Справа №22ц-2245/08     Головуючий 1 інстанції:

Категорія -     Строцька Н.М.

Доповідач - Лісіцина А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19серпня 2008р.     Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного

суду Луганської області у складі:

головуючого - Лісіциної А.І.

суддів: Борисова Є.А., Пригорневої Л.І.

при секретарі - Міняйленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу.

Луганського  міського  управління  УМВС  України  в Луганській  області  на рішення

Жовтневого районного суду м. Луганська від 03 березня 2008р.

у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луганської міської ради, треті особи - Луганського міського управління УМВС України в Луганській області; ОСОБА_3 про визнання права постійного користування квартирою і виключення її з числа службових, -

встановила:

Оскарженим рішенням позов задоволено. Суд визнав за ОСОБА_2 право
постійного користування спірною квартирою, зобов'язав виконавчий комітет Луганської
міської ради виключити квартиру з числа службових.    

Не погодившись із рішенням, ЛМУ УМВС України в Луганській області подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, представник управління просить рішення скасувати і направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обгрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, та обгрнутовано дійшов висновку про задоволення вимог позивачки.

Судом було встановлено, що у листопаді 1972 року чоловіку позивачки на склад сім'ї 4 чоловіка було надано службову квартиру за адресою АДРЕСА_1. Квартира 3- кімнатна, площею 31, 26 м.кв. Після надання даної квартири ОСОБА_4 був знятий з черги на отримання житла, як забезпечений. У 1991 році ОСОБА_4 маючи вислугу 27 років у званні полковника був звільнений зі служби за станом здоров'я, а 17 березня 2006 року він помер.

Оскільки чоловік позивачки більш ніж 10 років служив у органах МВС України виселення його та членів його сім'ї із службової квартири без надання іншого жилого приміщення згідно ст.. 125 ЖК України неможливо, суд обгрунтовано дійшов висновку, що позивачка має право постійного користування спірною квартирою.

Згідно наказу МВС України № 1039 від 10 вересня 2004 року ( а.с. 27-29) з метою впорядкування роботи з наданням службових жилих приміщень і користування ними в органах внутрішніх справ органи внутрішніх справ України зобов'язані використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням ( п.1.2) і надавати їх працівникам відповідно до пункту 2 зазначеного вище наказу.

Згідно п.4.2 цього ж наказу особам, які не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення може бути запропоновано службове жиле приміщення , в якому вони проживають для постійного проживання з подальшим виключенням такого жилого приміщення з числа службових.( а.с. 29)

Судом першої інстанції встановлено .що з 1991 року з часу звільнення чоловіка позивачки зі служби, ЛГУ УМВС України не приймав ніяких заходів щодо цільового використання спірної квартири, а саме не приймав заходів щодо виселення позивачки з наданням іншого жилого приміщення , або до виключення квартири з числа службових.

За таких обставин суд обгрнутовано зобов'язав виконком Луганської міської Ради виключити спірну квартиру з числа службових.

Доводи апеляційної скарги досліджувалися судом першої інстанції і висновків рішення суду не спростовують.

Рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ч.3 ст.209, п.1 ч.1 ст. 307, ст.309, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області відхилити

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 03 березня 2008р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно. Може бути оскаржена протягом 2-х місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.