У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.03.10 Справа №4/351д/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Зубкова Т.П. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Акімовій Т.М.
За участю представників: від позивача –ОСОБА_1, довіреність ВМО №797158 від 27.11.2009 р.; ОСОБА_2, довіреність ВМО №797158 від 27.11.2009 р.; від відповідача –Зосенко Л.О., довіреність № 20-09 від 08.12.2009 р.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2009 р. у справі № 4/351д/09
за позовом - Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя (скорочено ПП ОСОБА_4);
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Автомобільний ринок»);
про зобов’язання укласти договір оренди торговельного місця;
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 799 від 30.03.2010 р. справу № 4/351д/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Мойсеєнко Т.В., якою справа прийнята до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2009 р. по справі № 4/351д/09 (суддя Зінченко Н.Г.) в задоволені позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що позивач порушив загальний порядок укладання господарських договорів, передбачений ст. 181 ГК України, не виконав вимог ст. 179 ГК України, не погодив істотні умови договору, які закріплені ст. 180 ГК України та не дотримав особливостей укладання господарських договорів, передбачених ст. 184 ГК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПП ОСОБА_4 до Запорізького апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій заявник вказує, що господарським судом при винесені рішення по даній справі не враховано, що позивач пропонував відповідачу укласти договір оренди торговельного місця, тому рішення суду не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2009 р. по справі №4/351д/09 скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.
ТОВ «Автомобільний ринок», відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на обґрунтованість судового рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2009 р. по даній справі – без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без застосування технічних засобів фіксації, за їх згодою у судовому засіданні 30.03.2010 р. було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
ПП ОСОБА_4 є суб’єктом підприємницької діяльності, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Торгівельну діяльність позивач у справі здійснює на території ринку, що належить ТОВ «Автомобільний ринок» за адресою: 69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36.
01.09.2007 р. між позивачем та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ», яке діяло в інтересах ТОВ «Автомобільний ринок», був укладений договір про надання послуг ринку №223, за умовами якого позивачу за плату надавалися послуги щодо користування торговим місцем, розміщеним в торговельному ряду № 11, місце № 30, згідно з генеральним планом Автомобільного ринку, за адресою: 69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36, (далі Договір №223).
В пункті 2.2 Договору№223, визначено на торговому місці позивачем розташовано торговельний об’єкт (кіоск, павільйон, навіс) загальною площею 15 кв. м. (3 м. довжина фасаду, 5 м. глибина), який знаходиться в приватній власності позивача.
Відповідно до положень п. 7.2 Договору №223 та додаткових угод №1-5 (а. с. 77-81) строк його дії було пролонговано сторонами по вересень 2009 року.
02.09.2009 р. позивачем на адресу ТОВ «Автомобільний ринок» була направлена заява з пропозицією про укладення типового договору оренди торговельного місця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36 на торгове місце, розміщене в торговельному ряду № 11, місце № 30. Відповідачем зазначений лист був отриманий 07.09.2009 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ТОВ «Автомобільний ринок» на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 1386408.
Листом від 02.10.2009 р. за вих. № 75 позивачу було повідомлено, про те що укладення типового договору є неможливим, оскільки його підписання порушить чинне законодавство про земельні відносини та оренду землі.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання ТОВ «Автомобільний ринок» укласти договір оренди торговельного місця в редакції договору, наданій до заяви про уточнення позовних вимог.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2009 р. в задоволені позову відмовлено, з чим не погодився позивач та оскаржує його в апеляційному порядку.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Господарський суд правильно зазначив, що предметом розгляду даної справи є зобов’язання відповідача укласти з ПП ОСОБА_4 договір оренди торговельного місця, тобто переддоговірний спір, вирішення якого у судовому порядку потребує дотримання сторонами певних умов, визначених главою 20 Господарського кодексу України та главою 53 Цивільного кодексу України.
Статтею 179 глави 20 ГК України передбачено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання. Зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів держаної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 ст. 179 ГК України).
Згідно з приписами ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей по договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів, в тому числі на основі примірних і типових договорів, повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, відповідно до яких судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про те, що обов’язковою умовою укладення господарського договору є направлення проекту договору стороною, яка бажає укласти договір, та одержання цього проекту стороною, якій запропоновано іншою стороною цей проект.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГК України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч. 3 ст. 184 ГК України).
ПП ОСОБА_4 з проектом договору оренди торговельного місця, розташованого на території ринку, до ТОВ «Автомобільний ринок» до порушення провадження у даній справі не зверталась.
Лист від 02.09.2009 р., адресований ТОВ «Автомобільний ринок» не може вважатися пропозицією про укладення договору в розумінні ст. 181 ГК України, оскільки вказаний лист містив лише пропозицію укласти типовий договір оренди торговельного місця, передбачений постановою Кабінету міністрів України № 278 від 05.03.2009 р. (в редакції постанови № 868 від 29.07.2009 р.), але з зазначеним листом позивач не направляв іншій стороні проект договору, який він мав намір укласти.
30.11.2009 р. позивачем надана суду заява про уточнення позовних вимог, до якої позивачем доданий проект договору оренди торговельного місця, однак надання суду заяви про уточнення позовних вимог з доданим до неї проектом спірного договору не може вважатися пропозицією про укладення спірного договору оренди, оскільки до моменту порушення судом провадження у справі № 4/351д/09 позивач не звертався до відповідача з заявою про укладення договору оренди торговельного місця, тобто в даному випадку позивачем не дотриманий порядок, передбачений ст. 181 ГК України, а відтак, його право не було порушене.
Відповідно до ст. 84 ГПК України у спорах про спонукання до укладення договору в рішенні необхідно зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Проект договору оренди торговельного місця, розташованого на території ринку, ряд № 11 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36, який позивач залучив до матеріалів справи, не містить конкретизації предмету договору оренди (не заповнена графа щодо площі торговельного місця); не містить розміру орендної плати та порядку розрахунку орендної плати (відповідні графи договору позивачем не заповнені).
За таких обставин, у заявленому вигляді позовні вимоги про зобов’язання ТОВ «Автомобільний ринок» укласти з ПП ОСОБА_4 договір оренди торговельного місця, не могли бути задоволені судом, оскільки не відповідають встановленим законом способам захисту цивільних прав і свобод.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки постанова Кабінету міністрів України № 278 від 05.03.2009 р. не регулює порядок укладання господарських договорів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Аналіз змісту діючого Договору управління майном №1 від 1.08.2007 р., укладений між ТОВ «Автомобільний ринок» та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ», дозволяє зробить висновок, що договори оренди торговельного місця з приватними підприємцями можуть укладати як Управитель так і Установник управління.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2009 р. по справі №4/351д/09 – без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Зубкова Т.П. Мойсеєнко Т. В.