У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.02.10                                                                                       Справа №13/156-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді  Яценко О.М.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Савченко Ю. В.

за участю:

представників позивача: Казарян А.К. довіреність № 16 від 06.01.10;

представників відповідача 1: не з’явився;

представників відповідача 2: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 10.11.2009 року по справі № 13/156-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" в особі філії ВАТ "Морський транспортний банк " в м. Херсоні, м. Херсон

до відповідача-1 –Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Херсон

до відповідача-2 –Приватного підприємства „Система Координації Власності”, м. Херсон

про стягнення з відповідачів солідарно 50129,67 доларів США та 28062,14 грн. пені

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 336 від 11.02.2010 року справа № 13/156-09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Яценко О.М.; суддів: Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.

Колегією суддів справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

     Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.11.2009 року у справі № 13/156-09 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги ВАТ "Морський транспортний банк" в особі філії ВАТ "Морський транспортний банк " в м. Херсоні за позовом до ФОП ОСОБА_2, м. Херсон та ПП „Система Координації Власності”, м. Херсон задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 44114 доларів США грн. заборгованості по кредиту, 6015,67 доларів США нарахованих відсотків по кредиту, 20242,24 грн. пені за непогашення кредиту, 7819,90 грн. пені за непогашення відсотків за кредитом, 501,30 доларів США. При прийнятті рішення суд керувався нормами ст. 230, 232 ГК України, 259, 553, 554 ЦК України та умовами укладених між сторонами договорів.

ФОП ОСОБА_2 не згодна з рішенням господарського суду в частині виконання зобов’язання за кредитним договором, яке на її думку має бути виражене у грошовій одиниці України та виконане у гривнях, оскаржила рішення до апеляційної інстанції. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що в порушення вимог ст. 524, 533 ЦК України, судом першої інстанції прийнято рішення тільки в грошовому еквіваленті іноземної валюти, при тому, що позивачем надано у позовній заяві та додатках сума боргу в гривнях, а також грошовий еквівалент в іноземній валюті, довідку про офіційний курс відповідної валюти на день подачі позовної заяви. Також відповідач -1 вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на підставі договору іпотеки від 07.03.2008 року ПП «Система Координації Власності» надає в іпотеку нерухоме майно в забезпечення виконання зобов’язань ФОП ОСОБА_2 і при винесенні рішення суд повинен визначити порядок виконання рішення. Щодо відшкодування позивачеві державного мита в іноземній валюті зазначає, що на момент розгляду справи платіжного документа, який би свідчив про оплату позивачем державного мита в іноземній валюті в матеріалах справи не містилось. Вказує, що господарським судом Херсонської області при прийнятті рішення не застосовано закон, який підлягав застосуванню - норми цивільного законодавства про виконання зобов’язання, та норми Закону України «Про іпотеку». В апеляційній скарзі просить змінити рішення господарського суду Херсонської області від 10.11.2009 року у справі №13/156-09, а саме: стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ПП «Система Координації Власності» на користь ВАТ "Морський транспортний банк" в особі філії ВАТ "Морський транспортний банк " в м. Херсоні - 428 848,85 грн. боргу – еквівалент 50 129,67 доларів США, з яких: 352 691,43 грн., що еквівалентно 44 144 доларів США заборгованості по кредиту; 48095,28 грн., що еквівалентно 6015,67 доларів США нарахованих відсотків по кредиту, 20242,24 грн. пені за непогашення кредиту, 7819,90 грн. пені за непогашення відсотків за кредитом; 4288,48 грн. - витрати по сплаті державного мита, та витрати на ІТЗ 236 грн., стягнення заборгованості з ПП «Система Координації Власності» обмежити вартістю предметів іпотеки, звернути стягнення на закладені банку ПП «Система Координації Власності»:

- земельну ділянку, площею 0,0536, за адресою: вул. Морська, с. Залізний Порт, Новофедоровської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області; кадастровий № 6511384300:02:040:0037

- земельну ділянку, площею 0,0547, за адресою: вул. Морська, с. Залізний Порт, Новофедоровської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області; кадастровий № 6511384300:02:040:0028

- земельну ділянку, площею 0,0539, за адресою: вул. Морська, с. Залізний Порт, Новофедоровської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області; кадастровий № 6511384300:02:040:0034

- земельну ділянку, площею 0,0547, за адресою: вул. Морська, с. Залізний Порт, Новофедоровської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області; кадастровий № 6511384300:02:040:0035

земельну ділянку, площею 0,0536, за адресою: вул.. Морська, с. Залізний Порт, Новофедоровської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області; кадастровий № 6511384300:02:040:0036

Звернення стягнення на предмет іпотеки зробити шляхом надання Херсонській філії ВАТ «МТБ» права продажу предметів іпотеки.

Повноважний представник заявника апеляційної скарги в судове засідання не з’явився. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки не повідомив.

Позивач в наданому до суду відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що сторонами по справі підписані кредитний договір та договір іпотеки відповідно до ст. 6 ЦК України. Видача валютного кредиту врегульована Декретом КМУ від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ч. 2 і 3 ст. 533 ЦК України визначено право комерційних банків видавати кредити в іноземній валюті і приймати платежі по кредиту також в валюті кредиту. Меморіальним ордером №32 від 11.03.2008 на поточний рахунок позичальника перераховано суму кредиту 173 000 доларів США для купівлі гривні на міжбанківському валютного ринку та сума грошей від продажу валюти зарахована на поточний рахунок позичальника згідно цього ордеру. Також позивач вказує, що розрахунок суми боргу зроблено у валюті кредиту, штрафні санкції розраховані у гривнях згідно інструкції Національного банку України, державне мито за суму заявлених позовних вимог в доларах США оплачено в доларах США, а по сумі боргу у гривнях – у гривнях відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито».

Відповідач-2 до судового засідання не з’явився, відзив не надав. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, суд

                                                             В С Т А Н О В И В :

     7 березня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» в особі заступника керуючого філією ВАТ «Морський транспортний банк» в м. Херсоні (позивач по даній справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач-1) укладено кредитний договір № 00183/Х про надання кредиту. Згідно умов договору банк зобов’язався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування в сумі 173 000 доларів США зі сплатою 12,4 % річних з кінцевим терміном повернення –4 березня 2011 року.

     07.03.2008 р. з метою забезпечення виконання ФОП ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань за вказаним кредитним договором між банком та ПП „Система Координації Власності” (відповідач-2 за даною справою) укладено договір поруки, за умовами якого відповідач-2 зобов’язався відповідати перед банком за виконання кредитного договору в межах сплати серед інших сум –суми кредиту, процентів за кредитом та пені.

     Стягнення з відповідачів солідарно 50129,67 доларів США та 28062,14 грн. пені було предметом спору у суді першої інстанції.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного:

     Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отримання кредиту в розмірі 173000 доларів США підтверджується грошовим чеком ЛА 1718115 від 11.03.2008 р. на загальну суму 862032 грн..

     У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання, борг ФОП ОСОБА_2 за кредитом станом на 08.09.2009 р. дорівнює –44114 доларів США по тілу кредиту та 6015,67 доларів США відсотків за користування кредитом станом. Доказів оплати цієї суми відповідачем до суду не надано.

     За правилами статті 553 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає за порушення зобов'язання боржником, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Пунктом 2.1 договору поруки сторони передбачили, що поручитель повинен виконати зобов'язання боржника протягом 2 банківських днів з дня пред’явлення до нього вимоги кредитором або повідомлення боржника про неможливість сплатити зазначені суми.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову субсидіарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. За змістом статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

     Оскільки на час розгляду справи відповідачі своїх зобов'язань належним чином не виконали, господарським судом правомірно застосовані до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України та обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення солідарно з відповідачів 44114 доларів США грн. заборгованості по кредиту.

     Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

     З урахуванням не здійснення відповідачами розрахунків за основним зобов’язанням  господарський суд з урахуванням положень пункту 6.1. договору та на підставі статей 549 Цивільного кодексу України і 230, 232 Господарського кодексу України обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення солідарно з відповідачів нарахованої за період з 01.04.2008 р. по 08.09.2009 р.:

- пені в розмірі 20242,27 грн. за непогашення кредиту (з урахуванням оплати відповідачем-1 частини суми нарахованої пені  в розмірі 518,41 грн.);

- пені розмірі 7819,90 грн. за непогашення процентів за кредитом.

     Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що, що пунктами 6.4. та 6.6. договору сторонами обумовлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов’язань здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов’язання повинне було бути виконане позичальником, а позовна давність за вимогами про стягнення неустойки встановлена сторонами тривалістю в 3 роки. Ці положення договору відповідають правовим приписам частини 6 статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а також частини 1 та 2 статті 259 ЦК України, за якими позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, яка оформлюється в договорі та укладається в письмовій формі.

     Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним:

     Твердження заявника апеляційної скарги про неможливість здійснювати розрахунки в іноземній валюті на території України не можуть бути враховані, оскільки за змістом частини другої статті 198 Господарського процесуального кодексу України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України “Про Національний банк України” і Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

     Право комерційних банків видавати кредити в іноземній валюті і приймати платежі по кредиту також в валюті кредиту визначено в ч.2 і 3 ст. 533 ЦК України. Частина 2 зазначеної статті передбачає можливість сплати сум зобов'язання в іноземній валюті, якщо такий порядок сплати передбачений договором, законом, чи іншим нормативно-правовим актом. А вказаний порядок передбачено п. 1.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.3.5, 5.3 кредитного договору: Погашення кредиту та сплата відсотків за Кредитом здійснюється у валюті кредиту.

     Принцип свободи волевиявлення є основним при укладенні господарських договорів, оцінюючи власну господарську діяльність відповідачі не були зобов’язані  всупереч своїм інтересам, не маючи відповідної фінансової спроможності, укладати кредитний договір.

     За період з моменту надання кредиту і до дня подачі позову Позичальником сплачено 8140 доларів США тіла кредиту і 24558, 18 доларів США відсотків. Даний факт є доказом того, що з боку позичальника не було жодних сумнівів щодо правомірності отримання кредиту і законності сплати боргу в доларах США. Тому, твердження про незаконність судового рішення в частині стягнення заборгованості в іноземній валюті суперечить умовам укладеного кредитного договору, фактам, які підтверджують подальшу сплату кредиту у валюті наданого кредиту.

     Як вбачається з матеріалів справи, Меморіальним ордером № 32 від 11.03.2008 року на поточний рахунок позичальника перераховано суму кредиту 173 000 доларів США. Згідно власноруч підписаної заявки позичальника № 1 від 11.03.2008 року сума наданого кредиту перерахована для купівлі гривні на міжбанківському валютному ринку. Сума грошей від продажу валюти зарахована на поточний рахунок Позичальника згідно меморіального ордеру № 1010 від 11.03.2008 року. В подальшому сума 862 032 гривні отримана по меморіальному ордеру № ЛА 1718115 від 11.03.2008 на закупівлю матеріалів.

     Заявник апеляційної скарги безпідставно в скарзі зазначає, що позивачем надано розрахунок у гривнях, а також грошовий еквівалент в іноземній валюті. Розрахунок суми боргу зроблено у валюті кредиту, штрафні санкції розраховані у гривнях згідно інструкції Національного Банку України. Кінцева сума боргу вказана у доларах США і в еквіваленті у гривнях для розрахунку відповідної суми для сплати державного мита. При цьому, за суму заявлених позовних вимог в доларах США оплачено державне мито в доларах США, по сумі боргу в гривнях - у гривнях, що відповідає положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». В матеріалах справи є платіжне доручення № 1 від 18.09.2009 на суму 501, 3 долари США ( 1% від суми позову в доларах США) і відповідне платіжне доручення № 201 від 08.09.2009 на суму 4288, 48 гривень.

     Колегія суддів, вивчивши вимоги апеляційної скарги, наголошує, що заявник апеляційної скарги не є позивачем у даній справі, а відтак не має право змінювати позовні вимоги. Іпотека, як вид забезпечення виконання зобов’язання застосовується на вибір позивача (банку), а не за заявою відповідача-1 (позичальника).

     За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                      ПОСТАНОВИВ:

     Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 10.11.2009 року по справі № 13/156-09 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.11.2009 року по справі № 13/156-09 залишити без змін.

Головуючий суддя Яценко О.М.

 судді  Яценко О.М.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.