Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
РІШЕННЯ
"19" червня 2006 р. | справа № 20-5/142 |
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Поліпласт” (03150 м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 11/12)
До: Товариства з обмеженою відповідальністю “Канопус”(99029 м. Севастополь, вул. М. Музики, б. 52, к. 8)
Про стягнення заборгованості в сумі 8218,25 грн.
Суддя Євдокимов І.В.
Представники сторін:
Позивач: не з’явився;
Відповідач: не з’явився.
Суть спору:
Позивач, ТОВ “Виробнича компанія “Поліпласт”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Канопус”, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 65 від 15.10.2003 в розмірі 8218,25 грн., з яких: 5884,69 грн. –основний борг, 162,11 грн. –пеня, 2171,45 грн. –збитки від інфляції.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.
Представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з’явився, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином у встановленому порядку.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.
Дослідивши надані позивачем докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
15.10.2003 між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 65.
Відповідно до п. 1.1 договору Продавець передає у власність Покупця продукцію сухі будівельні суміші марки “Поліпласт” в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які додаються до договору та являються його невід’ємною частиною, а Покупець зобов’язується прийняти і сплатити продукцію на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 4.2 договору Покупець сплачує за продукцію через 30 календарних днів, з дати її отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Всього товару було поставлено на суму 35611,84 грн.
Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 5884,69 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 Заключних і перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004г., щодо цивільних відносин, що виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після вступу його в силу.
Оскільки між сторонами продовжують існувати права і обов'язки, що виникли в 2002р., до правовідносин сторін разом із ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 18 липня 1963р.) підлягають застосуванню ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України діючого з 01.01.2004р., які містять аналогічні положення.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Відповідно до п. 6.3 договору у випадку несвоєчасної сплати за продукцію Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,5%, але не більш подвійної облікової ставки Національного Банку України від загальної вартості продукції за кожний день просрочки.
Позивачем нарахована пеня в розмірі 162,11 грн. за період з 12.02.2004 по 03.08.2004.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Право вимоги стягнення суми пені та штрафу виникло у позивача 03.08.2004, а позов пред'явлено лише 25.05.2006.
Таким чином, позовні вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача пені в сумі 162,11 грн., задоволенню не підлягають.
Суму основного боргу в розмірі 5884,69 грн. позивач просить стягнути з урахуванням збитків від інфляції.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума збитків від інфляції складає 2171,45 грн.
Суд перевірив розрахунок суми збитків від інфляції, нарахованих позивачем, встановив що у зв’язку з тим, що індекс інфляції за період з грудня 2003 року по лютий 2006 року склав 129,58%, позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 2171,45 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 1741,28 грн. (5884,69 * 129,59 % - 1741,28 грн.)
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7625,97 грн., з яких: 5884,69 грн. –основний борг, 1741,28 грн. –збитки від інфляції.
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 94,65 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,49 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Канопус”(99029 м. Севастополь, вул. М. Музики, б. 52, к. 8, код ЄДРПОУ 32681694, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Поліпласт” (03150 м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 11/12, код ЄДРПОУ 30466728, п/р 2600747010142 в ПФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 380139) заборгованість в сумі 7625,97 грн., з яких: 5884,69 грн. –основний борг, 1741,28 грн. –збитки від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 94,65 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,49 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позовних вимог ТОВ “Виробнича компанія “Поліпласт” відмовити.
Суддя І.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
19.06.2006
Розсилка:
1. ТОВ “Виробнича компанія “Поліпласт” (03150 м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 11/12)
2. ТОВ “Канопус”( 99029 м. Севастополь, вул. М. Музики, б. 52, к. 8)
3. Справа
4. наряд