Справа № 2-а-1143

2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року                 Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого                  -                    судді   Ярошенко С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Мелітополі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».

В позові зазначено, що позивач народився в 1942 році, а тому належить до категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до чинного законодавства йому повинна виплачуватися пенсія або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30 % розміру мінімальної пенсії за віком, однак відповідач зазначену надбавку до пенсії протягом 2006 – 2007 років не виплачував, а в 2008 році виплатив частково в розмірі 10 %.

Позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01 січня 2006 року до 23 лютого 2010 року, визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахування і виплати надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену надбавку до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року до 01 січня 2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату позивачу надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2010 року, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по оплаті державного мита в розмірі 03 гривні 40 копійок.

В судове засідання позивач не з'явився, однак надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак надав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач пропустила строк звернення до суду із позовом, крім того, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положенням про Пенсійний фонд України передбачено, що Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Оскільки фінансування цих соціальних гарантій передбачено із коштів Державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому відсутні будь-які порушення з боку відповідача. Дії відповідача повністю відповідають чинному законодавству України, у Пенсійного фонду України відсутні підстави для виплати надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивача не обґрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають.

Суд, вивчивши матеріали справи, законність та обґрунтованість позовних вимог, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла до набрання сили Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач народився в 1942 році та в зв'язку з цим належить до категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої позивачу повинна виплачуватися пенсія або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30 % розміру мінімальної пенсії за віком, протягом 2006 – 2007 років зазначена надбавка до пенсії позивачу не виплачувалась, а з 2008 року виплачується в розмірі 10 %.

Так, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, п . 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік та правовідносини врегульовані ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Так само, п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

З огляду на те, що п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром.

Одночасно з тим, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п. 12 ст.71, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними, у зв'язку з чим втратили чинність.

Також рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними, у зв'язку з чим втратили чинність.

Конституційний Суд України у мотивувальних частинах рішень № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року дійшов висновку, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Оскільки предмет закону про державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному Кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Крім того, рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Тому при розрахунку розміру надбавки до пенсії категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», необхідно керуватися ст. 6 зазначеного Закону.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виплачений позивачу розмір надбавки до пенсії нараховувався відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, в значно меншому розмірі, ніж це встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», без урахування рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. А тому необґрунтованими та безпідставними є посилання відповідача на відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки це не позбавляє відповідних осіб права на отримання такої надбавки. Право позивача на отримання надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком закріплено в Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку зазначеної надбавки до пенсії покладено саме на відповідні управління Пенсійного Фонду України.

Однак, вимоги позивача щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» щодо призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не скасоване та не визнане неконституційним.

Також, враховуючи, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2007 – 2008 роки і частково за 2009 рік, із позовом позивач звернувся лише 23 лютого 2010 року, а відповідач у своїй заяві наполягає на тому, щоб суд не поновлював цей строк, і судом не встановлено, що зазначений строк пропущено позивачем з поважних причин, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав, визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахування і виплати надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо нарахування і виплати надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період до 23 лютого 2009 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, о скільки відповідач проявив бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком та виплатою надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 23 лютого 2009 року, суд не може здійснювати розрахунок суми надбавки до пенсії позивача, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, а лише має право зобов'язати його вчинити дії щодо перерахунку та виплати зазначеної надбавки до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23 лютого 2009 року до 01 січня 2010 року, в межах заявлених позивачем вимог.

Крім того, також не можуть бути задоволені вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату позивачу надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки правовою підставою для звернення до суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, тобто захисту підлягає вже порушене право позивача, а не те, яке може бути порушене в майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушене, чи ні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає достатнім засобом захисту прав позивача – визнання неправомірними дії відповідача щодо нездійснення перерахування і виплати з 23 лютого 2009 року надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати з 23 лютого 2009 року до 01 січня 2010 року позивачу надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, керуючись при цьому розміром мінімальної пенсії за віком, встановленим на час її виплати з 23 лютого 2009 року.

Аналізуючи вищезазначені докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, а саме: квитанцією про оплату судового збору (а.с. 3); копією паспорта (а.с. 4); копією посвідчення (а.с. 6); копією довідки (а.с. 7); листом управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області (а.с. 8); іншими матеріалами справи, тому вони підлягають частковому задоволенню, в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо нездійснення перерахування і виплати з 23 лютого 2009 року надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати з 23 лютого 2009 року до 01 січня 2010 року позивачу надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а тому судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 01 гривня 70 копійок, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України,  рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007) від 09 липня 2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. 7, 11, 18, 87, 94, 98, 99 – 100, 159 – 163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»  – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нездійснення перерахування і виплати з 23 лютого 2009 року ОСОБА_1 надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату з 23 лютого 2009 до 01 січня 2010 року ОСОБА_1 надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, керуючись при цьому розміром мінімальної пенсії за віком, встановленим на час її виплати з 23 лютого 2009 року.

Відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 01 (одна) гривня 70 копійок з Державного бюджету України.

В іншій частині позову – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя: