УКРАЇНА

Справа № 22-1541 2009 року

Головуючий у інстанції Горяйнов A.M.

Доповідач Коротун В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 р. лютого „09" дня Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого: Коротуна В.М.,  Суддів: Евтушенко О.І.,

БіличІ.М., при секретарі: Полонській А.Б.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2008 року

по справі за позовом ОСОБА_4

до КП УЖГ Печерського району міста Києва „Хрещатик", ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, Печерської районної в м. Києві державної——

адміністрації, БТІ міста Києва

про скасування рішення про приватизацію жилого приміщення, визнання недійсним

свідоцтва про право власності на житло, зобов'язання внести зміни до інвентаризаційних

документів та зобов'язання внести зміни до поверхового плану приміщення

та за зустрічним позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_4, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, КП

УЖГ Печерського району міста Києва „Хрещатик"

третя особа БТІ міста Києва, ОСОБА_6, ОСОБА_7

про скасування приватизації жилих приміщень та зобов'язання видати свідоцтво про право

власності на житло,

заслухавши доповідь судді Коротуна В.М., пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2005 року позивачка - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачів і просила в остаточному вигляді з врахуванням змін та уточнень, скасувати рішення про приватизацію жилого приміщення, визнати недійсним свідоцтва про право власності на житло, зобов'язати внести зміни до інвентаризаційних документів та зобов'язати внести зміни до поверхового плану приміщення, посилаючись на те, що вона та члени її сім'ї є власниками квартири АДРЕСА_1. До загальної площі квартири віднесено і коридор, площею 7, 8 м2. У 2004 році їй стало відомо про те, що коридор, площею 7, 8 м2, є частиною квартири АДРЕСА_2, що приватизована родиною ОСОБА_7. Позивачка вважала, що закріплення права власності на спірний коридор за ОСОБА_3 та членами її сім'ї є неправомірним, оскільки коридор, площею 7, 8 м2, приватизований нею.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила скасувати приватизацію квартир АДРЕСА_1, а також зобов'язати орган приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Києва видати єдине свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1, посилаючись на те, що приватизацію квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_1 було здійснено з порушенням закону та без урахування встановлених санітарних та технічних вимог до благоустроєного житлового приміщення.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2008 року позов ОСОБА_4 було задоволено частково, скасовано частково розпорядження органу приватизації Старокиївського району м. Києва від 18 серпня 1994 року № 6156 про передачу у приватну власність ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 коридору, площею 7, 8 м2, визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане органом приватизації ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у частині визнання за ними права власності на коридор, площею 7, 8 м2.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_4 було відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 було відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення неповно з'ясував всі суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 18 серпня 1994 року органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва видано розпорядження № 6156 про приватизацію ОСОБА_3 та членами її сім'ї квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на вказане житло. Як вбачається з технічного паспорту, що є додатком до свідоцтва про право власності, до складу загальної площі вказаної квартири входить і коридор, площею 7, 8 м .

На підставі розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва №12893 від 13.02.2001 року видано свідоцтво про право власності родині ОСОБА_4 на квартиру НОМЕР_2 в м. Києві по АДРЕСА_1. До складу приватизованої квартири також включено коридор, площею 7, 8 м2.

Згідно поверхового плану будинку АДРЕСА_1, коридор, площею 7, 8 м2, знаходиться на другому поверсі та примикає до квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_1.

Протягом всього часу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_7 безперешкодно користувалися вказаним коридором, рахуючи, що він є їхньою власністю.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 частково та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 було пропущено строк позовної давності, в зв'язку з чим наявні підстави для відмови ОСОБА_3 в задоволенні її зустрічних позовних вимог.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Так, суд першої інстанції, як на підставу відмови в задоволенні зустрічного позову посилається на те, що приватизація квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_1 по вищевказаній адресі, про скасування якої просила ОСОБА_3, відбулася відповідно у 1994 та 2001 роках, тобто за 13 та 6 років до пред'явлення зустрічного позову, який було пред'явлено в 2007 році.

В свою чергу, судом першої інстанції не було враховано той факт, що в самому зустрічному позові ОСОБА_3 вказувалося про те, що про порушене право, в тому числі і про те, що коридор, площею 7, 8 м2, було приватизовано ОСОБА_4, вона дізналася лише в квітні 2005 року, коли був поданий первісний позов.

При цьому зустрічний позов вона подала через два роки після подання первісного позову, внаслідок чого безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 пропустила строк позовної давності для звернення до суду з зустрічним позовом.

Крім цього, суд першої інстанції не врахував той факт, що квартира АДРЕСА_3 є комунальною квартирою та складається з п'яти кімнат, в яких поряд з сім'єю ОСОБА_4 проживають ще дві сім'ї, які користуються спірним коридором.

При цьому, суд першої інстанції не залучив до участі у справі як членів родини ОСОБА_4, так і інших осіб, яким квартира НОМЕР_2 по вищевказаній адресі належить на праві приватної власності і які також користуються коридором, площею 7, 8 м2.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, в порушення норм процесуального права, вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Згідно з пп. 4 п. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Враховуючи вказане, рішення суду від 03 грудня 2008 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, Колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2008 року - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала може бути оскаржена на протязі 2 (двох) місяців до Верховного суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.