Справа № 2-986/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 лютого 2010 року                   Київський  районний суд міста  Донецька

    в складі: головуючого судді   Попревича В.М.,

    при секретарі  -                         Джус Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2, третя особа: Донецький міський центр зайнятості про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, та витрат на правову допомогу,-

                                                                   В С Т А Н О В И В :

             ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2, третя особа: Донецький міський центр зайнятості про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, та витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що з 10.01.2008 року по 27.10.2008 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Під час її звільнення з нею не був проведений повний розрахунок, а саме не сплачена - заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 416 грн. 84 коп., крім того вважає, що діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 10 000 грн. 00 коп., яка полягала в тому, що у зв’язку з невиплатою заробітної плати вона не мала можливості нормально існувати та харчуватись, покупати необхідні для життя речі, виникала необхідність позичати гроші у знайомих. Просить суд розірвати укладений трудовий договір, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 416 грн. 84 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп.

              Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що матеріальна шкода позивачем не обґрунтована, так як документально не підтверджується. Просили відмовити у задоволенні позову.    

              У судовому засіданні позивач уточнила вимоги, просила стягнути з відповідача суму відшкодування за весь час вимушеного прогулу в сумі 12 748,36 грн., зобов'язати відповідача надати до Донецького міського центру зайнятості трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 для реєстрації припинення такого трудового договору, зобов'язати зробити в трудовій книжці ОСОБА_1 запис "Звільнена з роботи за власним бажанням, п. 2 ст. 36 КЗпП", на день розірвання трудового договору і знаття з реєстрації Міськім центром зайнятості. Покласти на відповідача судові витрати.

              Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову, на підставі документів, що знаходяться в матеріалах справи.

     Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Судом встановлено, що 10.01.2008 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2,   та укладений трудовий договір.

              30.09.2008 року ОСОБА_1 надала заяву про звільнення з займаної посади за сімейними обставинами з 01.10.2008 року.

 Відповідно до ст. 36 КЗпП України робітник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи в будь-який час. В такому разі, відповідно до п. 7 Порядку реєстрації трудових договорів між працівником та фізичною особою, затверджено Наказом міністерства праці та соціальної політики України N 260 від 08.06.2001, сторони, тобто позивач та відповідач повинні були у триденний термін повідомити Донецький міський центр зайнятості про розірвання такого трудового договору та надати свої примірники для того, щоб в них було зроблено запис про розірвання. Тільки після того, як Донецький міський центр зайнятості зробить та зареєструє запис про припинення або розірвання трудового договору, у відповідності до п. 6 зазначеного вище Порядку та п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України та міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, роботодавець повинна була зробити у трудовій книжці робітника запис про звільнення із зазначенням дати зняття трудового договору з реєстрації Донецьким міським центром зайнятості. Такий запис повинен бути підтверджений підписом посадової особи Донецького міського центру зайнятості.

Ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України. П. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України та міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року передбачено, що в разі затримки видачі належним чином оформленої трудової книжки з вини роботодавця, останній повинен сплатити працівнику середній заробіток за весь час затримки. Останнім робочим днем в такому разі вважається день видачі належним чином оформленої трудової книжки.

             На підставі викладеного, суд вважає, що час з 01.10.2008 року по 25.02.2010 року для ОСОБА_1 у відповідності до ст.. 235 КЗпП України є часом її вимушеного прогулу, за який відповідачка повинна сплатити їй середній заробіток, що на 25.02.2010 року становить 12 748,36 грн. Суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки він ґрунтується на законі

Відповідачем в судовому засіданні не надано доказів про повідомлення в триденний термін Донецького міського центру зайнятості про розірвання трудового договору, а також того, що на виконання вимог п. 4.2. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України та міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року ОСОБА_1 було надіслано поштове повідомлення із вказівкою про необхідність прийти із трудовою книжкою для вчинення запису про звільнення.

              Позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди, заподіяної суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_2. Не знайшли свого підтвердження позовні вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

В порядку ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним покласти на відповідача судові витрати.

             На підставі ст.ст. 83, 116, 117 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року,  керуючись 11, 60, 67, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

                Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

                Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування за весь час вимушеного прогулу у розмірі 12 748 (дванадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн.. 36 коп.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн.. 48 коп.

Зобов'язати суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 надати до Донецького міського центру зайнятості трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 для реєстрації припинення такого трудового договору.

Зобов'язати суб'єкт підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 зробити в трудовій книжці ОСОБА_1 запис "Звільнена з роботи за власним бажанням, п. 2 ст. 36 КЗпП", на день розірвання трудового договору і зняття з реєстрації Міськім центром зайнятості.                                                                                                                                                                                                                                                                          

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30  (тридцять) грн..00 коп.

 ОСОБА_1 відмовити в задоволені позову до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.                

На рішення може бути подана заява про оскарження в Апеляційному судді Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після  його проголошення. Після заяви про оскарження  на рішення може бути подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів.

Суддя: