Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2007 року Справа № 44/20-06 (н.р. 11/286-04)
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Карбань І.С.,
судді Олійника В.Ф.,
судді Шутенко І.А. -доповідач,
при секретарі – Крупі О.В.
за участю представників сторін:
позивача –Оганян Л.А. за довіреністю №01-62юр/6113 від 21.09.2006р.,
відповідача –Монтяна С.С. за довіреністю №05/03 від 04.01.2007р., Колісниченко П.Ю. за довіреністю №32/22 від 09.01.2007р. та Лукріної С.С. за довіреністю №33/22 від 09.01.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2097 Х/2) КП „ТВО „Харківкомунпромвод” на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. по справі № 44/20-06 (н.р.11/286-04)
за позовом АК „Харківобленерго”, м. Харків,
до КП „ТВО „Харківкомунпромвод”, м. Харків
про стягнення 44131860,13 грн., -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 32652474,62 грн., з яких: заборгованість за електричну енергію, що виникла із договору № 1 від 01.08.1999 року на користування електричною енергією, укладеного між сторонами у розмірі 25407553,78 грн.; екологічна складова тарифу (ЕКС) у розмірі 340,01 грн.; податок на додану вартість 5072689,92 грн.; заборгованість по реактивній енергії (КРЕ) у розмірі 180652,47 грн.; З відсотки річних, нарахованих на суму боргу ,у розмірі 180652,47 грн., індекс інфляції, нарахований на суму боргу, У розмірі 1134769,05 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1 від 01.08.1999 року на користування електричною енергією щодо своєчасної оплати за використану електричну енергію.
Заявою від 28.10.2003 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 44357601,13 грн., з яких: 30480870,11 грн. основного боргу, у тому числі ПДВ 5072737,65 грн., ЕКС -304,01 грн.; КРЕ - 180700,68 грн.; ПДВ на КРЕ -25450, 87 грн.; пеня -11706093,21 грн.; 3% річних -829717,21 грн.; індекс інфляції -1134769,05грн.
Заявою від 23.03.2004 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 44132268,14 грн., з яких: 304461688,67 грн. основного боргу, у тому числі ПДВ 5069540,74 грн., ЕКС -304,01 грн.; пеня -11706093,21 грн.; 3% річних -829717,21 грн.; індекс інфляції-1134769,05 грн.
Заявою від 19.04.2004 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 44131860,13 грн., з яких: 30461280,66 грн. основний борг, у тому числі ПДВ 5069472,74 грн.; 11706093,21 грн. пеня; 829717,21 грн. 3% річних; 1134769,05 грн. індекс інфляції.
Позивачем 02.02.2007 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з урахуванням зменшення позовних вимог по електроенергії у сумі 18 748 830,14 грн. : де 14 420 278,68 грн. - борг за електроенергію, 2 870 353,98грн. ПДВ, 4 813,00 грн. - ПДВ на ЕКС, 1040308,46 грн. 3% річних, 122 490,34 грн. інфляційних, 1 226 855,68 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2007р. зазначені уточнення прийняті судом першої інстанції до провадження та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. по справі №44/20-06 (н.р. 11/286-04) (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дюкарєва С.В., судді Білоусова Я.О., Ільїн О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "ТВО "Харківкомунпромвод" на користь АК "Харківобленерго" 14 420 278, 68грн. заборгованості за електроенергію, 2870353, 98 грн. ПДВ на електроенергію, 4 813грн. ПДВ на ЕКС, 122490,34 грн. індексу інфляції, 1 040 308,46 грн. 3% річних та 1 226 855, 68грн пені, 25500грн. державного мита і 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 13 165 835грн. основного боргу провадження у справі припинено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. по справі №44/20-06 (н.р. 11/286-04) в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове, яким повністю відмовити позивачу в задоволені позову, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм чинного законодавства.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в тексті оскаржуваного рішення суд посилається на постанову НКРЄ про встановлення тарифу, однак, в матеріалах справи зазначений документ відсутній, а замість офіційного документу судом першої інстанції в обґрунтування рішення покладено комп'ютерні роздруківки невідомого походження, без жодних реквізитів, які б дозволили віднести їх до офіційних документів у відповідності до Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55. Таким чином, на думку апелянта, в порушення вимог ст. 33 ГПК України позивач не довів ті обставини на які він посилається.
Щодо стягнення 1 040 308,46 грн. 3% річних, апелянт зазначає, що позивач до матеріалів справи надав розрахунок відсотків річних лише на суму 104 тис.грн. При цьому в заяві про уточнення позовних вимог позивач безпідставно просив стягнути 1040308,46 грн. 3% річних і суд необґрунтовано стягнув саме цю суму з відповідача, не маючи у матеріалах справи розрахунку на вказану суму.
Предметом спору є відносини, які склалися у період 2002 -2003 рр. Але, на думку апелянта, суд першої інстанції, в порушення вимог Прикінцевих та перехідних положень, застосував норми Цивільного кодексу України, який було введено в дію з 01.01.2004 р.
Апелянт також вважає, що в порушення ст. 5 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію" від 20.02.2003р. №554 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.1999 р. № 1741, судом задоволені в повному обсязі вимоги позивача по стягненню пені без врахування суми реструктуризованої заборгованості населення перед відповідачем та рекомендацій Кабінету Міністрів України про не стягнення пені за несвоєчасні розрахунки за використану електричну енергію з відповідача, як підприємства, що надає послуги населенню. Без мотивування, не взята судом першої інстанції до уваги і Довідка про те, що 89,9 % відсотків послуг водопостачання у місті споживає населення, яке згідно законодавства не сплачує пеню при несвоєчасних платежах.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. по справі № 44/20-06 (н.р. 11/286-04) вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження та судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.08.1999р. укладений договір №1 на користування електричною енергією, відповідно до умов якого позивач взяв зобов'язання постачати відповідачеві електричну енергію у відповідності з умовами договору, а відповідач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови визначені даним договором.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що Указом Президента України „Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України” №335/98 від 21.04.1998 (публікація „Офіційний вісник України” №6 від 07.05.1998р., ст.588) встановлено, що на рішення Комісії не поширюється дія Указу Президента від 03.10.1992 № 493 „Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів влади” в частині встановлення цін і тарифів. Тому, у відповідності до п. 7.1. „Правил користування електричною енергією” затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28, розрахунки споживачів (суб'єктів господарчої діяльності) з постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом здійснюються за чинними тарифами, які розраховуються енергопостачальними компаніями відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ України.
Відповідно до пунктів 3.6.1., 3.6.2, 3.6.3 Постанови НКРЕ України „Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом” від 13.06.1996р. №15/1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.08.1996р. за №433/1458, тарифи на постачання підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ, а ліцензіат одержує від споживачів, яким він постачає електричну енергію, плату за роздрібним тарифом, однією із складових частин якого є тариф на постачання. Ліцензіат має право використовувати кошти, які відносяться до складової частини роздрібного тарифу, якою є тариф на постачання, та отримувати кошти, які є складовою частиною тарифу на передачу, для розрахунків з ліцензіатами, які здійснюють ліцензовану діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.
Тарифи на постачання, згідно Постанови НКРЕ України від 13.06.1996р. №15/1, встановлюються таким чином, щоб забезпечити ліцензіату прибуток та достатні надходження коштів для відшкодування його виправданих витрат, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності та забезпечення повноти отримання коштів за поставлену споживачам електричну енергію.
Механізм формування тарифів передбачений Постановою НКРЕ України від 22.01.2001 №47 „Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом”.
Роздрібні тарифи визначаються з урахуванням класу споживача, які визначаються у відповідності до Постанови НКРЕ України від 13.08.1998 № 1052 „Про Порядок визначення класів споживачів”, згідно якої, в межах кожного класу споживачів зберігаються діючі тарифні групи. Роздрібні тарифи застосовуються з урахуванням напруги та тарифної групи кожної точки обліку споживача окремо.
Постановою НКРЕ України від 20.12.2001 № 1241 „Про тарифи, диференційовані за періодами часу”, встановлено, що з 01.01.2002р. енергопостачальні компанії, які визначають роздрібні тарифи на електричну енергію для споживачів, для розрахунків із споживачами І та II класів напруги формують тарифи, диференційовані за періодами часу виходячи із рівня роздрібних тарифів на електричну енергію. Ставка тарифу для кожного періоду часу визначається шляхом множення встановленого роздрібного тарифу для споживачів відповідного класу на тарифний коефіцієнт. Для визначення рівня ставок тарифів, диференційованих за періодами часу, для кожного періоду (нічний, напівпіковий, піковий) та всіх сезонів встановлюються тарифні коефіцієнти на тривалість періодів, що відображено у Постанові НКРЕ України № 1241.
Як свідчать матеріали справи, АК „Харківобленерго” відповідно пунктів 3.71, 3.7.4. Постанови НКРЕ України „Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом” від 13.06.1996р. №15/1, були розраховані роздрібні тарифи на спожиту електричну енергію для споживачів (крім населення).
Згідно з вимогами пунктів 3.6.8, 3.7.2. Постанови НКРЕ України „Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом” від 13.06.1996 № 15/1 та п. 3 Постанови НКРЕ України від 22.01.2001 р. № 47 „Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом” розраховані тарифи були опубліковані у засобах масової інформації, а саме у газеті „Слобідський край” (копії на 9 аркушах наявні в матеріалах справи).
Відповідно до Постанови НКРЕ України „Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом” від 13.06.1996 № 15/1 (п. 3.6.4 та п. 4), НКРЕ України та її уповноважені представники здійснюють контроль за дотриманням ліцензіатом ліцензійних умов шляхом аналізу звітності, інших документів, які надає ліцензіат НКРЕ, та шляхом проведення контрольних перевірок діяльності ліцензіата в порядку установленому НКРЕ, переглядає тарифи у разі нецільового використання коштів, передбачених у затверджених тарифах ліцензіата.
Таким чином, колегія суддів вважає, що тарифи на електричну енергію, встановлені АК „Харківобленерго” у період з 01.10.2002 р. по 01.07.2003р., є законними та затвердженими у визначеному законом порядку.
Колегія суддів не приймає твердження апелянта стосовно відсутності в матеріалах справи, належним чином оформленої, копії постанови НКРЄ про встановлення тарифу, та стосовно неправомірності посилання судом першої інстанції на копії документів, які не відносяться до офіційних документів, оскільки, як свідчать матеріали справи, 18.05.2005 АК „Харківобленерго” було надано пояснення до даної справи разом з завіреними Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) постановами НКРЄ, якими визначено порядок формування тарифів постачальника електроенергії за регульованим тарифом (т.9; а.с. 114-139). В матеріалах справи також знаходяться пояснення начальника Харківського територіального представництва, яке підтверджує обґрунтованість застосування розрахованих і затверджених АК „Харківобленерго” тарифів (т.9, а.с. 63,64) та пояснення позивача щодо обґрунтованості тарифів (т. 9, а.с. 8,9., та інші).
Колегія суддів відмічає, що в матеріалах справи наявні розрахунки роздрібних тарифів на споживання електричної енергії на жовтень 2002 р. - червень 2003р., пояснення щодо механізму розрахунку роздрібних (т. 9 арк. справи 8-9; 63-64; 114-139) та пояснення про розрахунки за електричну енергію по тарифах диференційованих за періодами часу до Договору на користування електричною енергією № 1 від 01.08.1999 (т. 5 акр. справи 77), крім того, у даній справі було проведено судову експертизу (т. 8 арк. справи 142-146). Згідно висновку експертизи від 25.10.2004р., тарифи застосовані при розрахунку суми позову відповідають тарифам, які повинні застосовуватись відповідно до положень нормативних актів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем документально підтверджено обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року та п. 4.1 договору № 1 від 01.08.1999 року на користування електричною енергією, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язаний проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за використану електричну енергію за період з жовтня 2002 року по липень 2003 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за спожиту електроенергію.
Частково відповідачем основну заборгованість сплачена, та станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 14 420 278,68грн. та ПДВ на електроенергію 2 870 353, 98грн., а також ПДВ на ЕКС у розмірі 4 813грн., що підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідачем не сплачена, тобто продовжує існувати обов'язок по сплаті заборгованості після набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 16.01.2003 року, колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції його положення до цивільних відносин щодо виконання відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, колегія суддів вважає висновок господарського суду Харківської області щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію у сумі 14 420 278,68грн., ПДВ на електроенергію 2 870 353, 98грн., ПДВ на ЕКС у розмірі 4 813грн. обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.
Також, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо припинення, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в частині сплачених відповідачем 13 165 835грн. основного боргу підлягає.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення оплати вартості електричної енергії позивач нарахував відповідачу індекс інфляції, який склав 122 490,34грн. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, індекс інфляції у сумі 122 490,34грн. відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню на користь позивача.
За прострочення оплати вартості електричної енергії позивач також нарахував відповідачу 3% річних.
Колегія суддів зазначає, що згідно розрахунку, 3% річних нарахованих на суму основного боргу складають 140 038, 46 грн., однак, з оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції при стягненні 3% річних помилково було зазначено суму 1040308,46 грн., через що рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. в частині стягнення 3% річних підлягає зміні.
Колегія суддів вважає також необхідним відмітити, що правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до п. 7.2.3 договору №1 від 01.08.1999р. сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за добу по день фактичної оплати. За прострочення внесення оплати за спожиту електроенергію позивач нарахував відповідачу пеню, яка склала 1 226 855,68грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня в сумі 1226855, 68грн. відповідає вимогам чинного законодавства, договору та підлягає стягненню на користь позивача.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення апелянта щодо нарахування тарифу за електричну енергію не як для юридичної особи, а як для населення, оскільки колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач насамперед є юридичною особою, частково здійснює використання електричної енергії для власних потреб, а споживачами послуг відповідача є не тільки населення, а й підприємства, установи та організації м.Харкова.
За таких обставин, при винесенні рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, однак у мотивувальній та резолютивних частинах рішення господарський суд першої інстанції допустився арифметичної помилки при визначенні суми 3% річних, через що оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга –частковому задоволенню.
Керуючись ч. 4 ст. 103, п.3 ч.1 ст. 104 ст. 105 ГПК України, колегія суддів одноголосно,-
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. по справі №44/20-06 (н.р. 11/286-04) змінити в частині визначення суми стягнення 3% річних, визначивши її в розмірі 104 038,46 грн.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. по справі №44/20-06 (н.р. 11/286-04) залишити без змін.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Олійник В.Ф.
Шутенко І.А.