РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

     7 квітня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Адаменко О.Г.

                                                       Суддів Руснак А.П.

Павловської І.Г.

                                            при секретарі Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_5 до відділу Державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці  Крим і Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної  шкоди,   за апеляційними скаргами Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим та ОСОБА_5 на рішення  Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

     ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції в Автономній Республіці Крим (далі ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК), Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (далі ГУ ДКУ в АРК), Державного казначейства України про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди.

     Позовні вимоги  мотивовані тим, що рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 21 серпня 2006 року  була визнана протиправною бездіяльність державних виконавців ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК при виконанні рішення Роздольненського районного суду АР Крим про стягнення на його користь з сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі СВК) «Роздольненський» 6624 грн. У зв’язку з цим внаслідок інфляції за період з 1 серпня 2004 року він втратив 853,71 грн.  Крім того, йому завдано моральну шкоду у розмірі 3000 грн., оскільки рішення суду примусово виконано не було, хоча він хворіє і має гостру потребу у коштах.

     Рішенням Роздольненського районного суду АР  Крим від 19 лютого 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ВДВС  Роздольненського РУЮ  в АРК на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 853 грн. 71 коп. шляхом списання даної суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. У задоволенні позову ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди   відмовлено.

ГУ ДКУ в АРК подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати  рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

При цьому  зазначає, що  рішення про стягнення грошової суми на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України є немотивованим  і суперечить вимогам  ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Відповідно до вимог  ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями. Органи державної виконавчої служби  самостійно несуть відповідальність за свої дії. Отже, шкода, заподіяна посадовими особами ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК, повинна відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету, призначених для утримання даного органу.

ОСОБА_5 оскаржив дане рішення суду в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на  порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що рішення суду суперечить вимогам ст. 1167 Цивільного кодексу України, Конституції України і Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які передбачають  право на відшкодування моральної шкоди у разі незаконності дій, рішень або бездіяльності інших осіб. Протиправність бездіяльності посадових осіб ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК встановлена рішенням суду. Висновок суду про відсутність моральних страждань є необґрунтованим, оскільки невиконанням судового рішення було порушено його права і завдано моральні страждання. Крім того, під час розгляду справи суд порушив вимоги ст. 57-60, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу  України.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання,  дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 має бути відхилена, а апеляційна скарга ГУ ДКУ в АРК є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення на його користь з ВДВС Роздольненського РУЮ   в АРК на відшкодування матеріальної шкоди 853,71 грн.  шляхом списання даної суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправної бездіяльності посадових осіб цього державного органу позивачу завдано шкоду, яка полягає у втраті частини стягнутої на його користь рішенням суду грошової суми від інфляції.

     Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він  зроблений  з порушенням норм  процесуального права.

     Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

     Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

     Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

     Згідно зі статтею 1173 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

     Статтею 86 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов’язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.    

     Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій - бездіяльності державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв’язок між бездіяльністю державного виконавця і заподіяною ним шкодою.

     Судом під час розгляду справи правильно встановлено, що  8 жовтня 2003 року до ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК надійшов для виконання виконавчий лист № 2-2307 про стягнення з СВК «Роздольненський» на користь ОСОБА_5 6624 грн., виданий Роздольненським районним судом АР Крим.

     10 жовтня 2003 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього рішення  і боржнику наданий строк для його добровільного виконання.

     Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від  21.08.2006 року  було задоволено скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб ДВС у Роздольненському районі АРК при виконанні виконавчого листа № 2-2307 про стягнення на його користь з СВК «Роздольненський» 6624 грн. і зобов’язано ДВС у Роздольненському районі АРК провести виконання по виконавчому листу № 2-2307 про стягнення з СВК «Роздольненський» 6624 грн. на користь ОСОБА_5  відповідно до діючого законодавства.

     Даним рішенням суду встановлено, що з дня відкриття виконавчого провадження  по виконавчому листу № 2-2307, тобто з 10.10.2003 року до здійснення державним виконавцем дій, які направлені на реальне виконання рішення суду, тобто до 09.08.2004 року пройшло 10 місяців, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

     Згідно з абзацом 1  пункту 9  роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди», затверджених постановою Вищого арбітражного суду України  від 14 липня 1994 року N 2 із наступними змінами та доповненнями, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв’язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент предьявлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобовьязаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

     Відповідно до ст. ст. 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення  справи, та докази на  їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

     Оскаржуване у справі судове  рішення  ухвалено з порушенням цих норм.

     Зробивши висновок про наявність причинного зв’язку  між протиправною бездіяльністю відповідача і втратою позивачем частини грошової суми внаслідок інфляції, суд не обґрунтував його жодним доказом і не надав ніякої оцінки доводам відповідача про відсутність такого зв’язку.

     Проте, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття виконавчого провадження  15 жовтня 2003 року боржник у добровільному порядку виплатив ОСОБА_5 2004,04 грн.

     17 жовтня 2003 року виконавче провадження про стягнення грошової суми з СВК «Роздольненський» на користь ОСОБА_5 було включено до зведеного виконавчого провадження.

     09.08.2004 року  було накладено арешт на майно боржника у  вигляді зерна  пшениці врожаю 2004 року  вагою 16,021 тонн.

     12.09.2004 року було накладено арешт на майно  боржника у вигляді будівлі кошари, автобуса КАВЗ,  зернозбирального комбайну, насіння озимої пшениці вагою 20 тонн, будівель  контори, гаражу, силососховища  і сіносховища.

     27.09.2004 року  у зв’язку з проведенням експертизи арештованого майна виконавче провадження було зупинено.

     19.11.2004 року на адресу ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК надійшло повідомлення про неможливість надання висновку про вартість вказаного майна. Виконавче провадження було відновлено.

     24.11.2004 року платіжним дорученням  № 347  ОСОБА_5 було  перераховано 233,17 грн.

     26.11.2004 року було накладено арешт на грошові кошти у касі  боржника у розмірі 100% від надходження.

     08.12.2004 року  платіжним дорученням  № 362 ОСОБА_5  було перераховано 275,03 грн.

     27.12.2004 року платіжним дорученням № 388 ОСОБА_5 було перераховано 106,53 грн.

     11.01.2005 року  державним виконавцем накладено арешт на всі розрахункові рахунки СВК «Роздольненський» на всю суму боргу відповідно до зведеного виконавчого провадження.

     03.03.2005 року було накладено арешт на всі розрахункові рахунки боржника в межах суми відповідно до зведеного виконавчого провадження.

     18.08.2005 року  платіжним дорученням  № 199  ОСОБА_5  перераховано 886,47 грн.

     28.02.2006 року  державним виконавцем до прокуратури було направлено подання  про притягнення голови СВК «Роздольненський» до кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати ОСОБА_5

     05.06.2006 року  до ВДВС надійшла копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

     04.09.2006 року державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника у вигляді  всієї сільськогосподарської техніки, автомобільної  техніки, а також на грошові кошти.

     16.10.2006 року державним виконавцем були вилучені грошові кошти, які надійшли у касу боржника.

     15.03.2007 року було накладено арешт  на майно боржника – 4 фрегати і комбайн «Єнісей».

     17.04.2007 року платіжним дорученням № 10 ОСОБА_5  перераховано 399,15грн.

     24.04.2007 року платіжним дорученням № 53  ОСОБА_5 перераховано  170 грн.

     06.06.2007 року   платіжним дорученням  № 187 ОСОБА_5 перераховано 2553,69 грн.

     Таким чином, рішення суду в повному обсязі було виконане лише 06.06.2007 року, не зважаючи на застосування вказаних заходів примусового виконання в період з 9 серпня 2004 року.

     Крім того, відповідно до вимог ст. 44.Закону України «Про виконавче провадження», у разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленої цією статтею.

     У першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості заставленого майна.

     У другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника.

      У третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими правовідносинами, після чого задовольняються вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить автору за використання його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва. Після повного задоволення зазначених вимог задовольняються вимоги громадян за загальнообов’язковим  державним соціальним страхуванням та вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочином або адміністративним правопорушенням.

     З відповіді начальника ВДВС «Роздольненського» РУЮ в АРК на звернення ОСОБА_5 від 03.11.2006 року вбачається, що виплати ОСОБА_5 здійснювалися в межах зведеного виконавчого провадження згідно з черговістю,  встановленою ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження».

     Згідно з частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

     В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов’язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б однієї з цих складових  виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

     ОСОБА_5 не довів, що між бездіяльністю державного виконавця щодо здійснення виконавчих дій при виконанні рішення суду про стягнення з  СВК «Роздольненський» на  його користь  6624 грн. в період з 10 жовтня 2003 року по 9 серпня 2004 року, яка визнана протиправною рішенням суду,  і втратою  частини цієї грошової суми внаслідок інфляції є безпосередній причинний зв’язок, і що рішення суду про стягнення вказаної суми  могло бути реально виконане в повному обсязі в період з 10 жовтня 2003 року по 9 серпня 2004 року.

     Докази, що є у матеріалах справи, не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а отже не дають і достатніх правових підстав для задоволення позову.

     Наявність лише рішення  суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо проведення   дій по примусовому виконанню судового рішення в період з 10 жовтня 2003 року по 9 серпня 2004 року не підтверджує причинний зв’язок між цією бездіяльністю та фактом втрати позивачем частини грошової суми внаслідок інфляції.

     Відповідно до частини 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

     Згідно з частиною 3 цієї статті апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення суду.

     Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального  права призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для застосування апеляційним судом частини 3 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України.

     З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду, відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини 1 ст. 309  Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

     Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факт спричинення йому моральної шкоди на суму 3000 грн. внаслідок протиправної бездіяльності посадових осіб ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК.

     Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

     Згідно з ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

     З позовної заяви ОСОБА_5 дійсно не вбачається у чому саме полягала моральна шкода, завдана йому бездіяльністю державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду в період з 10 жовтня 2003 року по 9 серпня  2004 року, протиправність  якої встановлена рішенням суду.

     Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст.  60 Цивільного процесуального кодексу України позивач не надав ніяких доказів завдання йому такої шкоди і наявності безпосереднього причинного зв’язку  між цією шкодою і протиправною бездіяльністю посадових осіб ВДВС.

     За таких обставин  колегія суддів вважає, що в цій частині суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_5 і залишає в цій частині рішення без змін.

     Порушення судом норм процесуального права  при розгляді справи не потягли неправильність рішення суду в цій частині, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

     Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду і не дають підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  303, 304, 307, 308, 309,  313, 314, 316, 317       Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                                  ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці  Крим задовольнити.  

     Апеляційну скаргу ОСОБА_5  відхилити.

     Рішення  Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до  відділу Державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим і Державного казначейства України про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 853,71 грн.   скасувати.

     Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

     В іншій частині рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року залишити без змін.

     Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку  безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

     Судді:  Адаменко О.Г.                               Руснак А.П.                       Павловська І.Г.