Справа № 22 Ц- 1324/2008р.     Головуючий 1-ї інстанції: Вуїв О.В.

Категорія -     Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

УХВАЛА

24еересня  2008 р.        Судова колегія судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого:     Галущенка О. І.

суддів:     Шолох З.Л.

Колосовського С.Ю.

при секретарі:     Фірсовій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на ухвалу судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.04. 2008 р. у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованності по аліментам на утримання неповнолітнього сина,

встановила:

24.03.2008 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованності по аліментам на утримання неповнолітнього сина.

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31.03.2008 р. було визначено перелік недоліків, які містить ця позовна заява та надано строк для їх виправлення.

Ухвалою судді того ж суду від 14.04. 2008 р. постановлено про повернення позовної заяви ОСОБА_3 як неподаної, оскільки остання наявні недоліки в наданий строк не усунула.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на її невідповідність вимогам процесуального закону.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву як неподану, суддя виходив з того, що вона містить недоліки, які унеможливлюють відкриття провадження у справі.

Але з такими висновками погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають дійсному змісту позовних вимог, наданих матеріалів та суперечать вимогам процесуального закону.

Так, з тексту позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що вона порушує спір про захист права на відшкодування заборгованості по аліментам від відповідача на утримання її сина ОСОБА_5, яка утворилась до досягнення дитиною повноліття.

Тобто, цей же позов одночасно направлений і на захист права сина щодо отримання від батька матеріальної допомоги , яка не була надана останнім в повному обсязі в період неповноліття сина.

Визначення позивачкою у позовній заяві правового статусу сина як третьої особи з самостійними вимогами не може бути перешкодою для відкриття провадження у справі, оскільки зазначена особа після залишення позову без руху окремої позовної заяви із самостійними вимогами суду не надала.

Це не позбавляє суд можливості визначити дійсний правовий статус ОСОБА_5, при попередньому судовому засіданні, оскільки він, згідно з вимогами ч. 1 ст. 34 ЦПК України, не позбавлений права до закінчення судового розгляду подати власний позов до відповідача.

Таким чином, суд не мав правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_3 як неподаної.

Встановлене свідчить про необгрунтованність оскаржуваної ухвали та тягне її скасування, згідно з правилами п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з поверненням матеріалів позову до того ж суду для вирішення питання у відповідності до вимог ст. 122 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.04. 2008 р. - скасувати, а матеріали позову повернути до того ж суду для вирішення питання про прийняття.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.