донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

17.07.2007 р.                                                                          справа № 36/123

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна  О.А.

суддів

Гези  Т.Д. , Колядко  Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача:

Баша О.В. - за довір. № 29 від 27.11.2006 року,

від відповідача:

Поливанов Л.М. - за довір. б/н від 16.07.2007 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Димитровського багатогалузевого об'єднання комунального господарства м. Димитров Донецької області

на рішення  господарського суду

Донецької області

від	12.06.2007 року

по справі

№ 36/123

за позовом

Державного підприємства "Красноармійськвугілля" м. Димитров Донецької області

до	Димитровського багатогалузевого об'єднання комунального господарства м.Димитров Донецької області

про	стягнення 16 576 грн. 10 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2007 року (суддя                   Будко Н.В.)  частково задоволені позовні вимоги Державного підприємства "Красноармійськвугілля" м. Димитров Донецької області (далі пл тексту - Підприємство) до Димитровського багатогалузевого об"єднання комунального господарства м. Димитров Донецької області (далі по тексту - Об"єднання) про стягнення 16 576 грн. 10 коп.

Відповідно до рішення суду першої інстанції з Об"єднання на користь Підприємства стягнуто 13 599 грн. 18 коп. основного боргу, який виник на підставі договору № 318 від 01.09.2004 року, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 135 грн. 59 коп., витрати по   сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 96 грн. 25 коп. В  задоволенні іншої частини вимог про стягнення штрафу в сумі 2 976 грн. 92 коп.- відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням господарського  суду  та звернувся з апеляційною  скаргою в якій просить його скасувати, як таке, що винесене при неповному з"ясуванні істотних обставин справи. На думку заявника, місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги факти відсутності у позивача статусу юридичної особи та відсутності у Підприємства права звертатись до суду з позовом в інтересах Державного підприємства "Автомобіліст", що входить до складу позивача, як структурний підрозділ. Відповідач вважає, що позивачем також не доведено правонаступництво  від Державного підприємства "Красноармійськвугілля", яке входило до складу Міністерства палива та енергетики. Під час судового засідання заявник навів і інші заперечення, які на його думку, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти її задоволення заперечує і вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим.

У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про залічення до матеріалів справи документів, які підтверджують реорганізацію та правонаступництво Підприємства.

Відповідач також заявив клопотання про залучення до справи листа № 01-04/191 від 24.09.2004 року.

При цьому, сторони  висловились, що не мають заперечень проти залучення до матеріалів справи додаткових документів та просили апеляційну інстанцію вирішити питання задоволення клопотань на власний розсуд.

Враховуючи те, що заявлені сторонами клопотання обгрунтовані відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд задовольняє їх. В зв"язку з цим судова колегія залучає до справи надані сторонами документи, оскільки вони необхідні для повного та всебічного дослідження істотних обставин справи згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у матеріалах справи та додатково надані сторонами докази, а  також заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2007 року Підприємство звернулось до господарського суду Донецької області з позовом (а.с. 2) про стягнення з Об"єднання     основного боргу в сумі 13 599 грн. 18 коп., який виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 318 від 01.09.2004 року  (а.с. 6), а також штрафу в сумі 2 976 грн. 92 коп., нарахованого згідно п. 5 вищевказаного договору та п.п. 2, 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції вимоги позивача задоволені частково. З відповідача  стягнута сума основного боргу в розмірі 13 599 грн. 18 коп., у задоволенні вимог про стягнення штрафу в сумі 2 976 грн. 92 коп. - відмовлено.

Рішення місцевого суду обгрунтовано тим, що факт існування заборгованості підтверджений наявними у справі доказами, тому вимоги про стягнення 13 599 грн. 18 коп. законні та доведені належним чином. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 976 грн. 92 коп., суд першої інстанції послався на пропуск позивачем строку позовної давності.

Вищевказане рішення оскаржене відповідачем.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи та додатково надані сторонами  докази в їх сукупності з врахуванням пояснень представників позивача і відповідача,  судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарський суд при винесенні рішення з'ясував не всі обставини справи,  дав їм невірну юридичну оцінку у  зв"язку з чим безпідставно прийняв незаконне та необгрунтоване рішення.  Тому апеляційна інстанція  вважає, що  оскаржене рішення підлягає скасуванню враховуючи наступне.  

З змісту договору купівлі-продажу № 318 від 01.09.2004 року (далі по тексту - договір купівлі-продажу  № 318)  вбачається, що сторони при його укладенні не визначили строк оплати товару, що підлягає поставці відповідачу. Тому судова колегія вважає, що позивач повинен був звертатись до відповідача з вимогою про оплату одержавної ним продукції в порядку, передбаченому ст. 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивач не вимагав  у відповідача сплатити отриманий ним товар, підстав для задоволення вимог про сплату  заборгованості не існує.

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що судом першої інстанції була надана невірна оцінка договору купівлі-продажу  № 318  та наявним у справі доказам, якими позивач обгрунтовував факт поставки паливно-мастильних матеріалів (далі по тексту - ПММ)  відповідачу в межах виконання договору купівлі-продажу № 318.

При винесенні рішення суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про доведеність існування у відповідача перед позивачем боргу, який виник на підставі договору купівлі-продажу № 318. Наявні у матеріалах справи та додатково надані сторонами докази не доводять факт поставки Підприємством Об"єднанню ПММ саме в межах виконання договору купівлі-продажу № 318. Документи, на які посилається позивач у  підтвердження поставки відповідачу ПММ (а.с. 8-11) не містять вказівок про те, що поставка здійснювалась відповідно до договору купівлі-продажу  № 318.

Крім того, як пояснили сторни, ПММ поставлялись по наявнії заборгованості у вересні 2004 року, що також доводиться листом № 10-05/206/605 від 26.06.2007 року, який наданий апеляційному суду відповідачем.

Викладене доводить, що позивач не довів факт поставки ПММ відповідачу саме на виконання договору купівлі-продажу № 318, тому судова колегія вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13 599 грн. 18 коп. недоведеними і відмовляє у їх задоволенні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини  на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В зв"язку з тим, що підстави для стягнення суми основного боргу відсутні, судова колегія вважає безпідставними вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі                              2 976 грн. 92 коп., нарахованого на цю заборгованість. До того ж, п. 5 договору купівлі-продажу № 318 не передбачена можливість стягнення з відповідача штрафу або пені, оскільки угода про стягнення неустойки повинна укладатись в письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України). Таким чином, на думку судової колегії, підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій також немає.

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу порушив норми матеріалльного права, а саме,  п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони. У даному випадку, жодна з сторін не надавала місцевому суду заяв з вимогою  про застосування позовної давності. Таким чином, застосування до штрафних санкцій позовної давності судом на власний розсуд є незаконним.

За таких обставин судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід повністю відмовити, а рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2007 року  - скасувати, як незаконне, необгрунтоване, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з"ясуванні істотних обставин справи.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2007 року по справі № 36/123 - скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Красноармійськвугілля" (85322, м. Димитров Донецької області, вул. Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь Димитровського багатогалузевого об"єднання комунального господарства (85322, м. Димитров Донецької області, вул. Красноармійська, 2, ЄДРПОУ 21973020) витрати по сплаті державного мита при подачі апеляційної скарги в сумі 82 грн. 88 коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.Д.  Геза

          Т.М.  Колядко

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

                     5 господарському суду