АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1543/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Троценко Т.А.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.
Суддів Маловічко С.В.
Подліянової Г.С.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_8, сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області, третя особа орган опіки та піклування виконкому Бердянської міської ради, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення, зобов’язання реєстрації,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року ОСОБА_5 яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_4, який з вересня 2007 року відбуває покарання в місцях позбавлення волі, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8, як власника гуртожитку по АДРЕСА_1, про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення.
В позові зазначала, що квартира АДРЕСА_1 у м. Бердянську, у зв’язку із трудовими відносинами була надана у встановленому порядку ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Членами її родини були син ОСОБА_4 та його неповнолітня донька ОСОБА_6, яка проживала разом із нею. З моменту арешту та на час відбування покарання за ОСОБА_4, який зареєстрований за вказаною адресою, право власності цією жилою площею зберігалось, оскільки у квартирі залишились проживати його неповнолітня донька та мати.
Не зважаючи на вказані обставини, після смерті ОСОБА_9 01 серпня 2008 року відповідач замінив двері у квартирі № 95 гуртожитку та вивіз речі, що там залишалися, хоча за домовленістю з ОСОБА_4, який відбуває покарання, у квартирі з неповнолітньою ОСОБА_6 стала проживати її мати ОСОБА_5.
Вважаючи зазначені дії відповідача, як власника гуртожитку та управляючого, незаконними, позивачі просили вселити неповнолітню ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_5 Зобов’язати відповідачів зареєструвати ОСОБА_5. та ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, ухвалити нове рішення, по суті заявлених позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є , невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд першої інстанції, посилаючись на ст. 17 Примірного положення про гуртожитки, ст. 64 ЖК України, виходив з того, що члени сім’ї засудженого ОСОБА_4, який являється наймачем спірного жилого приміщення, мають право на проживання в гуртожитку тільки з моменту проживання самого наймача, оскільки поняття член сім’ї наймача є похідним від поняття наймач жилого приміщення.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.
Так відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції залишив поза уваги ту обставину, що з наймачем ОСОБА_4, та членами його сім’ї ОСОБА_5., та неповнолітньою ОСОБА_6 власник гуртожитку ОСОБА_8 уклав договір найму від 30 квітня 2008 року ( т.2 а.с. 135 ), згідно з яким , наймодавець в особі ОСОБА_8 надав ОСОБА_4 – наймачу, ОСОБА_5 – дружині, та неповнолітній ОСОБА_6 – доньки наймача, у безстрокове користування житло загальною площею 34,5 кв.м., яка складається із двох кімнат житловою площею 29,5 кв.м., кімнату № 95 в гуртожитку, розташованому за адресою : АДРЕСА_1, яка відповідає наступній нумерації технічного паспорту на гуртожиток за 2004 рік, а саме кімнати, № 507 – житловою площею 12,0 кв.м., № 508 – туалет площею 1,7 кв.м., № 509 – коридор 3,3 кв.м., № 510 – житловою площею 17,5 кв.м.
Матеріалами справи, показами свідка, встановлено та не заперечується відповідачем, що після того, як ОСОБА_4 засуджено і направлено в місця позбавлення волі, власник гуртожитку в серпні 2008 року змінив вхідні замки у спірному житловому приміщенні і перешкоджає користуванню членам сім’ї засудженого наймача.
Є також безспірним, що на підстав п.7 ст. 71 ЖК України за тимчасово відсутнім ОСОБА_4, якого засуджено до позбавлення волі, зберігається спірне жиле приміщення.
Згідно ч.4 ст. 78 ЖК України, на положення якої суд також не звернув уваги, члени сім’ї, які проживають у житловому приміщенні, наймач якого тимчасово відсутній ( статті 71,73 ), мають право користуватися усім займаним приміщенням. При цьому вони користуються правами та обов’язками за договором найму цього приміщення.
З огляду наведеного судова колегія вважає, що члени сім’ї наймача, ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_6 підлягають вселенню у спірне жиле приміщення, яке визначене договором найму.
В іншій частині позовні вимоги судом першої інстанції вирішені правильно. Вселення наймача, який знаходиться у містах позбавлення волі, до закінчення терміну покарання є не можливим.
Вимоги про зобов’язання реєстрації позивачів у спірному житловому приміщенні є необґрунтованими, оскільки їх право на реєстрацію ніким не порушувалося. Під час проживання у гуртожитку позивачі зареєстровані не були. У відповідності зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушений, невизнаних або оспорюваних прав. Будь які дії для реєстрації свого місця помешкання позивачі не приймали.
Судова колегія вважає, що вказані порушення суду першої інстанції призвели до неправильного вирішення справи в вищезазначеній частині і тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України змінює рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307,309,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
А пеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2010 року по цій справі в частині відмови вселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Вселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 у кімнату АДРЕСА_1, що відповідає інвентарним номерам технічного паспорту на гуртожиток за 2004 рік, № 507 – кімната, № 508 – вбиральня, № 509 – коридор, № 510 – кімната.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: