Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 року Справа № 40/188-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Карбань І.С.
судді Істоміної О.А.,
судді Шутенко І.А.- доповідач,
при секретарі – Крупі О.В.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом – Куценко О.В. за довіреністю б/н від 07.09.2006р.
відповідача за первісним позовом –Старжинської О.С. за довіреністю №318 від 15.01.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. №1917 Х/2) ВАТ „Мегабанк” на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2007р. по справі № 40/188-06
за позовом ТОВ „Фірма „Восток”, м. Харків,
до ВАТ „Мегабанк”, м. Харків,
про стягнення 986 540 грн. 00 коп., -
та за зустрічним позовом ВАТ „Мегабанк”, м. Харків,
до ТОВ „Фірма „Восток”, м. Харків,
про визнання недійсним попереднього договору №3/10-04 від 10.03.2004р., -
встановила:
ТОВ „Фірма „Восток” звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив стягнути з відповідача, ВАТ „Мегабанк”, на свою користь 986540,00грн. збитків, завданих неналежним виконанням ВАТ „Мегабанк” зобов’язань. Також позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У ході розгляду справи в суді першої інстанції, ВАТ „Мегабанк” подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати недійсним попередній договір №3/10-04 від 10.03.2004р., укладений між ТОВ „Фірма „Восток” та ТОВ „КУА „Форвард”.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2007р. (колегія суддів: головуючий судді Прохоров С.А., судді Шарко Л.В., Хотенець П.В.) по справі № 40/188-06 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ „Мегабанк” на користь ТОВ „Фірма „Восток” 980 000,00 грн. збитків, 9800,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ВАТ „Мегабанк” відмовлено повністю.
Відповідач за первісним позовом, з рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2007р. по справі № 40/188-06 не погодився, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити ТОВ „Фірма „Восток” у задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм чинного законодавства.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків, позивач за первісним позовом посилається на ст.ст. 224, 225, 229 ГК України, згідно з положеннями яких підставою господарсько-правової відповідальності, тобто стягнення збитків, є порушення учасником господарських відносин господарського зобов'язання.
Апелянт вважає, що між позивачем та відповідачем за первісним позовом не існує господарського зобов'язання, внаслідок порушення якого у ТОВ „Фірма „Восток” виникло право на стягнення з ВАТ „Мегабанк” 500000,00 грн. неустойки та 480000,00грн. збитків (упущена вигода).
На думку апелянта, порушуючи ст. 43 ГПК України, суд першої інстанції не з'ясував чи існував обов'язок банку надати товариству документи, передбачені п. 2.1.1 попереднього договору укладеного між ТОВ „Фірма „Восток” та ТОВ „КУА „Форвард” або здійснити певні дії, які б дозволяли позивачу за первісним позовом їх отримати. Таким чином, апелянт вважає, що судом не було встановлено яке правопорушення здійснив банк, яка вина в діях банку та чи існує між спричиненою шкодою та діями банку причинно-наслідковий зв'язок.
Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2007р. по справі № 40/188-06 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представники сторін, до початку судового засідання, звернулись до суду із клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 16.07.2007р. оголошувалась перерва до 18.07.2007р. до 10:30 год.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Під час апеляційного провадження встановлено, що 10.09..2003р. між ТОВ „Фірма „Восток” та ВАТ „Мегабанк” було укладено кредитний договір №99/2003, згідно умов якого, ВАТ „Мегабанк” надав „ТОВ „Фірма „Восток” кредити –відновлювану кредитну лінію на поповнення обігових коштів в сумі 2 300 000,00грн. строком з 10.09.2003р. по 10.10.2003 включно зі сплатою 22% річних.
24.04.2003р. між ТОВ „Фірма „Восток” та ВАТ „Мегабанк”, у забезпечення своєчасного виконання ТОВ „Фірма „Восток” зобов’язань за кредитним договором, було укладено Договір застави майна №39-з-2, згідно умов якого, ТОВ „Фірма „Восток” передало у заставу ВАТ „Мегабанк” належні йому на праві власності цінні папери, які є простими іменними акціями ЗАТ „Ровенський ливарний завод” у кількості 5056847шт., номінальною вартістю 5 056 847,00грн.
10.03.2004р. між ТОВ „Фірма „Восток” та ТОВ „КУА „Форвард” було укладено попередній договір № 3/10-04 (надалі попередній договір), за умовами якого сторони зобов'язались у строк до 26.03.2004.р. укласти основні договори позики та застави. У забезпечення договору позики, відповідно до вимог п. 1 попереднього договору, сторони мали до 26.03.2004р. укласти договір застави, за умовами якого, позивач за первісним позовом зобов'язався передати у заставу ТОВ „КУА „Форвард” прості іменні акції ЗАТ „Рівненський ливарний завод” у кількості 5056847 шт., номінальною вартістю 5 056 847,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, прості іменні акції ЗАТ „Ровенський ливарний завод” у кількості 5056847шт., номінальною вартістю 5 056 847,00грн., які позивач за первісним позовом мав намір передати у заставу за попереднім договором № 3/10-04 від 10.03.2004р., були надані у заставу ВАТ „Мегабанк”, згідно з договором застави №39-з-2 від 24.04.2003р. у забезпечення належного виконання умов кредитного договору №99/2003 від 10.09.2003р.
Згідно з п.2.1.1 попереднього договору ТОВ „Фірма „Восток” зобов'язалась до моменту підписання договорів позики та застави, тобто до 26.03.2004р., надати документи, що підтверджують право власності позивача на предмет застави, а також документи, що свідчать про те, що це майно не є предметом застави іншому кредитору(кредиторам).
З оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області вбачається, що задовольняючи первісний позов в частині стягнення 980000,00грн. збитків, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 26.03.2004р., позивач за первісним позовом не міг виконати зобов'язання п. 2.1.1 попереднього договору, в зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом лише 06.04.2004.р. виконав свої зобов'язання щодо припинення права застави на майно позивача за первісним позовом, що унеможливлювало надання позивачем за первісним позовом документів, визначених п.2.1.1 попереднього договору.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з п.2.1.1 попереднього договору позивач за первісним позовом повинен був надати документи, що підтверджують право власності позивача на предмет застави, а також документи, що свідчать про те, що це майно не є предметом застави іншому кредитору(кредиторам).
Згідно зі ст. 593 ЦК України, ст. 28 Закону України „Про заставу” право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Облік прав власності на іменні цінні папери в документарній формі, зареєстрований відповідно до Законів України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди", регулюється Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 26.05.1998 р. Вказане Положення встановлює вимоги до ведення системи реєстру власників іменних цінних папері та порядок ведення цього реєстру.
Згідно з п. 7.20 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів припинення застави здійснюється реєстроутримувачем на підставі розпорядження застави, підписаного від імені зареєстрованого в системі реєстру заставодержателя цінних паперів, оригіналу або нотаріально засвідченої копії документу, який підтверджує припинення існування застави іменних цінних паперів. Таким чином, колегія суддів зазначає, що особою, яка зобов'язана внести запис про припинення застави є реєстроутримувач. Обов'язок надання відповідачем за первісним позовом відповідних документів та строк їх надання вказане положення не містить.
Враховуючи, що відповідач за первісним позовом письмово листом від 13.02.2004р. засвідчив факт припинення зобов'язань за кредитним договором №99/2003 від 10.09.2003р., що є підставою припинення права застави, колегія суддів вважає, що позивач за первісним позовом мав можливість у визначений попереднім договором строк надати іншій стороні за попереднім договором документ, який засвідчував відсутність обтяжень на акції, які діяли відповідно до договору застави №39-3-2 від 24.04.2003р., укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, керуючись ст.8 ЦК України, застосував положення ст. 44 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Однак, згідно зі ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
У відповідності до Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, в той час як Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, встановлює вимоги до ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів.
Тобто, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вказані нормативно-правові акти регулюють різні відносини, оскільки Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” регулює ведення режиму обтяжень, а Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів регулює ведення реєстру власників, в зв'язку з чим по-різному встановлено режим ведення реєстрів та різну відповідальність осіб, які зобов'язані здійснювати певні дії. Більш того ведення реєстру власників іменних цінних паперів врегульовано Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 26.05.1998 р., тому відносини з ведення реєстру власників іменних цінних паперів повинні регулюватись саме цим нормативно-правовим актом.
Щодо посилань суду першої інстанції на те, що листом від 17.03.04р. (вих.№59) ТОВ „Фірма „Восток” зверталась до реєстратора ВАТ „Рівне-реєстр” стосовно надання виписки з реєстру власників іменних цінних паперів про те, що прості іменні акції ЗАТ „Рівненський ливарний завод” є її власністю і не є предметом застави іншим кредиторам, колегія суддів відмічає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ТОВ „Фірма „Восток” виписки з реєстру власників іменних цінних паперів, чи будь-якої іншої відповіді від ВАТ „Рівне-реєстр”. Під час розгляду даної справи апеляційним господарським судом, позивачем за первісним позовом такі докази також не надавались.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що судом першої інстанції не досліджувалась можливість наявності інших обставин, в зв'язку з якими ТОВ „Фірма „Восток” не могло засвідчити відсутність обтяжень акцій ЗАТ „Рівненський ливарний завод”.
Згідно ч. 4 ст. 623 ЦК України, при визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором, щодо їх отримання.
Однак, як свідчать пояснення представника ТОВ „Фірми „Восток” та матеріали справи, позивачем за первісним позовом не було вчинено такі заходи ( зокрема, звернення з позовом про зобов’язання зняття, у встановленому законом порядку, обтяження з простих іменних акцій, тощо).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення з ВАТ „Мегабанк” 980000,00грн. збитків є безпідставним та необгрунтованим.
Стосовно стягнення 6440,00грн. третейського збору та 100,00грн. реєстраційного збору, колегія суддів зазначає, що гідно матеріалів справи, рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації „Проммашінвест" по справі № 2-Ю/2005 від 02.11.2005р. частково задоволено позов ТОВ „КУА „Форвард” і присуджено до стягнення з ТОВ „Фірма „Восток" на користь ТОВ „КУА „Форвард" 500000,00грн. неустойки, 480000,б0грй. 6440,00грн. третейського збору, 100,00грн. реєстраційного збору.
Платіжним дорученням №10 від 16.11.2005р. та платіжним дорученням №16 від 17.11.2005р. ТОВ „Фірма „Восток” сплатило ТОВ „КУА „Форвард” 500000,00грн. неустойки та 480000,00грн. збитків
Відповідно до ч. 2 ст. 24 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ „Фірма „Восток” фактично сплатила на користь ТОВ „КУА „Форвард” 6440,00грн. третейського збору та 100,00грн. реєстраційного збору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги за первісним позовом в цій частині не підлягають задоволенню.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки, як свідчать матеріали справи, попередній Договір укладено у відповідності з вимогами чинного законодавства і він відповідає вимогам ст.ст. 203 та 635 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, при винесенні рішення господарський суд Харківської області не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статтей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 1 ст. 104, ст. ст. 105 ГПК України колегія суддів одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2007р. по справі № 40/188-06 скасувати частково.
Відмовити в первісному позові в частині стягнення з ВАТ „Мегабанк” 980000,00грн. збитків.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2007р. по справі № 40/188-06 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Восток” (м. Харків, пров. Університетський 1, р/р № 2600201300157 в ХФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 350686, код 14364800) на користь Відкритого акціонерного-товариства „Мегабанк” (м. Харків вул. Артема ЗО, р/р № 32001179300 в Управлінні НБУ Харківської області МФО 351447, код 09804119) 4932,70грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Істоміна О.А.
Шутенко І.А.