справа № 208/189/14-ц
№ провадження 2/208/777/14
РІШЕННЯ
Іменем України
05 березня 2014 р. м. Кам`янське
05 березня 2014 року Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Ричка С.О.
при секретарі Щербацевич Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду у м. Дніпродзержинську справу за позовною заявою: ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпродзержинської міської Ради, треті особи: Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та встановлення права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Дніпродзержинської міської Ради, треті особи: Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції, в якому просив суд встановити юридичного факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з травня 2007 року до часу його смерті та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 27,6 кв.м., загальною площею 42,2 кв.м. в порядку спадкування за законом, яка залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , в обґрунтування своїх вимог зазначив, що він, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с Шульгівка Царичанського району Дніпропетровської області, його батьками були ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейне життя у батьків на склалось і шлюб між ними у 1974 році було розірвано. З того часу позивач з рідним батьком відносин не підтримував і йому нічого не відомо про його подальшу долю. 21 січня 1984 року мати позивача, ОСОБА_5 , уклала шлюб з ОСОБА_3 , про що відділом запису актів громадянського стану Дніпровського райвиконкому ь Дніпродзержинська було зроблено актовий запис № 36. Після реєстрації шлюбу мати прийняла прізвище чоловіка « ОСОБА_6 ». Спільних дітей від шлюбу у матері та ОСОБА_3 не було. Між позивачем і вітчимом склались дуже добрі взаємовідносини, він замінив позивачу батька і виховував його, як свого рідного сина. У 1989 році матір`ю була отримана квартира АДРЕСА_1 , де вона одразу була зареєстрована разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_3 , та її матір`ю ОСОБА_7 , яка померла у 2000 році. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача, ОСОБА_8 , померла. Після смерті ОСОБА_8 , в квартирі АДРЕСА_1 залишився бути зареєстрованим вітчим позивача, ОСОБА_3 , який 15 березня 2007 року приватизував квартиру, про що, згідно з розпорядженням Управління комунальної власності м. Дніпродзержинська міської Ради № 5/1114-р від 15 березня 2007 року, ним було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Квартира складається із двох кімнат, загальною площею 42,2 кв. м. та житловою площею 27,6 кв. м., у тому числі. В ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» право власності на ім`я ОСОБА_3 було зареєстровано 12 листопада 2007 року, в реєстрову книгу: 201, за реєстраційним номером: 20978821, номер запису: 23162. З травня 2007 року позивач переїхав поживати до вітчима у квартиру АДРЕСА_1 , оскільки він, в силу свого похилого віку, потребував стороннього догляду, який йому надавав позивач, як єдина близька людина, оскільки дітей ОСОБА_3 не мав, його дружина та батьки померли, тому єдиною рідною особою для вітчима був позивач, який з померлим мав загальний бюджет, вів спільне господарство, піклувався про вітчима і надавав необхідну йому допомогу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . Вважаючи себе спадкоємцем після смерті вітчима, позивач, у встановлений законом строк, звернувся до Третьої Дніпродзержинської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , але 01 жовтня 2013 року від державного нотаріуса отримав письмову довідку з питань діючого законодавства, щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, і для вирішення цього питання по-суті йому було рекомендовано було звернутись до суду, тому позивач вимушений звернутися з цим позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів та просив розглянути позов та задовольнити його у повному обсязі.
Позивач у судове засідання з`явились, але надали до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи без участі відповідача та третіх осіб та без застосування технічних засобів.
Представник відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, надали до суду клопотання про розгляд справи у відсутність їх представників та просили суд винести рішення на розсуд суду, згідно з чинним законодавством.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та представників третіх осіб, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.
В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України
Судом досліджені докази по справі:
- досліджені письмові докази по справі шляхом їх оголошення.
Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.
Так, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Шульгівка Царичанського району Дніпропетровської області, його батьками були ОСОБА_4 .
З матеріалів справи вбачається ,що сімейне життя у батьків позивача на склалось і шлюб між ними у 1974 році було розірвано. З того часу позивач з рідним батьком відносин не підтримував і йому нічого не відомо про його подальшу долю.
Як вбачається зі свідоцтва про шлюб, 21 січня 1984 року мати позивача, ОСОБА_5 , уклала шлюб з ОСОБА_3 , про що відділом запису актів громадянського стану Дніпровського райвиконкому м. Дніпродзержинська було зроблено актовий запис № 36, після реєстрації шлюбу мати позивача прийняла прізвище чоловіка « ОСОБА_6 ».
Судом встановлено, що спільних дітей від шлюбу у матері позивача та вітчима ОСОБА_3 не було, а тому між позивачем і вітчимом склались дуже добрі взаємовідносини, вітчим позивачу замінив позивачу батька і виховував його, як свого рідного сина.
Як вбачається з матеріалів справи, у 1989 році матір`ю позивача була отримана квартира АДРЕСА_1 , де вона одразу була зареєстрована разом зі своїм чоловіком, вітчимом позивача ОСОБА_3 , та її матір`ю ОСОБА_7 , яка померла у 2000 році.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача, ОСОБА_8 , померла, після її смерть, її чоловік, вітчим позивача ОСОБА_8 , який будучи зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1 , 15 березня 2007 року отримав свідоцтво про право власності на квартиру, яке видано згідно з розпорядженням Управління комунальної власності м. Дніпродзержинська міської Ради № 5/1114-р від 15 березня 2007 року, квартира складається із двох кімнат, загальною площею 42,2 кв. м. та житловою площею 27,6 кв. м., у тому числі.
Як вбачається зі свідоцтва про право власності на квартиру, воно було зареєстровано 12 листопада 2007 року в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» на ім`я ОСОБА_3 в реєстровій книзі № 201, за реєстраційним номером № НОМЕР_1 , номер запису: 23162.
Судом встановлено, що починаючи з травня 2007 року позивач переїхав поживати до вітчима у квартиру АДРЕСА_1 , оскільки вітчим, в силу свого похилого віку, потребував стороннього догляду, який йому надавав позивач, як єдина близька людина, бо дітей ОСОБА_3 не мав, його дружина та батьки померли, тому єдиною рідною особою для вітчима був позивач, який з померлим мав загальний бюджет, вів спільне господарство, піклувався про вітчима і надавав необхідну йому допомогу.
Зі свідоцтва про смерть вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач, у встановлений законом строк, звернувся до Третьої Дніпродзержинської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , але 01 жовтня 2013 року від державного нотаріуса отримав письмову довідку з питань діючого законодавства, щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, і для вирішення цього питання по-суті йому було рекомендовано було звернутись до суду.
Відповідно до ч. 1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України: «Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від спадщини».
Згідно зі ст. 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до 2 ст. 256 Цивільно - процесуального кодексу України, у судовому засіданні можуть бути встановлені також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У відповідності зі ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права ти інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права тощо.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Враховуючи те, що судом встановлено, що позивач є спадкоємцем четвертої черги і те, що інші спадкоємці відсутні, суд вважає за можливим визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем, що залишилось після смерті його вітчима ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 8, 16, 357, 370, 372, 1261, 1268, 1269 ЦК України, Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та ст.ст. 10, 60, 209, 212, 214, 215, 256п.2 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпродзержинської міської Ради, треті особи: Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та встановлення права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з травня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІПН № НОМЕР_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 27,6 кв.м., загальною площею 42,2 кв.м., з подальшою реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.
Суддя Ричка С. О.