Справа №2-98/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 року                     Здолбунівський районний суд

                                Рівненської області

в складі: головуючого судді                 Шуляка А.С.

         при секретарі                     Солдатовій О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Здолбунівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним, -

встановив:

В поданій до суду заяві позивачі вказують на те, що 16.01.2009р. між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування квартири №35в будинку №38 по вул.Шкільній в м.Здолбунів Рівненської області. В п.11 Договору вказано, що «своїм підписом на цьому договорі Дарувальник підтверджує, що при укладенні цього правочину не порушено права малолітніх, неповнолітніх дітей, а також інших членів сім’ї». Проте, при укладенні угоди, відповідач приховав той факт, що з 27.10.2004р. вони також були постійно прописані та проживали в спірній квартирі разом малолітньою дочкою ОСОБА_4. При цьому на житлову площу вони вселилися правомірно, як члени сім’ї.

Також вказують на те, що відповідач ОСОБА_5 тривалий час намагається виселити їх із вказаної квартири, про що свідчать подані ним позови до суду. Проте, позовні вимоги про виселення задоволені не були. Тому, ним було укладено фіктивний договір дарування квартири для своєї дочки для того щоб від її імені звернутися із позовом до суду про виселення. Просять суд визнати даний договір недійсним.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимоги позову підтримали повністю та просять задовільнити його.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився. В заяві поданій до суду вимоги позову підтримав повністю, справу просить розглянути без його участі.

Представник відповідачів позов не визнав та пояснив суду, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_5, а не спільною сумісною власністю сторін. Просить в позові відмовити.

Приватний нотаріус Здолбунівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи. З урахуванням думки сторін суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без його участі.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 16 січня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 16 січня 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 38.

В даній квартирі проживали позивачка ОСОБА_1, ОСОБА_2 її чоловік ОСОБА_3 та їх малолітня дочка ОСОБА_8, 2007р.н.

Відповідно до правил ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно із пунктами 1 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства", який є чинним з 2001 року, встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", який став чинним з 1 січня 2006 року, також встановлено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти,   потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що малолітня ОСОБА_4, 2007 р. н., хоч і не була власником або співвласником спірного майна, однак мала безумовне право на користування спірною квартирою.

Тому відповідач ОСОБА_5 міг її відчужити, а відповідачка ОСОБА_6 відповідно набути це майно у власність, лише за умови попередньої згоди органів опіки та піклування.

Оскільки сторонами при укладенні оспореного правочину зазначених вимог закону дотримано не було – укладений ними договір стосовно квартири відповідно до правил ч.1 та ч.6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсними.

Безпідставним є посилання позивачів на те, що даний договір, крім зазначеної підстави, слід визнати недійсним також і на тій підставі, що він укладений без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним. Так, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивачами не надано жодного доказу про те, що даний правочин є фіктивним.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 не є співвласником спірної квартири. Ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи судом нею не наведено жодного доказу порушення її прав, свобод чи інтересів укладенням оспорюваного правочину, а тому їй в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», суд –

вирішив:

Позов задовільнити частково.

Визнати недійсним договір дарування квартири №35в будинку №38 по вул.Шкільній в м.Здолбунів Рівненської області, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений 16 січня 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 38.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 99 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскарженим в апеляційний суд Рівненської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду або апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження через Здолбунівський районний суд.

Суддя