Справа № 22 Ц- 1628/ 2008 р.     Суддя 1-ї інстанції: Ротар М.М.

Категорія-23     Суддя-доповідач апеляційного суду:Галущенко О.І.

РІШЕННЯ

Іменем України

2008р., вересня місяця, 24 дня, Судова колегія   судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого:        Галущенка О.І.
суддів:     Шолох З.Л.

Колосовського С.Ю.

при секретарі -    Фірсовій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від 22.05.2008 р., у справі за

позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

встановила:

14.08.2007 р. ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позивач зазначав, що він являється власником автомобіля «ГАЗ-31105», який використовував для перевезення пасажирів легковим таксі згідно з свідоцтвом підприємця на право перевезення пасажирів легковим таксі від 13.03.2006 р.

30.03.2007 р, ОСОБА_4, який керував автомобілем «М-412», рухаючись по вул.  Матросова м. Вознесенська, порушив п.12.3 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з належним йому автомобілем «ГАЗ-31105», який зазнав механічних ушкоджень.

Пошкодженням автомобіля йому завдано матеріальної шкоди у розмірі 27400 грн. 31 коп. Страховою компанією ЗАТ «Інгострах» йому було відшкодовано 8975 грн. 87 коп.

Таким чином, відповідачем має бути відшкодовано 18424 грн.44 коп.

Крім того, внаслідок пошкодження автомобіля та його простою він втратив доходи, які мав би отримати за цей час від діяльності з перевезення пасажирів, у розмірі 20.000 грн.

Крім майнової шкоди йому завдано моральної шкоди внаслідок моральних страждань з приводу пошкодження майна та порушення звичного стану життя у розмірі 1699 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про відшкодування зазначених коштів та понесених судових витрат.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.05.2008 р. постановлено про часткове задоволення позовних вимог.

Зазначеним рішенням стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 3583 грн. 21 коп. майнової шкоди, 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 456 грн. 84 коп. судових витрат.

В іншій частині вимог, у тому числі і в частині відшкодування неотриманих доходів, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення в частині відшкодування майнової шкоди та судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованність оскаржуваного рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд правильно виходив з того, що відповідальність за майнову та моральну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля потерпілого дією іншого транспортного засобу, має нести власник цього джерела підвищеної небезпеки.

В той же час, суд вважав, що розмір відшкодування майнової шкоди дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля незалежно від втрати ним товарної вартості.

Але з останнім висновком суду погодитись неможливо, оскільки він суперечить вимогам закону та не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, з висновку судово-технічної експертизи вбачається, що для відновлення попереднього стану автомобіля має бути витрачено 12559 грн. 08 коп.

При цьому, до загального розміру збитків, завданих пошкодженням автомобіля має бути включено також і втрату товарної вартості автомобіля, яка складає 2282 грн. 15 коп.

Суд не врахував цих обставин і визначив розмір відшкодування без врахування втрати товарної вартості автомобіля позивача.

Встановлене, свідчить про необгрунтованність висновків суду в цій частині позовних вимог та, відповідно до приписів п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення в цій частині та стягнення на користь позивача, (з урахуванням частини шкоди відшкодованої страховиком) 5865 грн. 36 коп.

Згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України, відповідно має бути змінено і розмір відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Що стосується висновків суду в частині вирішення питання про відшкодування упущеної вигоди, то їх слід визнати правильними, а доводи апеляційної скарги в цій частині вимог необгрунтованими, виходячи з таких обставин.

З декларацій, наданих позивачем до податкового органу та довідок останнього вбачається, що з 01.01.2007 р. та до 31.01.2007 p., тобто до дня пошкодження автомобіля у ДТП, позивач не мав доходів від його використання у якості таксі.

В той же час, за період з 01.04.2007 р. до 30.06.2007 p., тобто після здійснення ДТП, позивач отримав доходи у розмірі 30.000 грн. (а.с-53-55, 14)

Таким чином, немає підстав вважати, що внаслідок пошкодження автомобіля позивачем упущена вигода.

Суд належним чином дослідив перелічені докази, дав їм належну правову оцінку та обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316  ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від 22.05.2008 р. - змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5865 грн. 36 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 527 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу, на протязі двох місяців, може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.