Справа № 22ц-845/2010 Головуючий у першій інстанції – Гумен В.М.
Категорія - цивільна Доповідач – Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого – судді Литвиненко І.В.
Суддів – Скрипки А.А., Євстафіїва О.К.
при секретарі – Штупун О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, -
В С Т А Н О В И В :
Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність даного рішення суду вимогам матеріального права та обставинам справи. Апелянти стверджують , що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності. Вони не уповноважували відповідача ОСОБА_4 на вчинення спірного правочину щодо його частки у вказаній квартирі , а тому договір дарування ОСОБА_4 своєї частки квартири є недійсним. Апелянти вважають, що згідно норм матеріального права, необхідна була їх згода на вчинення ОСОБА_4 договору дарування своєї частки квартири. Апелянти також вказують, що рішенням суду від 19 травня 1993 року між ними та відповідачами був проведений розподіл спірної квартири із зазначенням площі, тобто був встановлений лише порядок користування квартирою.
Вислухавши суддю – доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін , з наступних підстав.
В ході судового розгляду даної справи встановлено та підтверджується матеріалами справи , що 06 жовтня 2008 року був укладений договір дарування ( а. с. 8) , посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 належну йому 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_4 на відчужувану за вказаним договором дарування частину квартири підтверджується свідоцтвом про право власності на житло ( а. с. 55) , виданим підприємством ’’Чернігівнафтогаз’’ 23 вересня 1996 року та зареєстрованим комунальним підприємством ’’ Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації ” Чернігівської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно , реєстраційний номер 24936959.
Згідно даних комунального підприємства „Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради ( а. с. 54) , квартира АДРЕСА_1 знаходиться у приватній спільній частковій формі власності у ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 Частка кожного із співвласників у приватній спільній частковій формі власності складає ј.
Квартира, що складає Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5, ОСОБА_4 складається з двох житлових кімнат загальною площею 40 кв. м, житловою 23,6 кв. м . Квартира, що складає Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 , складається з двох житлових кімнат площею 27, 5 кв. м , загальною площею 40, 7 кв. м ( а. с. 54).
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, що оскільки квартира АДРЕСА_1 має форму власності – приватна спільна часткова , і частка кожного із співвласників складає ј, то відповідно до приписів статті 361 Цивільного кодексу України ОСОБА_4, як співвласник у праві спільної часткової власності, мав право самостійно розпоряджатися своєю часткою. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 , оскільки їх право як співвласників у спільній частковій власності при укладенні оспорюваного ними договору дарування від 06 жовтня 2008 року, порушено не було.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини , не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.
Твердження апелянтів відносно того, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності , спростовуються матеріалами справи ( а. с. 54, 55). Вказана квартира має форму власності – приватна спільна часткова.
Таким чином, доводи апеляційної скарги , що ОСОБА_4 не міг подарувати ОСОБА_5 свою 1/4 частку у спірній квартирі без попередньої згоди позивачів , як співвласників у праві спільної власності , не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки вони не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини – право спільної часткової власності.
Така самостійність обмежується в разі розпорядження - правом переважної купівлі іншим співвласником. Згідно приписів ч. 1 статті 362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Таке переважне право співвласників не поширюється на відчуження частки шляхом укладення договору дарування.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції , ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд , -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: