Справа № 2-27/2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем України

8 квітня 2010 року                                                                                         смт. Козелець

        Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

                головуючого     судді                            Короїд Ю.М.,

                при секретарі                                       Бардаченко Т.М.

                   за участю

                   позивачів                                            ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                                                                ОСОБА_3, ОСОБА_4

                   представників позивача                    ОСОБА_5 ОСОБА_6,

                                                                                ОСОБА_7, ОСОБА_8,

                                                                                ОСОБА_9

                   представників відповідачів              ОСОБА_10, ОСОБА_11,

                                                                               ОСОБА_12, ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом прокуратури  Чернігівської області в інтересах Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_4  до Чернігівської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мисливське господарство «Максим»       про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради, визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства та зобов’язання повернення мисливських угідь, -

в с т а н о в и в:

До Козелецького районного суду із позовною заявою до Чернігівської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мисливське господарство «Максим» про визнання  незаконним  та скасування рішення Чернігівської обласної ради, визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства та зобов’язання повернення мисливських угідь звернулась прокуратура Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та соціально незахищених громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги та пояснив, що рішенням Чернігівської обласної ради надано у користування ТОВ «Максим» мисливські угіддя. Вказане рішення є незаконним, оскільки при дані угіддя розташовані на території населеного пункту та включають в себе земельні ділянки, які належать громадянам. При цьому не отримані дозволи сільської ради та цих громадян. При цьому ТОВ «Максим» порушує вимоги законодавства, оскільки встановило межові знаки навіть в населених пунктах, штучно створює концентрацію диких тварин, здійснює полювання забороненими методами. Як наслідок управління мисливського господарства незаконно уклало договір про порядок упорядкування мисливських угідь. Просить зобов’язати відповідача повернути незаконно отримані мисливські угіддя.

Представник Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та пояснив, що управління до прокуратури області із заявою про представлення їх інтересів не зверталось. Вважає позов необґрунтованим, оскільки рішення обласної ради було прийняте на підставі подання управління з дотриманням чинного законодавства. Зокрема, було отримано дозволи всіх землевласників або землекористувачів, які визначені у формі 6-зем, з товариством укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Представники Максимівської сільської ради ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали позовні вимоги та зазначили, що мисливське господарство «Максим» встановило межі господарства  в населених пунктах ОСОБА_8 та Соколівка, здійснює свою діяльність на земельних ділянках, які належать мешканцям цих сіл.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та пояснили, що товариству «Максим» не надавали згоди на використання земельних ділянок, які їм належать на праві власності. При цьому не можуть пояснити, яким чином порушуються їх права, а про порушення їх прав дізнались від працівників прокуратури.  

Представник позивача ОСОБА_9 пояснила, що її матері ОСОБА_16 належить на праві приватної власності земельна ділянка. Дана земельна ділянка використовується для сінокосу і її мати не надавала дозволу на використання земельної ділянки мисливським господарством.

Представники Чернігівської обласної ради ОСОБА_10, ОСОБА_11 позовні вимоги не визнали та пояснили, що рішення про надання у користування мисливських угідь прийняте на підставі чинного  законодавства, з дотриманням процедури. При цьому були отримані всі необхідні погодження, в тому числі із власниками або користувачами відповідно до довідки 6-зем. Будь-яких порушень прав громадян при володінні, користуванні та розпорядженні належними їм ділянками допущено не було.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю „Мисливське господарство «Максим» ОСОБА_12, ОСОБА_13 позовні вимоги не визнали та пояснили, що згідно чинного законодавства власники або користувачі земельних ділянок встановлюються на підставі довідки 6-зем. Всі погодження відповідно до вказаної довідки були отримані. Мисливське господарство на землях громадян та сільської ради не ведеться. Будь-яких доказів порушень чинного законодавства з боку товариства прокуратурою області не надано. Договір про умови ведення мисливського господарства є типовим і його умови відповідають вимогам законодавства.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що ним складалась довідка за формою 6- зем, і дані про власників і користувачів земельних ділянок внесені на підставі даних, які мались на той час в Управлінні Держкомзему в Козелецькому районі.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що на запит прокуратури Чернігівської області він виготовляв карту, на яку наносив межі мисливського господарства та розташування земельних ділянок громадян. Вказану карту він виготовляв на підставі картографічних матеріалів, наданих прокуратурою без виїзду на місце.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що відповідно до змін в законодавстві було заборонено полювання на території ландшафтного парку. Проте ведення мисливського господарства не заборонялось.

В судовому засіданні встановлені такі факти та цивільно-правові відносини.

25 травня 2009 року Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства Чернігівській обласній раді скеровано подання в якому управління просить припинити право користування мисливськими угіддями ТОВ «Міжрічінське» та надати це право ТОВ «Максим».

Вказане питання було внесено на засідання сесії обласної ради Чернігівською обласною державною адміністрацією. Заперечень проти надання у користування цих мисливських угідь ТОВ «Максим» від Державного управління охорони навколишнього природного середовища не надходило.

Відповідно до довідки за формою 6-зем від 23 лютого 2009 року власниками або користувачами земельних ділянок на території Максимівської сільської ради є ДП «Остерське лісове господарство», ДП «Чернігівське лісове господарство», ДП «Чернігівський військовий лісгосп», ДП «Чернігівоблагролісгосп», СВК «Мрія» та частина земель є землями державної власності. Вказані організації, а також Козелецька РДА надали відповідні погодження.

Рішенням двадцять шостої сесії п’ятого скликання Чернігівської обласної ради від 11 вересня 2009 року припинено право користування частиною мисливських угідь ТОВ «Міжрічінське» та надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства та полювання ТОВ «Спеціалізоване мисливське підприємство «Максим» площею 8523,1 га терміном на 25 років за умови взяття ТОВ «Максим» на себе природоохоронних зобов’язань щодо дотримання встановленого законодавства порядку та строків полювання, режиму відтворення та збереження мисливських тварин та 684,3 га без здійснення мисливського господарства та полювання. Цим же рішенням зобов’язано  користувача в процесі використанні мисливських угідь враховувати вимоги землевласників та землекористувачів.

25 вересня 2009 року між Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ «Спеціалізоване мисливське підприємство «Максим» укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

24 вересня 2009 року між Максимівською сільською радою та ТОВ «СМП «Максим» укладено угоду про співпрацю користувача мисливських угідь з територіальною громадою, яка затверджена двадцять третьою сесією п’ятого скликання Максимівської сільради від 24 вересня 2009 року.

Наказом від 2 жовтня 2009 року директором ТОВ «Максим» прийнято на посаду єгерів ОСОБА_21 та ОСОБА_22

26 листопада 2009 року до прокуратури області звернулись Максимівський сільський голова та мешканці с.Лебедівка із заявами про використання їх земельних ділянок без їх дозволу ТОВ «Максим» та про знищення посівів дикими тваринами.

Громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_4 належать на підставі державних актів земельні ділянки на території Максимівської сільської ради.

Відповідно до довідки СВК «Мрія», Максимівської сільської ради  та договорів оренди вказані земельні ділянки були передані в оренду терміном до 31 грудня 2009 року СВК «Мрія».

Згідно інформації Максимівської сільської ради в червні 2009 року було зареєстровано 7 звернень громадян щодо пошкодження дикими тваринами посівів.

Вислухавши пояснення позивачів, представників позивачів, представників відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає що позовні вимоги прокуратури  Чернігівської області в інтересах Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_4  до Чернігівської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мисливське господарство «Максим»       про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради, визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства та зобов’язання повернення мисливських угідь не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..45 ЦПК України у випадках, встановлених законом прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів.

Згідно ст..36-1 Закону України «Про прокуратуру» п редставництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в   суді  полягає  у  здійсненні прокурорами  від  імені  держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Таким чином, органам прокуратури не надано право представляти інтереси органів місцевого самоврядування в судах, а Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства заперечило проти позовних вимог. ОСОБА_13 того, в судовому засіданні соціально незахищені громадяни пояснили, що вони дізнались про порушення своїх прав від працівників прокуратури.

Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобо в”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Прокуратура області в позовній заяві ставить вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради з тих підстав, що цим рішенням порушені права громадян як власників земельних ділянок, які не надали дозволу на їх використання.

Відповідно до ст..9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до компетенції обласних рад відноситься вирішення питань про надання у користування мисливських угідь.

Відповідно до ст..22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя  для  ведення  мисливського  господарства надаються  у користування радами за поданням територіального органу спеціально   уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та  полювання, погодженим з обласними державними     адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу  виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного
середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Згідно Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 5.11.1998 року №377 у звітах за формою 6-зем, які є річними вказують  площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями   та   видами  економічної діяльності в   межах територій, які входять до адміністративно-територіальних  одиниць.

Відповідно до п.17 Положення про порядок ведення  державного  земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 N 15  власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають  територіальним  органам Держкомзему за місцезнаходженням земельних ділянок звіти за станом на 1 січня про зміни,  що  відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Таким чином, Чернігівська обласна рада своїм рішенням надала у користування ТОВ «Максим» відповідно до повноважень визначених законом. При цьому погодження про надання у користування цих мисливських угідь надали всі власники або користувачі земельних ділянок, відповідно до довідки за формою 6-зем. Будь-яких доказів, що ці дані не відповідають дійсності в судовому засіданні не надано. Інших форм статистичної звітності чинним законодавство не передбачено.

Також, позивач вважає, що відповідач ТОВ «Максим» порушує права громадян та територіальної громади, оскільки розміщує межові знаки в населених пунктів, штучно створює концентрацію диких тварин, що має наслідком знищення сільськогосподарської продукції громадян, які ведуть підсобне господарство,здійснює полювання забороненими методами.

Проте, будь-яких доказів таких порушень позивачем не надано, відповідно до довідки Максимівської сільської ради мешканці села дійсно звертались до сільської ради із заявами про знищення посівів дикими тваринами, однак такі звернення мали місце до надання у користування мисливських угідь відповідачу.

Враховуючи викладене, вказані у позовній заяві підстави для скасування рішення обласної ради є необґрунтовані, будь-які інші підстави не наведені, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради не підлягають задоволенню

Також,  не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства.

 Статтею 215 ЦК України визначені підстави недійсності правочину, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач посилається, що зміст вказаного договору суперечить вимогам законодавству.

Проте, відповідно згідно ст..21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» умови ведення мисливського  господарства  визначаються  у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  з  питань лісового  і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним   органом   виконавчої   влади  з  питань  лісового  і мисливського   господарства   та   полювання   за  погодженням  із спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що оспорюваний договір та зазначені в  ньому умови відповідає умовам, визначеним у Типовому договорі про умови ведення мисливського господарства, затвердженим Наказом Мінлісгоспу України від 12 грудня 1996 року №153.

Посилання позивача, що відповідачем не проведено упорядкування мисливських угідь та не створено єгерську службу є необґрунтованим, оскільки згідно наказу, який не оскаржується, в товаристві на посаду єгерів прийнято дві особи, що відповідає вимогам ст..29 Закону України  «Про мисливське господарство та полювання». А статтею 28 цього ж Закону визначено, що користувачі  мисливських  угідь забезпечують їх упорядкування протягом  двох  років  з  дня  надання таких угідь у користування.  

Враховуючі, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог  про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради і визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, не підлягають і задоволенню позовні вимоги  про зобов’язання повернення мисливських угідь.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст.203-215 ЦК України в редакції 2004 року, ст.ст.9, 21-29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», п.17 Положення про порядок ведення  державного  земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 N 15,  наказом Державного комітету статистики України від 5.11.1998 року №377, ст.ст. 10,11, 60, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296  ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог прокуратури  Чернігівської області в інтересах Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_4  до Чернігівської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мисливське господарство «Максим»       про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради, визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства та зобов’язання повернення мисливських угідь   відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя: