Справа № 2-254/2010 р.

        РІШЕННЯ

           Іменем     України

    22 березня 2010  року                          Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого  судді Литвин Л.І.

при секретарі Ковряк О.О.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області про  надання статусу інваліда війни та зобов’язання видати відповідне посвідчення

ВСТАНОВИВ:

                Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області про  надання статусу інваліда війни та зобов’язання видати відповідне посвідчення,  в котрій зазначив, що відповідно до Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 року Постановою ЦК КПРС і ОСОБА_2 Міністрів СРСР № 1111, начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 року № 90, а також інших державних республіканських та відомчих документів в кожному міністерстві, відомстві або іншому централізованому органі виконавчої влади, підприємствах, установах і організаціях, в рамках адміністративно-територіальних одиниць (районів, міст тощо) створювались служби формування Цивільної оборони.  Тимчасові формування утворювались з числа працюючого населення держави. Таке формування було створене і в Яготинському АТП-11030  /наказ № 159 від 5.05.1986 р./  Позивач працював  водієм у Яготинському АТП з 5 липня 1974 року по 12 квітня 1995 рік. Відповідно до розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області-голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих від 26.04.1986 року № 014, від 30.04.1986 року № 02, від 19.05.1986 року № 52, позивач в період з 3 по 5 травня 1986 року був залучений до складу невоєнізованого фомування автотранспортної служби Цивільної оборони від Яготинського АТП-11030 з виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Під час перебування в зоні ліквідації аварії на ЧАЕС, він як водій виконував роботи по завантаженню та транспортуванню майна населення  із зони відчуження, очікування вантажу, дезактивації та вивезення скота в Житомирську область, Бородянський район Київської області, що підтверджується довідкою від 14.12.1987 року, маршрутним листом, довідкою № 01-08/1573 від 28.12.2009 року Управління  з питань надзвичайних ситуацій, витягом з протоколу № 11-2009 року від 28.12.2009 року. У встановленому порядку позивач визнаний учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується відповідним посвідченням категорії 1, серія А № 15238. Згідно висновку МСЕК він визнаний інвалідом першої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що також підтверджується відповідними висновками МСЕК та експертним висновком.  Таким чином, він має всі підстави для визнання його інвалідом війни.  З вищевказаного приводу останній звернувся до  Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації та після проведення відповідної перевірки отримав довідку № 01-08/1573 від 28 грудня   2009 року. Після чого ОСОБА_1 звернувся до   Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області   з проханням визнати його інвалідом війни та видати відповідне посвідчення,   але йому було відмовлено. В важає, що він  належить до інвалідів війни та має право на отримання документу, що підтверджує статус – інваліда війни, а тому просив позов задовольнити.

    В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову .

    Представник відповідача заперечив проти позову, мотивуючи тим, що  з 1 січня 2005 року набрав чинності п.9 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” згідно з яким до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи. Незважаючи на те, що вищевказаний пункт Закону України діє більше 3-х років, чіткого механізму його реалізації на даний час не існує. Відповідно до роз’яснень, які надійшли до Управління з Міністерства праці та соціальної політики України (лист № 05-285/26-14 від 11.05.2005 р; № 751/014/91-07 від 05.11.2007 р; № 204/0115-07/014 від 24.12.2007р.) органи праці та соціального захисту населення мають право встановлювати статус інваліда війни на підставі довідки, яка містить інформацію про наказ чи розпорядження щодо залучення особи до формувань Цивільної оборони, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків. Разом з тим, вищевказані листи попереджають про недопущення випадків встановлення статусу інваліда війни тільки на підставі довідки, яка видається Комісією з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у правління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації. Документи надані позивачем, не містять відомостей щодо залучення його до складу формувань Цивільної оборони для участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також позивачем не надано документального підтвердження про наявність розпорядження, наказу відповідної організації, в якій він працював та залучення його до формувань Цивільної оборони. Таким чином, для встановлення позивачу статусу інваліда війни, необхідне документальне підтвердження про залучення особи до складу формувань Цивільної оборони. Відповідно до вищевказаного, органи праці та соціального захисту населення мають право встановити статус інваліда війни на підставі довідки, яка містить інформацію про наказ чи розпорядження щодо залучення особи до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.  

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

    Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 3 по 5 травня 1986 року виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Під час перебування в зоні ліквідації аварії на ЧАЕС, він як водій виконував роботи по завантаженню та транспортуванню майна населення  із зони відчуження, очікування вантажу, дезактивації та вивезення скота в Житомирську область Бородянський район Київської області. З 19 січня 2010 року ОСОБА_1 встановлено 1 групу інвалідності довічно. Причиною інвалідності є захворювання, яке пов’язане із роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС;

Відповідно до розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області-голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих від 26.04.1986 року № 014, від 30.04.1986 року № 02, від 19.05.1986 року № 52, позивач в період з 3 по 5 травня 1986 року був залучений до складу невоєнізованого формування автотранспортної служби Цивільної оборони від Яготинського АТП-11030 з виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно довідки від 28 грудня 2009  р. № 01-08/1573, виданої позивачу управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації, останній приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби Цивільної оборони Київської області від Яготинського АТП 11030 в період з 3 по 5 травня 1986 року.Після звернення   до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської РДА щодо надання позивачу статусу інваліда війни, відповідач відмовив у задоволенні його заяви. Таку відмову суд вважає неправомірною.

Дійшовши такого висновку, суд врахував наступне.

Згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до діючого на той час Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого Постановою ЦК КПРС і ОСОБА_2 Міністрів № 1111 від 18 березня 1976 року в організації, де працював позивач, було створено невоєнізовані формування Цивільної оборони.

Згідно розпорядження начальника Цивільної оборони УРСР – ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 26 квітня 1986 року та 30 квітня 1986 року і наказу начальника Цивільної оборони Київської області – ОСОБА_2 обласної ради від 02.05.1986 року за № 09 та № 16 від 03.05.1986 року, а також усного наказу начальника Цивільної оборони Київської області позивач у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони своєї  організації залучався до виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Факт залучення позивача до зазначених робіт підтверджується архівними матеріалами, а саме:

витягом з трудової книжки про те, що позивач дійсно працював   водієм в Яготинському АТП 13251 (а.с.23-24);

маршрутним листом, виданим  ОАО «Яготинське АТП-13251», в якому зазначено, що ОСОБА_1 виконував роботи  в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС і в населених пунктах з особливо шкідливими умовами (з радіаційним фактором), а саме: в м. Чорнобиль, район заправочної станції (АЗС),  в с. Опачичі,  в с. Копачі  по завантаженню та транспортуванню майна населення  із зони відчуження, очікування вантажу, дезактивації та вивезення скота в Житомирську область Бородянський район Київської області.

Позивачу встановлена відповідна група інвалідності (довічно), зазначене захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та громадянина, захворювання якого пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с. 11, 18).

Посилання відповідача на те, що п.9 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” діє більше 3-х років та чіткого механізму його реалізації на даний час не існує не є підставою для відмови від задоволення позову, оскільки вини осіб, які звертаються за цим статусом до органів праці та соціального захисту немає.

Суд не бере до уваги роз’яснення, які відповідач надав суду від управління з Міністерства праці та соціальної політики України (лист № 05-285/26-14 від 11.05.2005 р; № 751/014/91-07 від 05.11.2007 р; № 204/0115-07/014 від 24.12.2007 р.), оскільки вони не являються нормативними актами та суперечать п.9 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та іншим матеріалам справи.

З огляду на вищенаведене, суд вважає твердження відповідача, що документи надані позивачем, не містять відомостей про залучення останнього до складу формувань Цивільної оборони для участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не є правильними. Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 213-215 ЦПК України,  ст.ст.3,16,19,22,64,92 Конституції України,  ст. 4,7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Постановою Кабінету Міністрів  України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок  видачі посвідчень і нагрудних  знаків ветеранів війни»,   суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області про  надання статусу інваліда війни та зобов’язання видати відповідне посвідчення задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови  ОСОБА_1   у наданні статусу інваліда війни неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області надати ОСОБА_1   статус інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видати відповідне посвідчення.

    Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя                                                                              Литвин Л.І.