі положення головки лівої плечової кістки у лівому плечовому суглобі у потерпілого ОСОБА_4, а також у підриві бойової готовності ввіреного ОСОБА_2 підрозділу та авторитету Збройних Сил України.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок про спричинення шкоди здоров’ю потерпілого був зроблений органами досудового слідства на підставі висновків проведених судово-медичних експертиз. Однак матеріали справи не містять відомостей, що в ході досудового слідства встановлювалося, чи знаходяться перелічені захворювання у причинному зв’язку з інкримінованими діями ОСОБА_2 та в чому безпосередньо виразився підрив бойової готовності ввіреного ОСОБА_2 підрозділу та підірваний авторитет Збройних Сил України.
Таким чином, судом першої інстанції був зроблений правильний висновок про те, що допущена неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, оскільки потребує проведення додаткових слідчих дій для повного встановленню дійсних обставин справи.
Доводи апеляції про те, що суд не дослідивши всі докази в справі та, незважаючи на заперечення учасників процесу, прийняв рішення про неможливість продовження судового слідства і направив справу на додаткове розслідування, чим допустив порушення процесуального законодавства, не ґрунтуються на вимогах закону.
Як вбачається з протоколу судового засідання, при вирішенні питання про повернення справи на додаткове розслідування головуючим у справі було дотримано вимог ч. 2 ст. 281 КПК України. Стосовно ж виклику та допиту в суді свідків, про що просив у своєму клопотанні державний обвинувач, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що таким джерелом доказів як допит вказаних свідків в суді не можливо усунути вказані в постанові суду першої інстанції недоліки досудового слідства.
Таким чином, вважати необґрунтованим рішення суду першої інстанції про повернення з власної ініціативи зі стадії судового розгляду кримінальної справи щодо обвинуваченого ОСОБА_2 прокурору на додаткове розслідування підстав не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
у х в а л и л а:
Постанову військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 16 вересня 2009 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на додаткове розслідування, залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.
Головуючий
судді
З оригіналом згідно:
суддя військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил М.В. Моцний